Ухвала суду № 13340828, 21.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12959/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства «Ломбард Мельник і Компанія»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року Повне товариство «Ломбард Мельник і Компанія»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва у з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що сума неповернутої позики не може бути визнана оподатковуваним доходом фізичної особи, а тому ломбард не має обовязку і можливості нараховувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з попередньо виданої суми позики. А тому вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000901704/0 від 12.10.2009 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Повного товариства «Ломбард Мельник і Компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №6502/22/30222378 від 02.10.2009 року, за змістом якого перевіркою повноти оподаткування доходів з продажу рухомого майна та утримання з них податку з доходів фізичних осіб встановлені порушення п. 1.15 ст. 1, п. 12.1, 12.3 ст. 12, п. 17.2 «а»ст. 17, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» в результаті чого не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходу, виплаченого фізичним особам від продажу рухомого майна за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року. Також виявлено порушення ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб, пп. 3.2-3,6 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року №451 за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року не відображені доходи, що були виплачені субєктам підприємницької діяльності та суми доходів, виплачені фізичним особам від продажу рухомого майна в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф.1ДР.

На підставі вказаного відповідачем винесено податкове повідомленнярішення №0000901704/0 від 12.10.2009 року про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 224106,00 грн., з яких 74702,00 грн. основний платіж, 149404,00 грн. штрафні (фінансові санкції).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано до суду належних доказів в обґрунтування поданого заперечення, а тому визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 74702,00 грн. та застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 149404,00 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення рішення №0000901704/0 від 12.10.2009р підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід фізичної особи визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, утому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

За приписами пункту 12.1, 12.6 статті 12 вказаного Закону дохід платника податку від продажу обєкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Відпорвідно до п. 1.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»ломбард це фінансова установа виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Одним із передбачених ЦК України способів забезпечення зобовязань за позикою (кредитом) є застава, умови якої обумовлюються сторонами у договорі позики.

Водночас ст. ст. 19, 25 Закону України «Про заставу»та статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обовязків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обовязками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.

Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Положення вказаних норм кореспондуються зі змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, не включається сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується.

З урахуванням наведених положень, суд приходить до висновку, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обовязок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

У даному випадку у фізичної особи позичальника, яка не виконала договірні обовязки з викупу застави і в якої залишилася сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обовязками на предмет застави.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у звязку з невиконанням нею своїх обовязків за договором позики щодо викупу закладених речей є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку визначеному у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого такий платник податку зобовязаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа та нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку , вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення Закону.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи той факт, що позивач при продажу майна, що було заставлене, реалізує належне йому в силу умов договору майно (предмет застави тощо), при цьому обовязку сплатити від імені фізичної особи (попереднього власника) податку не виникає.

Отже, під час звернення стягнення на предмети застави шляхом придбання права власності на такі предмети не є податковим агентом.

При подальшій реалізації предметів застави, отриманих у власність позивач отримує дохід, який оподатковується саме як дохід юридичної особи у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на виконання вимог ст. 71 КАС України не було надано доказів правомірності прийняття спірного рішення-повідомленння, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович