Ухвала суду № 13340586, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2661/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Бабенка К.А.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Чирви Дмитра Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі висновків викладених в акті перевірки від 29.01.2010 року №35/23-6-35275230 прийнято рішення № 0000132306/0 від 10.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкції відносно ТОВ «Адвентіс». Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки та рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірними, вказане рішення є протиправними і підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача суперечать вимогам Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України " № 227 від 16.03.1995 року, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132306/0 від 10.02.2010 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Чирва Дмитро Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.07.2007 року по 30.06.2009 року.

З результатами перевірки складений акт №35/23-6-35275230 від 29.01.2010 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п. 4 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України " № 227 від 16.03.1995 року, а саме: підприємство несвоєчасно розраховувалось з товаровиробником ЗАТ «Птахофабрика Київська», який є постачальником сільськогосподарської продукції. Зазначено, що відповідно до розрахунків за звітній місяць граничний термін реалізації продукції становить 25 діб. Розрахунки проводились з порушенням термінів, визначених вищевказаним Указом. Розрахунок несвоєчасно перерахованої виручки від реалізації сільськогосподарської продукції наведено в додатку №7 до акту перевірки.

На підставі висновків вказаного акту складено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132306/0 від 10.02.2010 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37102,68 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що порушення норм Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" не є порушенням норм податкового законодавства, а визначені податковим рішенням штрафні санкції не є податковими зобовязаннями, які стягуються у порядку, встановленому Законом України «Про прядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також суд першої інстанції зауважив, що визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура погашення розповсюджується лише на зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Оскільки не було встановлено порушення позивачем вимог ст. 4 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві", суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві" підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності: перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам; сплачують пеню у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не обумовлено угодою сторін, з дальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що за змістом даної норми для настання зазначеної вище відповідальності необхідна наявність таких умов, як отримання сільськогосподарської продукції від товаровиробника; реалізація даної продукції; отримання коштів за цю продукцію (інкасована виручка); не проведення розрахунків з товаровиробниками пізніше ніж наступного дня після зарахування виручки на рахунки постачальників.

Виходячи з системного аналізу діючих нормативно-правових актів, колегія суддів зазначає, що інкасована виручка це готівкові кошти, які надійшли в касу підприємства та були здані до установи банку на розрахунковий рахунок підприємства, після чого повинні бути перераховані товаровиробникам агропромислового комплексу в установлені Указом строки.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей, викладених у акті перевірки, пояснень представників відповідача, відповідачем під час перевірки не зясовувалось коли позивачем реалізована продукція отримана від ЗАТ "Птахофабрика Київська", у які строки від дати реалізації продукції інкасована виручка та у які строки від дати інкасації вказаної виручки проведені розрахунки з ЗАТ "Птахофабрика Київська".

З огляду на зазначене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 4 Указу Президента ґрунтується на припущені, яке полягає в тому, що оскільки граничний термін реалізації яєць отриманих від ЗАТ "Птахофабрика Київська" становить 25 діб, то позивач зобовязаний протягом 25 діб реалізувати вказану продукцію та згідно ст. 4 Указу Президента не пізніше наступного дня після закінчення вказаного терміну провести розрахунки з ЗАТ "Птахофабрика Київська".

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до акту перевірки у вказаних правовідносинах між позивачем та ЗАТ "Птахофабрика Київська" останній є постачальником сільгосппродукції, а не виробником.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для стягнення державними податковими органами у безспірному порядку штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 4 Указу, є факт використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо не зарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не зазначив та не зміг надати відповідних доказів, про те що постачальник позивача є товаровиробником агропромислового комплексу України.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка. Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з п. п. 1.5, 1.6, 1.7 цього Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що всупереч викладеному вище, висновки відповідача в акті перевірки від29.01.2010 року №35/23-6-35275230, ґрунтуються на припущеннях, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування, розрахунки штрафних санкцій не на підставі первинних документів та дослідженні термінів інкасації виручки за реалізовану продукцію, проведення розрахункових операцій між позивачем та ЗАТ «Птахофабрика Київська», а на підставі акту звірки взаємних розрахунків між вищевказаними підприємствами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, щовідповідачем протиправно зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 4 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві".

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування", а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, порушення норм Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 не є порушеннями податкового законодавства, а визначені податковим рішенням штрафні санкції не є податковими зобовязаннями, які стягуються у порядку, встановленому вказаним вище Законом.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Чирви Дмитра Олександровича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

К.А. Бабенко