Ухвала суду № 13340846, 21.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6632/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Бабенка К.А.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Готель Україна»до Фонду державного майна України, Печерської районної у м. Києві, треті особи: Державне управління справами, Закрите акціонерне товариство «Готель «Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку м. Києві та Київській області про визнання нечинними та скасування наказів, зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Державне підприємство «Готель Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України, Печерської районної у м. Києві, треті особи: Державне управління справами, Закрите акціонерне товариство «Готель «Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку м. Києві та Київській області про визнання нечинними та скасування наказів, зобовязання вчинити дії. Свої вимоги мотивує тим, що вважає нечинними з моменту підписання накази Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державною майна України у Закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна"; наказ Фонду державного майна України від 12 листопада 2004 року №2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна"; також просить визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" та припинити юридичну особу - Закрите акціонерне товариство "Готель "Україна"; зобов'язати державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року № 2289 "Про участь Фонду державного майна України у'Закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна". Визнано нечинним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 12 листопада 2004 року № 2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна". Припинено юридичну особу Закрите акціонерне товариство "Готель "Україна". Визнано нечинним запис про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна". Зобов'язано державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" (ідентифікаційний код 33103340), внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо цього судового рішення та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

До 2004 року майно Державного підприємства "Готель "Україна" знаходилось у віданні Верховної Ради України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2004 року №76-р "Пpo передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" вирішено прийняти пропозицію Державною управління справами про передачу цілісною майновою комплексу Державного підприємства "Готельний комплекс" Київ" до Управління справами Апарату Верховної Ради України після прийняття нею рішення про передачу в управління Державним управлінням справами цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Україна".

Постановою Верховної Ради України від 19 лютою 2004 року №1511-IV "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Готель "Україна" в управління Державною управління справами" відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" та Постанови Верховної Ради України від 11 травня 2000 року №1711-ІІІ "Про питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України" вирішено передати в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс Державною підприємства "Готель "Україна", розташованого по вул. Інститутській, 4 у місті Києві.

Так, пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 1 9 лютою 2004 року №1511-IV "Про передачу цілісною майнового комплексу державного підприємства "Готель "Україна" в управління Державною управління справами" вирішено передати в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс державного підприємства "Готель "Україна", розташованого по вул. Інститутській, 4 у м. Києві, який відповідно до законодавства України знаходиться у віданні Верховної Ради України та забезпечує її діяльність.

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1511-IV "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Готель "Україна" в управління Державного управління справами" доручено Управлінню справами Апарату Верховної Ради України здійснити передачу об'єкта державної власності, зазначеною у пункті 1 цієї Постанови, за умови передачі Державним управлінням справами в установленому порядку до відання Верховної Ради України цілісною майнового комплексу державного підприємства "Готельний комплекс "Київ", розташованого по вул. Грушевського, 26/1 у м. Києві.

15 березня 2004 року па виконання Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року №1511-ІV "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Готель "Україна" в управління Державного управління справами" в установленому законом порядку до Державного управління справами переданий цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Готель "Україна", а до Управління справами Апарату Верховної Ради України - цілісний майновий комплекс державного підприємства "Готельний комплекс "Київ", що підтверджується відповідними актами від 15 березня 2004 року, які підписані всіма членами комісії від Управління справами Апарату Верховної Ради України та Державного управління справами Президента України.

Розпорядженням Керівника Державною управління справами "Про прийняття в управління Державного управління справами цілісного майнового комплексу Державною підприємства "Готель "Україна" від 19 березня 2004 року прийнято в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Готель "Україна", затверджено статут Державного підприємства "Готель "Україна", визначено місцезнаходження Державного підприємства „Готель «Україна».

Відповідно до листів від 21 травня 2004 року №01-03-01/1-1391 та від 08 червня 2004 року №01-03-01-1568 Державне управління справами з метою залучення інвестиційних коштів у реконструкцію готельного комплексу звернулось до Прем'єр-міністра України з пропозицією дозволити Фонду держмайна України вжити заходів щодо створення на основі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Україна" господарського товариства за участю Фонду державного майна України.

10 червня 2004 року Прем'єр-Міністр України своїм дорученням №25610/1/1-04 направив зазначену пропозицію до Фонду держмайна України.

Листом від 28 серпня 2004 року №190/2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія", яке є управляючою структурою фінансової групи "НРБ", надало пропозицію Державному підприємству "Готель "Україна" щодо створення господарського товариства на базі Державного підприємства "Готель "Україна".

Після отримання цієї пропозиції Державне підприємство "Готель "Україна" звернулося листом від 06 вересня 2004 року №15-5/19-375 до Державного управління справами з проханням надати згоду на створення господарського товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" з частками 50 на 50 відсотків.

Відповідно до листа від 08 вересня 2004 року №01-02-01/3-2443 Державне управління справами, розглянувши пропозицію Державного підприємства "Готель "Україна" та надіслані матеріали, не заперечувало щодо внесення майна підприємства до статутного фонду спільного підприємства (господарського товариства) відповідно до чинного законодавства України.

Листом від 10 вересня 2004 року Державне підприємство "Готель "Україна" з посиланням па те, що готель "Україна" збудований та введений в експлуатацію в 1961 році і технічний стан не відповідає вимогам часу, необхідність реконструкції давно назріла, звернулось до Фонду державного майна України з пропозицією про вступ в спільну діяльність з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" з метою модернізації готелю та перетворення його в сучасний готельний комплекс шляхом створення на базі готелю господарського товариства.

Наказом Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року № 2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" з метою здійснення господарської, виробничої і комерційної діяльності та отримання прибутку шляхом створення готельно-офісного центру, надання готельних чи інших послуг, організації оздоровчих центрів підтримано пропозицію Державного підприємства "Готелі. "Україна", погоджену Державним управлінням справами про створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна"; Фонд державного майна України визначено як засновника Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" шляхом підписання Установчого договору про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна"; департаменту спільних підприємств, міждержавних майнових відносин та власності за кордоном наказано забезпечити контроль за виконанням зобов'язань Фонду державного майна України щодо оплати акцій Закритою акціонерного товариства "Готель "Україна" з боку співзасновників недержавної форми власності у розмірі, що вимагається чинним законодавством України; після виконання вимог чинного законодавства України щодо оплати не менш як 50 % акцій усіма засновниками Закритою акціонерного товариства "Готель "Україна" у встановленому чинним законодавством України порядку вжити подальших заходів щодо створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна".

28 жовтня 2004 року відповідно до протоколу зборів засновників Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" прийнято рішення про створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна", вирішено укласти договір про створення Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна»; затверджено рішення про випуск простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна"; уповноважено Василів Б.М. підписати акт прийому-передачі майна з метою формування статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" та здійснити всі необхідні дії щодо відкриття тимчасового рахунку у банку.

28 жовтня 2004 року представники Державного управління справами, Фонду державного майна України та Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" підписали акт №463 приймання-передачі внеску до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна", відповідно до якого Державне управління справами передає Фонду державного майна України відповідне майно, а Фонд державного майна України приймає його і передає Закритому акціонерному товариству "Готель "Україна" на виконання зобов'язань щодо формування статутного фонду закритого акціонерного товариства.

12 листопада 2004 року Фондом державного майна України прийнято наказ №2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" в якому зазначено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" з урахуванням виконання засновниками зобов'язань щодо оплати більш як 50% номінальної вартості акцій Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" доручено Департаменту спільних підприємств, міждержавних майнових відносин та власності за кордоном взяти на облік належний державі пакет акцій Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна", розмір якою становить 108504861 акція загальною номінальною вартістю 108504861,00 грн., що становить 50.0 % статутного фонду закритого акціонерного товариства; статутний фонд Закритого акціонерною товариства "Готель «Україна»становить 217009722,00 грн., поділений на 217009722 прості іменні акції номінальною вартістю одна гривня.

Відповідно до пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 12 листопада 2004 року №2463 "Щодо участі Фонду державною майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" встановлено, що Виконавчому органу Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" доручено повідомити Фонд державного майна України про: погодження питання створення товариства з Антимонопольним комітетом України; здійснення державної реєстрації товариства протягом місяця з дати реєстрації товариства; реєстрацію випуску акцій товариства у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України; виконання всіма засновниками зобов'язань щодо оплати акцій товариства.

Відповідно до протоколу від 12 листопада 2004 року №1 установчими зборами Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" прийнято рішення про створення товариства, затвердження його статуту, розміру статутного фонду і його розподілу між засновниками 50 % на 50%, обрані виконавчі органи товариства.

18 листопада 2004 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію статуту Закритого акціонерного товариства «Готель "Україна" за номером 10701020000003620 та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №027400.

27 грудня 2004 року керівником Державною управління справами прийнято розпорядження №886 "Про припинення Державного підприємства "Готель "Україна" шляхом його ліквідації" зі створенням ліквідаційної комісії, порядком і строками ліквідації.

06 січня 2005 року на виконання зазначеного розпорядження №886 Державним підприємством "Готель "Україна" видано наказ №4 "Про забезпечення виконання розпорядження Керівника Державного управління справами від 27.12.04 року № 886, яким створено робочу групу для реалізації заходів припинення Державного підприємства "Готель "Україна".

Разом з тим, 31 грудня 2004 року розпорядженням керівника Державного управління справами №903 призупинено дію розпорядження 27 грудня 2004 року №886 "Про припинення Державного підприємства "Готель "Україна" шляхом його ліквідації" на період додаткового вивчення документів з метою підготовки висновків щодо наявності передумов здійснення ліквідації підприємства на підставі доповідної записки Юридичного управління від 30 грудня 2004 року, керуючись Положенням про Державне управління справами, затвердженим Указом 1 Президента України від 17 грудня 2002 року №1180.

01 лютого 2005 року Державним підприємством "Готель "Україна" видано розпорядження №1, відповідно до якого призупинено дію наказу від 06 січня 2005 року №4 "Про забезпечення виконання розпорядження Керівника Державного управління справами від 27.12.04 року №886, яким створено робочу групу для реалізації заходів припинення Державного підприємства "Готель "Україна", до надходження додаткової інформації від керівництва державного управління справами та голови ліквідаційної комісії.

05 жовтня 2005 року Фондом державного майна України видано наказ № 2695, яким скасовано накази Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" та від 12 листопада 2004 року №2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна"; Департаменту міждержавних майнових відносин та спільних підприємств доручено повідомити про прийняття цього наказу Прокуратуру міста Києва та Державне управління справами.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" відбулося з порушенням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України зазначені вище обставини справи, визнаються сторонами, а отже, не потребують доказуванню перед судом, оскільки проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, відповідно до Положення про Державне управління справами, яке затверджено Указом Президента України від 17 грудня 2002 року №1180 "Про Положення про Державне управління справами" Державне управління справами здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 10 лютого 2004 року №1511-ІV "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Готель "Україна" спірний цілісний майновий комплекс передано Державному управлінню справами в управління.

Законом України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" Кабінету Міністрів України тимчасово, строком до 21 травня 1993 року, делеговані повноваження видавати декрети в сфері законодавчою регулювання з питань передбачених пунктом 13 статті Конституції України, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування державної політики оплати праці і ціноутворення.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 2 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 15 пункту 4 Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента України від 17 грудня 2002 року №1180 "Про Положення про Державне управління справами" Державне управління справами відповідно до переданих йому повноважень щодо управління державним майном приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств установ і організацій, заснованих на державному майні, надає згоду Фонду державного майна України на створення підприємств з іноземними інвестиціями будь-яких організаційних форм, до статутного фонду яких передається майно, що перебуває в управлінні Державного управління справами.

Пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року №2558-ХІІ "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Згідно з абзацом 3 пункту 4 Тимчасового положення одним з основних завдань Фонду державного майна України, зокрема, є створення спільних підприємств.

Абзацом 14 пункту 5 Тимчасового положення визначено, що Фонд державного майна України відповідно до покладених на нього завдань бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українською народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Таким чином, створення спільного підприємства з передачею його у статутний фонд майна, що є загальнодержавною власністю, здійснюється Фондом державного майна України за умови отримання згоди державного органу, в сфері управління якого знаходиться це майно, у даному випадку згоду Державного управління справами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спільні підприємства - підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що для створення спільного підприємства на базі цілісною майнового комплексу "Готель "Україна" хоча б одним із засновників мав бути іноземний суб'єкт господарської діяльності.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що серед засновників Закритого акціонерною товариства "Готель "Україна" не було іноземного суб'єкту господарської діяльності, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Закрите акціонерне товариство "Готель "Україна" не є спільним підприємством.

