Ухвала суду № 13340435, 16.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3728/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 р. адміністративну справу за поданням державної податкової інспекції у м. Вінниці до дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків,

ВСТАНОВИВ

21 серпня 2009 р. державна податкова інспекція у м. Вінниці (надалі за текстом «ДПІ у м. Вінниця») звернулась до суду з поданням до дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі за текстом «ДП «Вінницький облавтодор») про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів строком на 1056 годин.

В обґрунтування подання позивач зазначив, що платник податків відмовився допустити посадовців податкової служби до проведення позапланової виїзної документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.08.2009 р. у позові відмовлено з мотивів відсутності у платника податків податкового боргу.

Місцевий суд також дійшов висновку, що відмова в допуску до проведення позапланової виїзної документальної перевірки не є підставою для застосування адміністративного арешту активів платника податків.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору у звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по суті спору.

Перевіривши повноту встановлення місцевим судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що ДП «Вінницький облавтодор»взятий на облік як платник податків в ДПІ у м. Вінниці 10.06.2002 р. за № 301.

Розпорядженням ДПІ у м. Вінниці від 26.06.2009 р. за № 59-р, на виконання наказу ДПА у Вінницькій області № 210-р від 17.06.2009 р. «Про призначення службового розслідування», розпочато службове розслідування щодо неналежного виконання службових обовязків заступником начальника управління податкового контролю юридичних осіб - начальником відділу внутрішнього аудиту Яровою Н.І. при проведенні документальної перевірки ДП «Вінницький облавтодор».

У звязку з цим та відповідно до положень п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»начальником ДПІ у м. Вінниці видано наказ №1254/23п від 11.08.2009 р. «Про проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Вінницький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»(код ЕДРПОУ 32054743)»у період з 11.08.2009 р. по 25.08.2009 р.

За даними акта від 12.08.2009 р. відповідачем не було допущено представника позивача до проведення перевірки на яку він зявився згідно направлення на перевірку від 11.08.2009 року № 2121/23.

За таких обставин, керівником ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення від 19 серпня 2009 р. №16525/10/26 про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків ДП «Вінницький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»строком на 96 годин на підставі підпункту 9.3.1 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III»).

Правовою підставою для застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків був підпункт 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 згаданого Закону, а саме відмова платника податків від допуску працівників податкової служби до проведення позапланової документальної перевірки.

Відповідно до абзацу 2 п.п. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону № 2181-III керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

За приписами п.п. 9.1.1 п. 9 ст. 9 Закону № 2181-III адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Згідно пункту 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

З аналізу наведених норм вбачається, що адміністративний арешт може бути накладено на активи платника податків виключно у випадку наявності податкового боргу у такого платника. Проте, позивачем взагалі не було обґрунтовано свої вимоги наявністю у відповідача податкового боргу, що виключає можливість задоволення вимог щодо продовження арешту активів відповідача.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що висновок місцевого суду стосовно того, що відмова в допуску до проведення позапланової виїзної документальної перевірки не може бути підставою для застосування адміністративного арешту активів платника податків є хибним.

За змістом підпункту «г»підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181-III арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або повязані з отриманням інших обєктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, компютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

При цьому відмова від проведення перевірки може бути здійснена різних формах, як то недопущення посадовців податкової служби до її проведення, ненадання первинних та бухгалтерських документів, тощо.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 21 грудня 2010 р.