Постанова № 13340197, 13.12.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р.справа № 2а-14628/09/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі №2а-14628/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про визнання протиправними податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати в повному обсязі нечинним податкове повідомлення-рішення №0001018821/0 від 29.10.2009 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 255295,55 грн.; визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №0001028821/0 від 29.10.2009 року про визначення позивачу податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у частині суми податкового зобовязання 653888,00 грн., з яких основний платіж 422150,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 211075,12 грн.; визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №0001048811/0 від 29.10.2009 року про визначення позивачу розміру податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44503,30 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем необґрунтовано, без достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТОВ ТРК «Фальстап» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ ТРК «Фальстап»є діяльність у сфері кабельного мовлення, для чого телерадіокомпанією укладаються договори на ретрансляцію (показ) програм каналів. Предметом таких договорів є передача телерадіокомпанії «Фальстап»невиняткового права протягом дії угоди приймати та розповсюджувати програми відповідних каналів за допомогою систем кабельного телебачення серед абонентів на території України.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Фальстап»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.06.09.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 16.10.2009р. №1639/08-03/1-20190913, в якому, зокрема, зроблені висновки про порушення ТОВ ТРК «Фальстап»вимог:

- п.1.30, ст.1, пп..4.14. п.4.1 ст.4, пп..5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2, 5.4.4 п.5.4, п.5.9 ст.5, пп..8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 170 197,03грн.;

- абз.3 п.4.7 ст.4, пп..7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4, пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 426 459грн.;

- п.13.1, п.13.2 ст.13. п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження податку з доходу нерезидента та несвоєчасного перерахуванні цього податку.

Згідно з актом перевірки, порушення вимог п.1.30, ст.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2, 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягають в тому, що на думку ДПІ підприємство неправомірно відносило до складу валових витрат роялті (винагороду за отримане право на ретрансляцію каналів) не по факту сплати роялті, а по факту отримання актів виконаних робіт, що призвело до завищення валових витрат всього на 704080,45грн.

Порушення п.13.1, п.13.2 ст.13. п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягали в тому, що при перерахуванні ТОВ ТРК «Фальстап»на користь нерезидентів доходу по контрактам :

-б/н від 01.08.08 з Корпорацією Conax AS, Норвегія;

-б/н від 01.02.06 з ТОВ «Торгівельна компанія Універсал Коммунікатіонс», Росія;

-б/н від 01.02.06 з ТОВ «Торгівельна компанія Універсал Коммунікатіонс», Росія;

-VII/32/07 017172 від 01.01.07 з Eurosport SA, Франція.

податок з такого доходу перераховано до бюджету з затримкою від 1 до 2 днів, що підтверджено платіжними дорученнями, банківськими виписками та бухгалтерським документом журналом проводок по рах.№641.08. «Податок на доходи нерезидента».

Порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» полягало в тому, що ТОВ ТРК «Фальстап»завищено суму податкових зобовязань у розмірі 336185,77грн. та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 758335,96грн. за наданими до перевірки документами, що не доводять факту використання отриманого товару та обладнання в господарській діяльності. Суми ПДВ, у вказаній сумі, віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Булан».

За результатами перевірки та складеного акту СДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

-№0001018821/0 від 29 жовтня 2009р., яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 255295,55грн., у тому числі: 170197,03грн. основний платіж, 85098,52грн. штрафні (фінансові) санкції оскаржується позивачем у повному обсязі;

-№00001028821/0 від 29 жовтня 2009 року про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 653888грн., у т.ч. 426459 основний платіж, 227429 штрафні (фінансові) санкції оскаржується позивачем в частині висновків ДПІ щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Булан»;

-№0001048811/0 від 29 жовтня 2009 року про визначення суми податкового зобовязання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 44505,75грн., у т.ч. за основним платежем 2,45грн., штрафні (фінансові) санкції 44503,30грн. оскаржується позивачем в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів.

Правомірність та обґрунтованість рішень ДПІ про визначення податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості рішень ДПІ про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб.

Щодо завищення валових витрат при сплаті роялті.

Згідно п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334, роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону № 334, до складу валових витрат платника включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацією господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, названими нормами матеріального права визначено те, що витрати по сплаті роялті відносяться до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 заборонено включення до складу валових витрат виплат винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Отже, платник податку, який сплачує роялті, має право відносити такі виплати до складу валових витрат в межах фактично сплачених сум післяотримання від нерезидента результатів таких послуг, за умови належного документального їх оформлення (наявності відповідних актів) та звязку цих витрат з господарською діяльністю.

Таким чином, з огляду на викладені норми матеріального права, висновки суду першої інстанції про неправомірність дій ТОВ «Фальстап», які полягають у віднесенні до складу валових витрат не по факту сплати роялті, а по факту отримання актів виконаних робіт, що призвело до завищення валових витрат на 704080,45грн., є обґрунтованими та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Щодо перерахування податку з доходів нерезидентів.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Отже, вказаною нормою права визначено, що податок з доходів нерезидентів сплачується до бюджету під час виплати таких доходів.

Відповідно до пп..17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у випадку, якщо платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання по такому податку, збору (обовязковому платежу).

Таким чином, вказаною нормою матеріального права передбачені підстави для сплати штрафу і цими підставами є, зокрема, здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку, якщо нарахування та сплата такого податку є обовязковою передумовою такої виплати.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що при перерахуванні ТОВ ТРК «Фальстаф»на користь компанії Conax AS, Норвегія, виплати доходу у вигляді роялті у сумі 4734,14дол. США, що еквівалентно 3325,0 євро (36033,87грн., курс 7,6115) 03.06.09, податок з такого доходу перераховано до бюджету несвоєчасно (04.06.09р.), тобто не під час виплати доходу нерезиденту. При перерахуванні ТОВ ТРК «Фальстаф»на користь компанії Conax AS, Норвегія, виплати доходу у вигляді роялті у сумі 9975,0 євро (100295,23грн., курс 10,05466) 21.04.09р., податок з такого доходу утримано та перераховано до бюджету не у повному обсязі та не своєчасно.

Аналогічні порушення вимог Закону допущено при виплаті доходів нерезидентам за договорами б/н від 01.02.06 з ТОВ «Торгівельна компанія Універсал Коммунікатіонс», Росія; б/н від 01.02.06 з ТОВ «Торгівельна компанія Універсал Коммунікатіонс», Росія;VII/32/07 017172 від 01.01.07 з Eurosport SA, Франція.

Той факт, що податок з доходів нерезидентів сплачувався до бюджету не під час виплати таких доходів позивачем не заперечувався, натомість позиція позивача, з цього приводу, зводилась до того, що оскільки такий податок був нарахований та відображений у бухгалтерському обліку підприємства, то відсутні підстави для застосування вимог пп..17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Між тим, з такими доводами позивача колегія суддів не може погодитись , оскільки конструкція норми пп..17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказує на те, що такий податок має бути не лише нарахований, а й сплачений саме під час здійснення виплат доходу нерезидентам.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про правомірність рішення податкового органу в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів, є обґрунтованими і не спростовуються доводами апеляційної скарги.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в оскарженій позивачем частині.

Як зазначено вище позивачем оскаржувалось податкове повідомлення-рішення №00001028821/0 від 29 жовтня 2009 року про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 653888грн., у т.ч. 426459 основний платіж, 227429грн. штрафні (фінансові) санкції, в частині висновків ДПІ щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Булан», що стали підставою для визначення податкового зобовязання за основним платежем у сумі 422 150грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 211 075,62грн.

Оскільки, у позовній заяві позивачем було допущено арифметичну помилку при зазначені загальної суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, яку останній вважав неправомірною, представники позивача, у судовому засіданні, надали доповнення до апеляційної скарги, де просили визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №00001028821/0 від 29 жовтня 2009 року про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 633225,62грн., у т.ч. 422150 основний платіж, 211075,62грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суть спірних правовідносин в цій частині полягає у наступному.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ТРК «Фальстап»в порушення пп..7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 758335,96грн. за наданими до перевірки документами, що не доводять факту використання отриманого товару та обладнання в господарській діяльності.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступні обставини.

В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ ТРК «Фальстап»та ПП «Булан»були укладені договори про постачання кабелю оптичного та обладнання. В особі ПП «Булан», на період виникнення цих правовідносин, виступала громадянка ОСОБА_2, яка займала посаду директора.

В податковому обліку ТОВ ТРК «Фальстап»зазначену операцію відображено наступним чином: до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість (р.10.1. декларації з податку на додану вартість) та у реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний період віднесено суму ПДВ у розмірі 758335,96грн.

В ході відпрацювання наявної інформації по ПП «Булан»було встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для віднесення ТОВ ТРК «Фальстап»сум ПДВ до податкового кредиту, підписані не ОСОБА_2, як посадовою особою ПП «Булан», а невідомою особою.

Вказані обставини стали підставою для висновку податкового органу, який зроблено в акті перевірки, про відсутність доказів підтвердження сторонами наявності й належного виконання господарського зобовязання у контексті належного оформлення і документування господарських операцій, як елементу бухгалтерського та податкового обліку.

Акт перевірки, який став підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, не містить висновків ДПІ, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки обладнання (товарно-матеріальних цінностей) ПП «Булан».

Отже, підставою для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість стало те, що податковий орган не прийняв до уваги податкові накладні, які видані від імені ПП «Булан», оскільки, на думку ДПІ, їх складено без врахування вимог діючого законодавства (підписано не уповноваженою особою), що позбавляє їх статусу первинних документів.

З такими висновками ДПІ колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкова накладна має бути видана платником податку, яким у спірному випадку є ПП «Булан», а не керівник цього підприємства ОСОБА_2

Таким чином, отримавши від ПП «Булан»податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, ТОВ ТРК «Фальстап»мало право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, який поставлено ПП «Булан», до складу податкового кредиту.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ПП «Булан»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, при цьому директором підприємства, в Єдиному державному реєстрі, було зазначено ОСОБА_2, яку і було зазначено у спірних податкових накладних, як керівника ПП «Булан».

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, відповідальність за достовірність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності від імені ПП «Булан», покладається виключно на ПП «Булан», яким виписано податкові накладні.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (ТОВ ТРК «Фальстап») діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допущено його контрагентом (ПП «Булан»).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми матеріального права, податковим органом безпідставно покладено тягар відповідальності, який полягає у визначенні сум податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, на ТОВ ТРК «Фальстап».

Також, колегією суддів встановлено, що господарські операції між ТОВ ТРК «Фальстап»та ПП «Булан»мали реальний характер і про цей факт, зокрема, свідчить висновок експертного судово-економічного дослідження №2488-09 від 28.01.2010р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено як документальне підтвердження надходження ТМЦ від ПП «Булан»на адресу ТОВ ТРК «Фальстап»так і наявність у ТОВ ТРК «Фальстап»ТМЦ, придбаних у ПП «Булан».

Крім цього, як вказано вище, акт перевірки, який став підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, не містить висновків ДПІ, які б свідчили про безтоварність господарських операцій між ТОВ ТРК «Фальстап»та ПП «Булан».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що в цій частині заявлених позовних вимог суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для часткового скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову в цій частині заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап»- задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010р. у справі №2а-14628/09/0470 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання частково нечинним податкового повідомлення рішення №0001028821/0 від 29.10.2009р. скасувати та прийняти нову постанову.

Податкове повідомлення-рішення №0001028821/0 від 29.10.2009р. про визначення ТОВ ТРК «Фальстап»податкового зобовязання з податку на додану вартість у частині суми податкового зобовязання 633225,62грн., з яких основний платіж 422150грн., штрафні (фінансові) санкції 211075,62грн. визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010р. у справі №2а-14628/09/0470 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 22.12.2010р.).

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська