Ухвала суду № 13340545, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1356/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами позивача Комунального підприємства «Драбівська центральна районна аптека № 11»Черкаської обласної ради та відповідача Державної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Драбівська центральна районна аптека № 11»Черкаської обласної ради до Державної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року позивач Комунальне підприємство «Драбівська центральна районна аптека № 11»Черкаської обласної ради звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частинні в якій відмовлено в задоволенні вимог позивача, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка комунального підприємства «Драбівська центральна аптека № 11»Черкаської обласної ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.02.2010 року № 37/2301/01980331.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 03.03.2010 року, № 0000042301/0 від 03.03.2010 року, № 0000052301від 03.03.2010 року, та № 0000032301/1 від 29.03.2010 року.

За результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень рішень, скаргу позивача залишено без задоволення.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобовязані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вичерпний перелік реквізитів податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В матеріалах справи містяться засвідчені належним чином копії податкових накладних, які мають усі необхідні реквізити, що підтверджує факт належного оформлення податкових накладних, наданих для перевірки, та надані реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що відсутність у податкових накладних хоча б одного із реквізитів, а в даному випадку написання номеру податкової накладної через дріб, не можна розглядати як виключну підставу про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 03.03.2010 року та № 0000032301/1 від 29.03.2010 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 03.03.2010 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», господарські організації, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, повинні сплачувати до загального фонду місцевих бюджетів частину прибутку (доходу).

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, зокрема, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Згідно з пунктом 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Платіж у вигляді відрахувань частини чистого прибутку (доходу), що здійснюється державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, прирівняно до податку на прибуток підприємств.

Пунктом 1.11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007, 2008 роках є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу і має статус податкової декларації, розрахунку. Платники цього платежу несуть відповідальність за правильність складання, своєчасність подання цього Розрахунку, повноту та своєчасність сплати зобов'язань по такому платежу, передбачену відповідними нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішенням Черкаської обласної ради від 28.03.2008 № 16-22/V «Про нормативи відрахувань до загального фонду обласного бюджету частини прибутку (доходу) підприємствами обласної комунальної власності»визначено, що підприємства обласної комунальної власності частину прибутку сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2007 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2008 році, в строки встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, та подають відповідні відомості органам державної податкової служби у порядку та за формою, визначеними державною податковою адміністрацією, за звітний період.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.04.2007 № 207 «Про затвердження форми розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році, та Порядку його складання», та наказом ДПА України від 12.05.2008 № 294, затверджено форму розрахунку частини прибутку до державного бюджету для державних підприємств, в тому числі казенних підприємств та їх обєднань та дочірніх підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших субєктів господарювання, у статному фонді яких державі належать акції (частки, паї) та їх дочірніх підприємств.

Подача розрахунків передбачена в п. 2 Порядку складання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), затвердженого наказом ДПА України від 03.04.2007 року №207 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2007 року за №406/13673, та п. 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого наказом ДПА України №294 від 12.05.2008 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2008 року №458/15149, а тому доводи позивача в зазначеній частинні не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем правомірно застосовано фінансові санкції за неподання розрахунку частини чистого прибутку за 7 звітних періодів (як обовязкового виду податку).

Вирішуючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 03.03.2010 року, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 2.10 постанови Національного банку України від 15.12.2004 № 537 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»передбачено, що підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі ( у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів.

Пунктом 2.9 Положення передбачено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб,що виникають у процесі їх функціонування,а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

З матеріалів справи вбачається, що колективним договором на 2007-2010 роки, укладеним між адміністрацією та трудовим колективом комунального підприємства «Драбівська центральна районна аптека №11», зокрема п. 5.1 передбачено, що заробітна плата на підприємстві виплачується у національній валюті України до 10 числа кожного місяця.

Наказом комунального підприємства «Драбівська центральна районна аптека №11»№ 7 від 25.01.2007 року затверджено ліміт залишків в касі в розмірі 8650 грн., у 2008 році ліміт залишків готівки в касі не переглядався.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні 2008 року позивач виплачував заробітну за лютий 2008 року з 3 по 5 березня, та відповідно до запису у касовій книзі (аркуш 40) від 04.03.2008 року, у рядку «залишок на кінець дня»зазначено суму 13897 грн. 35 коп., а у рядку «у тому числі на заробітну плату»запис відсутній.

Пунктом 2.8 Положення передбачено, що готівка, яка перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Указом Президента від 11.05.1999 року № 491/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436», встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідачем правомірно винесено рішення про застосування штрафних санкцій у двократному розмірі від виявленої понадлімітної готівки на суму 10495 грн., у звязку з чим доводи позивача не спростовують висновків суду.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість», та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтами рішення.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги позивача Комунального підприємства «Драбівська центральна районна аптека № 11»Черкаської обласної ради та відповідача Державної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.12.2010 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Кучма А.Ю.

Бєлова Л.В.