Ухвала суду № 13340587, 07.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2544/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Бараненка І.І.,

при секретарі Черняк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2009 року НАК «Нафтогаз України» звернулася до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 28.07.2008 року № 0001454120/0, від 07.10.2008 року №0001454120/1, від 18.12.2008 року №0001454120/2, від 03.02.2009 року №0001454120/3 та рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги від 29.09.2008 року №10781/10/25-020.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві проведено виїзну планову перевірку НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року за результатами якої складено акт перевірки № 397/41-20/20077720 від 15.07.2008 року.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 17 Методики, а саме НАК «Нафтогаз України»не перераховано до державного бюджету плату за оренду державного майна в розмірі 57 876, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.07.2008 року №0001454120/0, відповідно до якого позивачу визначено зобов'язання за платежем оренда державного майна в сумі основного платежу 57 876, 00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження, вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, про що свідчать податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП від 07.10.2008 року №0001454120/1, від 18.12.2008року №0001454120/2, від 03.02.2009 року №0001454120/3.

Позивач не погоджується з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та рішенням від 29.09.2008 року №10781/10/25-020 про результати розгляду його первинної скарги, вказуючи на їх необґрунтованість в частині відсутності правових підстав для їх прийняття.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

В свою чергу, п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, визначено порядок розподілу орендодавцем сплати орендної плати. Так, у разі, коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, крім підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук, орендна плата спрямовується: за окреме індивідуально визначене майно підприємства, організації (крім нерухомого) - підприємству, організації; за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.

Судом також встановлено, що розрахунки, проведені в акті перевірки, позивачем не заперечуються і розмір належної до державного бюджету орендної плати від оренди приміщень НАК «Нафтогаз України»протягом періоду з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р. становить 192920,01грн., а сума, яку необхідно перерахувати позивачу до Державного бюджету, становить 57876,00 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що визначені СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків податкові зобовязання за платежем «оренда державного та комунального майна»в сумі 57876,00 грн грн. не відноситься до переліку загальнодержавних податків і зборів та не відноситься до компетенції податкових органів.

Крім того, позивач наголошує на тому, що НАК «Нафтогаз України» не є державним підприємством, оскільки в довідці № 28951/07, виданій Компанії Головнимуправлінням статистики у м. Києві, організаційно-правова форма позивача визначена як «відкрите акціонерне товариство»із присвоєнням коду 231 (а.с. 165).

При цьому, в цій же довідці, форму власності Компанії за КФВ визначено як державну власність.

Крім того, в п. 5.1 Статуту позивача зазначається, що засновником та акціонером Компанії є Держава, а згідно п. 6.4 Статуту НАК «Нафтогаз України» використовує державне майно.

З урахуванням правового статусу позивача, визначеного його Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 747, Указом Президента України № 151 від 25.02.1998 року «Про реформування нафтогазового комплексу України», статті 34 Закону України «Про власність», статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні», частини 1 статті 63 Господарського кодексу України, відносини щодо передачі в оренду належного позивачу майна протягом 01.01.2007 року по 31.12.2007 рік врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, з підстав викладених обставин та наявних в справі доказів, судова колегія приходить до висновку, що незважаючи на організаційно-правову форму позивач є державним підприємством, оскільки переважна кількість акцій НАК «Нафтогаз України» належить державі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», до доходів загального фонду Державного бюджету України, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій вирівнювання, включається плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств та іншого державного майна.

За таких обставин, відповідач обґрунтовано визначив суму зобовязання позивача перед державним бюджетом у розмірі 57876,00 грн. (30% від загальної суми, що становить 192920,01 грн.), а відтак податкові повідомлення-рішення та рішення від 29.09.2008 року №10781/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги позивача, прийняті ним з дотриманням вимог чинного податкового законодавства і підстав для визнання їх нечинними не вбачається.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2009 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, а тому не вбачається підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКлючкович В.Ю.

Судді:Грибан І.О.

Бараненко І.І.

Повний текс ухвали виготовлено 13.12.2010 року.