Ухвала суду № 13340588, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2238/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Бабенка К.А.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової адміністрації України Лифаря Дмитра Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової адміністрації України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу і вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року Державна податкова адміністрація України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу і вимоги. Свої вимоги мотивує тим, що державний виконавець, на його думку, не мав підстав виносити постанову про накладення штрафу, оскільки постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2009 року про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №13512931 оскаржено в апеляційному порядку і тому остання не набрала законної сили. Крім того, зазначив, що листом від 25 липня 2009 року він звернувся до Департаменту ДВС з проханням розяснити порядок виконання рішення суду. Натомість листом від 12 серпня 2009 року, отриманим позивачем 18 листопада 2009 року, Департамент ДВС повідомив про відсутність підстав для звернення до суду з відповідним розясненням. 16 лютого 2010 року ДПА України подано заяву до Одеського окружного адміністративного суду про розяснення судового рішення у справі №2-а-13343/08/1570, за яким видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Стосовно вимоги від 08 лютого 2010 року про сплату штрафу позивач вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки 25 січня 2010 року матеріали виконавчого провадження передані для подальшого розгляду державному виконавцю Кузьменку О.С., який має право підпису вимог у виконавчому провадженні №13512931, а зазначена вимога була підписана начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Пелихом О.А. Позивач стверджує, що одночасне підписання вимоги про виконання рішення та постанови про накладення штрафу позбавило ДПА України можливості виконати чи оскаржити вказану постанову.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Державної податкової адміністрації України Лифар Дмитро Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

01 липня 2009 року постановою ВП №13512931 Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 22 червня 2009 року Одеським окружним адміністративним судом на підставі постанови від 18 червня 2009 року в частині зобовязання боржника ДПА України поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника голови начальника Управління податкової міліції ДПА в Черкаській області. Постанова суду в частині поновлення вказаної вище особи на посаді підлягала негайному виконанню.

Вказаною постановою державного виконавця боржнику встановлено строк добровільного виконання рішення суду сім днів з моменту її отримання.

23 липня 2009 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, у задоволенні якого рішенням суду від 11 серпня 2009 року відмовлено у повному обсязі. Доказів оскарження вказаної постанови в апеляційному порядку позивач суду не надав.

27 липня 2009 року до Департаменту ДВС надійшов лист № 3884/5/26-6116 від 25 липня 2009 року, в якому боржник просить державного виконавця звернутися до суду з заявою про розясненням резолютивної частини рішення суду, оскільки посаду, на яку необхідно поновити ОСОБА_4, займає інша особа.

12 серпня 2009 року відповідач листом за №10236-0-33-09/25/05 розяснив, що законні підстави для звернення державного виконавця до суду з приводу зазначеного вище питання відсутні, а виконавчі дії мають відповідати вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

07 серпня 2009 року до Департаменту ДВС надійшла заява ДПА України про зупинення виконавчого провадження, у звязку з оскарженням дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №13512931.

Постановою заступника директора Департаменту ДВС Пелихом О.А. від 25 січня 2010 року передано матеріали виконавчого провадження ВП №13512931 для подальшого їх виконання Кузьменком О.С., який постановою від 05 лютого 2010 року прийняв їх до виконання.

08 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штраф у розмірі 510,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №13512931.

Також 08 лютого 2010 року Департаментом ДВС супровідним листом №Б-17263-25/5 на адресу ДПА України направлено вимогу щодо виконання рішення суду, підписану заступником директора Департаменту ДВС Пелихом О.А., в якій останнім встановлено позивачу семиденний строк для надання інформації у письмовому вигляді про наслідки виконання виконавчого листа від 22 червня 2009 року №2а-13343/08/1570.

Спірна постанова на адресу позивача надійшла 11 лютого 2010 року, а тому десятиденний строк для її оскарження, передбачений частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», не пропущено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, не доведено протиправності вчинених державним виконавцем дій, в той час як відповідачем належним чином виконано обовязок доказування правомірності спірної постанови та повідомлення, а тому останні є правомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо останній відповідає вимогам законодавства та не закінчився строк його пред'явлення, зобовязаний відкрити виконавче провадження та прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»визначено строки вчинення виконавчих дій, зокрема, рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню, державний виконавець має виконати у двомісячний строк.

Дотримання строків вчинення виконавчих дій є обовязком державного виконавця, безпідставне порушення яких не допускається.

Порядок виконання рішення про поновлення на роботі встановлений статтею 77 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вказаної вище норми законодавства рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Судом першої інстанції було встановлено, що боржник з питань строків поновлення працівника на посаді за рішенням суду був обізнаний, а постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №2-а-13343/08/1570 проголошувалась 18 червня 2009 року у присутності його представника.

Відповідно до вказаного вище Закону виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обовязків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що на час прийняття відповідачем спірної постанови про накладення штрафу позивач не вчиняв будь-яких дій, направлених на виконання виконавчого листа №2а-13343/08/1570 та вимог державного виконавця.

Статтями 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження та визначено, що зупинення виконавчого провадження у звязку з оскарженням дій державного виконавця є правом державного виконавця, а не його обовязком.

Згідно зі статтею 28 цього Закону у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що Законом визначено, що звернення державного виконавця з заявою про розяснення судового рішення є правом останнього, а не обовязком, а тому нерозуміння боржником судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, не може визначати дії державного виконавця як протиправні.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність твердження позивача в обґрунтуваннях позовних вимог на неможливість виконання судового рішення, оскільки лише 16 лютого 2010 року ДПА України подано до суду відповідну заяву, в той час як лист Департаменту ДВС №10236-0-33-09/25/05 отримано було до вказаної дати.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що лист від 12 серпня 2009 року №10236-0-33-09/25/05 направлено до позивача у строки, визначені Законом №606-ХІV, проте, враховуючи пояснення боржника щодо отримання відповіді саме 18 листопада 2009 року, суд вважає, що у ДПА України було достатньо часу для звернення до суду з відповідною заявою про розяснення судового рішення або вчинення дій, направлених на виконання вимог державного виконавця.

Не залишається поза увагою колегії суду і та обставина, що 13 січня 2010 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову від 18 червня 2009 року у справі №2-а-13343/08/1570 залишено без змін, апеляційні скарги сторін без задоволення. Тобто, суд апеляційної інстанції фактично визначив правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції та доцільність його виконання.

Згідно з частиною першою статті 87 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Позивачем не надано доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, не доведено протиправності вчинених державним виконавцем дій, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про їх правомірність та законність винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 510грн. 00коп.

Що стосується вимоги від 08 лютого 2010 року №Б-17263-25/5 заступника директора Департаменту ДВС начальник відділу примусового виконання рішень Пелиха О.А., то останній наділений повноваженнями державного виконавця, а тому має повноваження щодо її підписання. Винесення вказаної вимоги одночасно з постановою про накладення штрафу не порушує жодного права боржника, а лише спрямовується на подальше усунення порушень законодавства у даному виконавчому провадженні. Так, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про безпідставність позовних вимог і в цій частині позову.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача та відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає, що ДПА України відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі судом першої інстанції правомірно.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової адміністрації України Лифаря Дмитра Володимировича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

К.А. Бабенко