Ухвала суду № 13340816, 21.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8538/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агенство»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року Дочірнє підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агенство»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що підставою для висновку податкового органу, який викладений в акті невиїзної документальної перевірки від 18.11.2009 року, про завищення суми бюджетного відшкодування підприємством став той факт, що неможливо провести перевірку постачальника товарів ТОВ "Амет" (з яким Дочірнє підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" безпосередньо не мало жодних фінансово-господарських відноси), в зв"язку з тим, що його місцезнаходження не встановлено. Зазначає, що Дочірнє підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" в травні 2009 року мало взаємовідносини з ТОВ "ТД "Інфанта", за результатами яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту підприємства та в повному обсязі відображені в складі податкових зобов'язань ТОВ "ТД "Інфанта". Вважає, що Дочірнє підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" при формуванні складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та заявлення до відшкодування сум ПДВ дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки відповідача спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що постачальники товару по ланцюгу поставок до виробника не виконали своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0001022304/0 від 27.11.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 58163,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Фактичною підставою для зменшення Дочірньому підприємству "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" бюджетного відшкодування за червень 2009 року на загальну суму 58163,00 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 27.11.2009 року №0001022304/0, слугував висновок ДПІ у м. Житомирі, викладений в акті невиїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за червень 2009 року, від 18.11.2009 року №7417/23-2/32265502, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вказаний період на 58163,00 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на відсутність підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету ПП "Амет" - постачальник товарів по ланцюгу ТОВ "Амет", яке є постачальником ТОВ "ТД"Інфанта", яке в свою чергу, є постачальником Дочірнього підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" Повного товариства "Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО "Торгове агенство".

Згідно відповіді №19392/7-1210 ДПІ у Печерському районі м. Києва, отриманої 21.08.2009 року, неможливо здійснити перевірку ТОВ "Амет" (код ЄДРПОУ 36085686) в звязку з тим, що направлено запит на встановлення місцезнаходження підприємства до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.08.2009 року за №2877/9/23-12/36085686.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету постачальником контрагента позивача є таким, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

При цьому колегія суддів зауважує, що положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Судом першої інстанції було встановлено, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 58163,00 грн. в декларацію за червень 2009 року підтверджені податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість ТОВ "ТД"Інфанта". Копії платіжних доручень та податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, підтверджують факт придбання позивачем товарів у ТОВ "ТД"Інфанта" в зазначеному податковому періоді та факт здійснення розрахунків за придбаний товар.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що, що позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ТОВ "Амет", як це вказано в акті зазначеної вище перевірки, доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку цього підприємства та виконання ним обов'язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не навів.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту та визначення суми до бюджетного відшкодування в залежність від неналежного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є нечинним і підлягає скасуванню.

Крім цього, зі змісту податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, судом першої інстанцї було встановлено, що позивачем до бюджетного відшкодування заявлена сума 1111087,00 грн., в яку увійшла сума у розмірі 58163,00 грн.

Беручи до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року у розмірі 58163,00 грн. є протиправним, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вимога про стягнення з Державного бюджету України вказаної суми також підлягає задоволенню.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович