Ухвала суду № 13340189, 21.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2010 р.справа № 2а-5813/09/1170 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Панченко О.М.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Джем Лайм»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року у справі № 2а-5813/09/1170 (головуючий Флоренко О. Ю.)

за позовом: Приватного підприємства «Джем Лайм»

до Державної податкової інспекції в м. Кіровограді

про: про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Встановила:

30 квітня 2009 року приватне підприємство „Джем Лайм" звернулося в Кіровоградський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.04.2009 р. №0000252350/0.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 31.03.2009 року №26/23-50/212/34629086, висновки якого, на думку позивача, є хибними.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що податкова інспекція правомірно дійшла до висновку про безпідставність списання позивачем кухонного обладнання на суму 51085,90, внаслідок чого застосовані п.7.3.1 п. 7.3. ст.. 7 та п. 9.8. ст.. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено умовний продаж на товарний залишок, та за результатами донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2008 року.

Не погодившись з постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, та зазначив в апеляційній скарзі, що кухонне обладнання було списане Позивачем з балансу в листопаді 2007 року відповідно до п. 23 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, яким встановлено, що вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Апелянт також зазначив, що висновок про неправомірність списання обладнання ґрунтується виключно на аналізі фактичної господарської діяльності позивача в перевіряємому періоді (листопад-грудень 2008 року). проте позивачем було надано докази (копії податкових і видаткових накладних) на підтвердження того, що в період з 02.01.2008 року по 27.06.2008 року позивач здійснював реалізацію готових страв. Вважає, що господарська діяльність у листопаді грудні 2008 року не може впливати на правомірність списання кухонного обладнання в звязку із раніше здійснюваною діяльністю.

Апелянт вважає, що має право на бюджетне відшкодування ПДВ у визначеній ним сумі, а саме в сумі 14294 грн. Зменшення оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням суми бюджетного відшкодування на 9892 грн.на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000252350/0 від 10.04.2009 року, яке прийнято на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 31.03.2009 року, є неправомірним та безпідставним.

Вважає, що постанова суду прийнята всупереч п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.01.2009 р. позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2008 р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування за відповідний звітний період, за яким сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку складає 14 294 грн.

У період, за який проводилась перевірка, позивач був платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.09.2007 року № 100066262). Дане свідоцтво було анульовано 01.01.2009 року та позивач перейшов на спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що основним видом діяльності позивача була реалізація алкогольних напоїв, а також здійснювалась реалізація їжі (продуктів харчування).

У зв'язку зі здійсненням вказаних видів діяльності, позивачем у жовтні 2007 року та листопаді 2007 року було придбано технічні вироби, посуд, спецодяг та миючі засоби, які було оприбутковано на рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»на суму 200986,35 грн. Розрахунки за вищевказаний товар були здійснені в січні 2008 року.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно даних журналу проводок за листопад 2007 року по дебету рахунка 92 «Адміністративні витрати»відображено часткове списання придбаного товару на суму 99761,80 грн (Д-т рахунку 92 - К-т рахунку 22) відповідно до п. 23 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Судом встановлено, що 19.01.2009 р. позивачем подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2008 р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування за відповідний звітний період, за яким сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника - позивача у банку складає 14294 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.04.2009 р. №0000252350/0, згідно якого була визначена сума завищення позивачем бюджетного у відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9892 грн. (а.с. 16).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що протягом листопада-грудня 2008 року основним видом діяльності позивача була реалізація алкогольних напоїв, а тому списання позивачем кухонного обладнання на суму 51085,90 грн є безпідставним, тому відповідач правомірно визначив позивачеві умовний продаж на товарний залишок кухонного обладнання вартістю 51085,90 грн. згідно п.9.8 ст.9 Закону.

Посилання апелянта на ту обставину, що кухонне обладнання було списане з балансу в листопаді 2007 року не може бути прийняте до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 23 Наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Проте, як вбачається з акта перевірки (а.с. 10), згідно даних журналу проводок за листопад 2007 року по дебету рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображено часткове списання придбаного товару на суму 99761,80 грн, але акт списання товарно-матеріальних цінностей не надано, від проведення інвентаризації підприємство відмовилось (а.с. 7). Таким чином, встановити, які саме малоцінні та швидкозношувані предмети відповідно до вказаної норми Наказу Мінфіну України № 246 від 20.10.1999 року були списані на загальну суму 99761,80 грн встановити не можливо.

Крім того, колегія суддів не надає доказового значення податковим накладним та видатковим накладним, яки містяться в матеріалах справи на підтвердження здійснення діяльності щодо торгівлі готовими стравами, оскільки продаж страв не доводить факту їх виготовлення підприємством.

Відповідно до п.п. 4.2.3. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року обовязок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках , визначених підпунктом 4.2.2. цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3. цієї статті, зокрема, якщо таке нарахування здійснено відповідно до п.п. 4.2.2. «б»Закону за наслідками документальної перевірки результатів діяльності платника податків, які свідчать про заниження або завищення його податкових зобовязань, заявлених в податкових деклараціях.

Відповідно до п.9.8. ст. 9 цього Закону «Про податок на додану вартість», платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідач вірно визначив, що підприємство мало визнати умовний продаж вказаного залишку кухонного обладнання та збільшити суму своїх податкових зобовязань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо повно і всебічно зясував обставини в справі, дослідив надані докази, вірно визначив правовідносини, які склалися між сторонами та норми матеріального права, що їх регулюють, при дотриманні норм процесуального права. Таке рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, отже підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Джем Лайм»залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року у справі № 2а-5813/09/1170 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О. М. Панченко

Судді Л.П. Туркіна

О.А. Проценко

Головуючий:О.М. Панченко

Суддя:Л.П. Туркіна

Суддя:О.А. Проценко