Постанова № 13340615, 07.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-328/09 Головуючий у 1-й інстанції: Сичук М.М. Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А 4514 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про оскарження дій субєкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

Військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А 4514 звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці із позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про оскарження дій субєкта владних повноважень.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 жовтня 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в звязку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, 24.10.2007 року Замостянським районним судом видано виконавчий лист № 2-а-2116 про стягнення на користь ОСОБА_3 різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою в розмірі 70 %, а з 05.08.2005 року 90 % з урахуванням індексу інфляції в розмірі 21943,86 гривень.

26.02.2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано термін для добровільного виконання рішення суду до 04.03.2009 року. В добровільний термін рішення суду боржником не виконано.

Так, з метою виконання вищезазначено виконавчого листа 18.03.2009 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про накладення арешту на кошти військової частини А 4514 у межах суми 24138,25 гривень, що містяться на рахунку № 35211001009082 в ГУДКУ у Львівській області , МФО 825014, ЄДРПОУ 07531485.

Разом із тим, боржник вважає такі дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області протиправними, оскільки на момент винесення постанови від 18.03.2009 року кошти на зазначеному у постанові державного виконавця рахунку боржника були відсутні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 4 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Так, з метою виконання вищезазначено виконавчого листа 18.03.2009 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про накладення арешту на кошти військової частини А 4514 у межах суми 24138,25 гривень, що містяться на рахунку № 35211001009082 в ГУДКУ у Львівській області , МФО 825014, ЄДРПОУ 07531485.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону, якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.10.2007 року Замостянським районним судом видано виконавчий лист № 2-а-2116 про стягнення на користь ОСОБА_3 різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою в розмірі 70 %, а з 05.08.2005 року 90 % з урахуванням індексу інфляції в розмірі 21943,86 гривень.

Таким чином, вищезазначена норма Закону не стосується виконавчого листа № 2-а-2116 під час виконання якого і було накладено арешт на кошти боржника, оскільки у даному виконавчому листі певного номера рахунку зазначено не було.

Відповідно до ч. 8 ст. 50 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене та, беручи до уваги те, що протиправності в діях відповідача не вбачається, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що підстави для накладення арешту на кошти, що обліковуються на рахунках військової частини А 4514, у державного виконавця були відсутні, а тому позов підлягав задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів, виходячи із фактичних обставин справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 жовтня 2009 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: