Ухвала суду № 13340494, 20.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3672/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков ,О.О.

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" грудня 2010 р. м. Київ

2а-3672/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіДенісова А.О.

Суддів: Желтобрюх І.Л.

Федотова І.В.

при секретарі Вовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ЗАТ Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2009 року позов задоволено. Суд визнав недійсним податкове повідомлення рішення СДПІ від 08.12.2005 року №0000501604/3 в частині нарахування ПДВ у розмірі 11266509, 45 грн. та штрафних санкцій у розмірі 5633254, 73 грн. Суд зазначив, що отримання позивачем попередньої оплати від комісіонера за умови, що згідно договору комісії товар позивача підлягає вивезенню за межі митної території України, не може бути підставою для включення отриманих коштів передоплати до бази оподаткування податком на додану вартість. Посилання податкового органу на п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ) є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.4 цього пункту правило, зазначене в ньому, не поширюється на операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України. Крім того, твердження СДПІ про недостовірність відомостей щодо нерезидента, що містяться у ВМД, не підтверджені належними та допустимими доказами.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта судом порушені вимоги п.4.7 ст.4, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.3.8 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ, що призвело до прийняття судом незаконного рішення. Відсутність на час перевірки первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт експорту скла, свідчить про правомірність донарахувала ПДВ в сумі 1093 890,67 грн. Крім того, надані СДПІ до перевірки ВМД не можуть вважатись оформленими належним чином, оскільки до графи 8 внесено реквізити неіснуючої компанії-нерезидента «Саskade Вusiness Соmpani LLC».

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою господарського суду м. Києва від 04.08.2006 року позовні вимоги ЗАТ ЕК «Укр-Кан Пауер»(правонаступник ЗАТ ЕК «Дартеплоцентраль») були задоволені повністю. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 року вказана постанова була залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2009 року вказані рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому зазначив, що судами попередніх інстанцій не була досліджена правова природа укладеного сторонами договору від 30.01.2004 року №К/3 та не зясовано, чи не були спрямовані дії сторін при укладенні договору комісії на приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили для ухилення від оподаткування.

При новому розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №Р-1 від 27.02.2004 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Ренам», позивач придбав оптичне скло БК-10 в кількості 263800 куб. см за ціною 24,88 грн., загальною вартістю 6563 344,00 грн., ПДВ 1312668,80 грн., про що ТОВ «Ренам»виписало податкову накладну №32 від 29.04.2004 року. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною від 29.04.2004 року №РН-0000031, що також встановлено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

30.01.2004 року позивач уклав договір комісії № К/3 з ТОВ «Новий Продукт», відповідно до п.1.1 якого доручив останньому здійснити реалізацію нерезидентам України належної йомупродукції (скло оптичне БК-10). На виконання вказаного договору комісії згідно акта приймання-передачі від 29.04.2004 року позивач передав ТОВ «Новий Продукт»для реалізації товару на суму 6676 778,00 грн.

06.07.2004 року ТОВ «Новий Продукт»сплатило позивачу попередню оплату у сумі 6563 334,00 грн., яку позивач включив до валових доходів згідно вимог пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оподаткування податком на додану вартість операцій, які проводяться в рамках договорів комісії, регламентується вимогами п.4.7 ст.4 Закону про ПДВ, згідно яких датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата визначена за правилами, встановленими п.7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. Зазначене правило не поширюється на операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

Відповідно до пп.7.3.8. п.7.3. ст.7 цього ж Закону (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримання позивачем попередньої оплати від комісіонера за умови, що згідно договору комісії товар позивача підлягає вивезенню за межі митної території України, не є підставою для включення отриманих коштів до бази оподаткування податком на додану вартість.

Відтак, враховуючи, що умови зовнішньоекономічного контракту передбачали попередню оплату покупцем вартості товару, тоді як умови договору комісії передбачали зобовязання провести розрахунок з комітентом не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання оплати від покупця, отримання позивачем попередньої оплати від комісіонера за умови, що згідно договору комісії товар позивача підлягає вивезенню за межі митної території України, не є підставою для включення отриманих коштів до бази оподаткування податком на додану вартість. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що правова природа договору комісії, який виконаний комісіонером шляхом вчинення та виконання іншого зовнішньоекономічного контракту з продажу належного комітенту товару відповідає вимогам ст.1011 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи податкового органу про фактичне не вивезення товару за межі митної території України, так і про безтоварність операцій є недоведеними, з огляду на те, всі договори між позивачем і постачальниками скла оптичного, між позивачем і комісіонерами, між комісіонерами та покупцями скла оптичного - нерезидентами виконані в повному обсязі. Факт отримання податкових накладних від зазначених підприємств та перерахування їм коштів за отриманий товар не заперечує і відповідач. Грошові кошти по сплаті за товар від позивача до постачальників та від комісіонерів до позивача надходили своєчасно та в повному обсязі, відповідно до накладних на поставку та вантажно-митних декларацій, про що зазначено в розділі 3 «Перевірка дотримання вимог валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності»акта документальної перевірки відповідача від 14.07.2005 року № 367/16-4/21661022.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні копії п'ятих екземплярів ВМД №№ 360891, 360892, 360893, 360894, 360895 від 27.05.2003 року; від 16.07.2003 року №№ 361243, 361244, 361245; від 25.07.2003 року №№ 361319, 361320, 361321; від 22.08.2003 року. №№ 361467, 361468, 361469, 361470; від 10.10.03 року №361723; від 23.10.2003 року №№ 361791, 361792, 361793; від 19.12.2003 року № № 362119, 362120; від 30.01.2004 року № 310161, 310162, 310163, 310164; від 04.02.2004 року №№ 310186, 310187, 310188, 310189, 310190, 310191, які містять відмітку Північної регіональної митниці про те, що задекларовані в них товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі із зазначенням дати фактичного вивезення товарів за межі митної території України Крім того,належне оформлення ВМД та факт вивезення товару за межі митної території України підтверджено листом Північної регіональної митниці від 05.07.2006 року № 1-38/10-4420 ( а.с.128-129 том 2), наданим у відповідь на судовий запит, до якого також долучено витяг з електронної бази даних оформлених ВМД (а.с.130-134 том 2), а також листом Київської обласної митниці від 28.07.2009 року № 1-37/04-3646, відповідно до якого за даними ЄАІС ДМСУ товари, задекларовані у вказаних ВМД, вивезені за межі митної території України із зазначенням фактичної дати вивезення.

По факту ухилення службових осіб ЗАТ Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» від сплати податків була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК, яка потім була закрита за відсутністю в їх діях складу злочину (п.2 ст.6 КПК). В апеляційній скарзі представник СДПІ на обґрунтування неправомірності рішення суду першої інстанції посилався на відсутність на час перевірки первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт експорту скла. Для повного, обєктивного і всебічного розгляду справи судом були витребувані матеріали вказаної закритої кримінальної справи, в якій знаходяться первинні бухгалтерські документи, однак в судовому засіданні представник податкового органу не довів безтоварності вказаних господарських операцій, а, відповідно, і правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя: Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 21.12.2010 р.