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що Державне управління справами та Фонд державного майна України діяли з перевищенням наданих їм законодавством України повноважень, оскільки у Державного управління справами не було повноважень щодо надання згоди па створення господарського товариства на базі цілісного майнового комплексу "Готель "Україна", а у Фонду державною майна України не було повноважень виступати засновником Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 2 статті 1 Указу Президента України від 03 лютого 2004 року №144 "Питання Державного управління справами" Державному управлінню справами надано повноваження щодо надання згоди Фонду державного майна України на створення підприємств з іноземними інвестиціями будь-яких організаційних форм, до статутного фонду яких передається майно, що перебуває в управлінні Державного управління справами.

Таким чином, зазначеним Указом Президента України Державне управління справами Президента України могло надавати згоду Фонду державною майна на створення підприємств будь-яких організаційних форм лише виключно з іноземними інвестиціями.

Відповідно до частини другої статті 63 та частини першої статті 116 Господарського кодексу України підприємством з іноземними інвестиціями визнається підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Судом першої інстанції було встановлено, що засновники Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" не є іноземними юридичними особами чи іноземцями, як це передбачено нормами чинного законодавства, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закрите акціонерне товариство "Готель "Україна" не набуло правового статусу підприємства з іноземними інвестиціями, у зв'язку з відсутністю правових підстав для набуття такого статусу.

Таким чином, надання Державним управлінням справами згоди Фонду державного майна України на створення товариства без іноземних інвестицій суперечило положенням Указу Президента України від 03 лютого 2004 року №144 "Питання Державного управління справами", оскільки не було уповноваженим на надання згоди на створення підприємства (господарського товариства), заснованого на базі державного майна, яке не є підприємством з іноземними інвестиціями, а отже, керівником Державного управління справами перевищено свої повноваження, внаслідок чого цілісний майновий комплекс "Готель "Україна" передано Закритому акціонерному товариства "Готель "Україна" всупереч нормам чинного на той час законодавства.

При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги посилання па те, що Указ Президента України від 03 лютого 2004 року №144 "Питання Державного управління справами" не набрав чинності, оскільки не був офіційно оприлюднений, оскільки відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 7 Указу Президента України від 10 червня 1997 року №503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності", передбачено, що Акти Верховної Ради України. Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевою самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державне управління справами, надавши листом від 08 вересня 2004 року №01002-01/3-2443 дозвіл на створення Закритого акціонерною товариства "Готель "Україна" перевищило свої повноваження щодо управління спірним майном.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3.2.1 статуту Закритого акціонерною товариства "Готель "Україна" дане товариство створено шляхом реорганізації (перетворення) Державної о підприємства "Готель "Україна" в Закрите акціонерне товариство "Готель "Україна"" та є його повним правонаступником.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачено, що юридична особа припиняється в результаті переданім всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державні органи приватизації у межах своєї компетенції змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємства, що перебувають у державній власності, та здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Таким чином, рішення про припинення державного підприємства має приймати відповідний державний орган приватизації після одержання функцій з управління майном цього підприємства згідно зі статтею 12 Закону України "Про приватизацію державного майна України".

Проте, як встановлено судом першої інстанції на підставі наявних у справі матеріалів, рішення про припинення Державного підприємства "Готель "Україна" Фондом державного майна України не приймалося, функції з управління державним майном не передавались, про що свідчать самі накази Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" та від 12 листопада 2004 року №2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна"", а тому норми статуту Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" не грунтуються на рішеннях Фонду державного майна України.

Таким чином, у наказах Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" та від 12 листопада 2004 року № 2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" щодо створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" на базі майна Державного підприємства "Готель "Україна" не дотримано вищенаведені вимоги чинного законодавства, статей 104, 105, 106, 107, 108 Цивільного кодексу України та статті 59 Господарського кодексу України щодо порядку реорганізації шляхом перетворення зазначеного державного підприємства, оскільки Фондом державного майна України передано до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" не підприємство як цілісний майновий комплекс у результаті реорганізації, а лише нерухоме майно готелю.

При цьому Державне підприємство "Готель "Україна", як юридична особа, продовжувало діяти.

Колегія суддів зазначає, що Фонд державного майна України не міг перебрати на себе функції з управління об'єктом - цілісним майновим комплексом "Готель "Україна" від Державного управління справами без набуття права на управління зазначеним об'єктом, оскільки передачі цілісного майнового комплексу "Готель "Україна" від Державного управління справами до Фонду державного майна України, як це передбачено Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", не проводилось.

Таким чином, Фонд державного майна України не мав повноважень щодо розпорядження майном цілісного майнового комплексу "Готель "Україна", яке забезпечує діяльність Президента України і не підпадало під дію Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", не витребувавши у Державного управління справами відповідних нормативних актів, виданих Президентом України, які б визначали повноваження Державного управлінця справами щодо надання згоди Фонду державного майна України на створення господарського товариства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що Фонду державного майна України не було відомо про обмеження повноважень Державного управління справами щодо надання згоди на створення підприємств, що засновані державній власності, а тому Фонд державного майна України видав накази від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" та від 12 листопада 2004 року №2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" внаслідок помилкового уявлення щодо обсягу повноважень Державного управління справами щодо створення господарських товариств на основі державної власності, але з урахуванням встановлення перевищення Державним управлінням справами повноважень при наданні згоди на створення спільного підприємства, Фондом державного майна України наказом від 05 жовтня 2005 року № 2695 вищевказані накази скасовано.

Однак, колегія суддів зазначає, що оскільки зазначеним наказом скасовано накази від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" та від 12 листопада 2004 року №2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" саме з 05 жовтня 2005 року, а спірні правовідносини, не зважаючи на їх протиправність продовжують тривати, судом першої інстанції правильно з метою захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визнано обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання цих наказів нечинними з моменту їх підписання.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що рішення установчих зборів Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" від 12 листопада 2004 року не базується на відповідних документах, що підтверджують повноваження та вклади учасників, виходячи з наступного.

Абзацом четвертим частини третьої статті 58 Господарського кодексу України визначено, що для державної реєстрації суб'єкта господарювання подається документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про господарські товариства" при створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Як встановлено судом, засновниками Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" виступили Фонд державного майна України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія".

Акції Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" розподілено між засновниками - Фондом державного майна України (на суму у розмірі 108504861,00 грн.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія"(на суму у розмірі 108504861,00 грн.).

Відповідно до статті 31 Закону України "Про господарські товариства" у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам статті 31 Закону України "Про господарські товариства", пункту 3 наказу Фонду державного майна України від 28 жовтня 2004 року №2289 "Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна" та пункту 5.2.1 статуту Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" його засновником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" не внесено до дня скликання установчих зборів 12 листопада 2004 року, не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій (54252430,50 гривні), що підтверджується наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 листопада 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" надіслало на адресу Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "1 1РБ-Україна" лист №8-01/2032, в якому просило надати довідку щодо зарахування на рахунок Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" коштів у розмірі 54252430.50 грн. як внеску цього товариства до статутного фонду, гарантуючи, що необхідні кошти надійдуть до банку до кінця операційного дня 03 листопада 2004 року.

03 листопада 2004 року Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "НРБ-Україна" надало таку довідку.

Разом з тим, 04 листопада 2004 року Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "НРБ-Україна" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія", що воно відкликає свою довідку від 03 листопада 2004 року у зв'язку з ненадходженням коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія", але 12 листопада 2004 року Фондом державного майна України прийнято наказ №2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві "Готель "Україна", у преамбулі якого вказується про те. що засновники викопали зобов'язання щодо оплати більше 50 відсотків номінальної вартості акцій Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна".

Відповідно до протоколу від 12 листопада 2004 року №1 установчими зборами Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" засновники підтвердили внесення до статутного фонду товариства 100% вартості акцій.

З метою встановлення зазначених обставин судом першої інстанції було досліджено: 1) виписку Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "НРБ-Україна", відповідно до якої за особовими рахунками від 31 грудня 2004 року вхідний та вихідний залишки Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" становили 0,0 гривень; 2) лист Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" від 05 січня 2005 року, відповідно до якого станом на 01 січня 2005 року грошові кошти на поточному рахунку Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" відсутні і ніколи на нього не надходили: 3) лист від 26 січня 2005 року №10, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" повідомило Закрите акціонерне товариство "Готель "Україна" про те, що не встигло акумулювати кошти на рахунку в Закритому акціонерному товаристві "Комерційний банк "НРБ-Україна" для здійснення внеску до статутного фонду та про те, що до 03 лютого 2005 року здійснить переказ коштів в обсязі 50 відсотків від розміру внеску до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" -54252430,50 гривні.

Листом від 24 травня 2005 року №01-05/19-24 Закрите акціонерне товариство "Готель Україна" повідомило Фонд державною майна України про невнесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" станом па ЗІ грудня 2004 року зазначених коштів.

При цьому, відповідно до довідки Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "НРБ-Україна" від 29 червня 2005 року кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" надійшли на рахунок Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" лише 02 лютого 2005 року.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державною реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців включає, зокрема, перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній карті: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації: внесення відомостей про юридичну особа або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Судом першої інстанції було встановлено, що представник Закритого акціонерного товариства "Готель Україна" подав державному реєстратору І Печерського району м. Києва для проведення державної реєстрації зазначеного господарського товариства документи відповідно до переліку, визначеного статтею 24 Закону України "Про держави) реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а саме: реєстраційну картку для проведення державної реєстрації від 12 листопада 2004 року, заповнену відповідно до вимог цього Закону; два примірники нотаріально посвідчених статути; довідку з Єдиного державного реєстр) про резервування найменування; копію квитанції, виданої банком; документ, що підтверджує внесення засновниками вкладу до статутного капітал) юридичної особи в розмірі, який встановлений законом, а саме довідку Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "НРБ-Україна" від 03 листопада 2004 року №8-02-01/2032 про внесення коштів на рахунок Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" для формування статутного фонду вказаного товариства; копію рішення засновників про створення юридичної особи протоколу установчих зборів Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" від 12 листопада 2004 року №1.

Відповідно до пункту 8 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державному реєстратору заборонено вимагати документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою сьомою цієї статті.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, а саме: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державно реєстрації юридичної особи, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема, наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені законом як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченою найменування орган) державної влади або органу місцевою самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у державного реєстратора Печорського району м. Києва не було підстав для відмови у державній реєстрації Закритого акціонерного товариства "Готель ''Україна".

Однак, судом першої інстанції було встановлено що при створенні Закритою акціонерного товариства "Готель "Україна" допущені порушення порядку створення юридичної особи, встановленого чинним законодавством України, які усунути неможливо.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду.

Підпунктом 2 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути..

Вказані норми кореспондується із нормами Закону України "Пpo державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється, в тому числі, за судовим рішенням.

Пунктом 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено підстави постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, не пов'язаного з банкрутством, зокрема, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до частин першої та шостої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, у Господарському кодексі України вживаються терміни "скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання" та "припинення діяльності суб'єкта господарювання". Водночас, стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін "припинення юридичної особи". Термін "припинення юридичної особи" вживається також у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Частина друга статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", частина друга статті 104, частина п'ята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Виходячи із приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.

Таким чином, суд першої інстанції правильно погодився з обґрунтованістю позовних вимог щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна", припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" та зобов'язання державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна", з огляду те, що під час створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" допущені порушення чинного законодавства України, які неможливо усунути, тобто наявні обставини, за яких відповідно до положень чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері створення та здійснення державної реєстрації юридичної особи, є підстави для припинення юридичної особи та визнання недійсним запису в Єдиному-державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна" на те, що зазначений спір не є публічно-правовим та не відноситься до юрисдикції адміністративних судів не приймається Окружним адміністративним судом міста Києва до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої етапі 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється в тому числі на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про створення Закритого акціонерного товариства "Готель "Україна", а також про передачу до його статутного фонду майна, яке перебувало в господарському віданні Державного підприємства "Готель "Україна", діяв як суб'єкт владних повноважень, на підставі наданих йому Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року №2558-ХІ1 "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України", повноважень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір пов'язаний із захистом прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

К.А. Бабенко