Рішення № 13339196, 14.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.10 р. Справа № 34/247пд

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПП „Альянс”,

м. Донецьк

про визнання недійсним договору №08-006/02 від 12.05.2010року.

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – Латиніна А.М. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Дочірнім підприємством „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПП „Альянс”, м. Донецьк про визнання недійсним договору №08-006/02 від 12.05.2010року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при укладанні договору №08-006/02 від 12.05.2010р. сторони не дійшли згоди щодо деяких істотних умов, а саме спірний договір не містить відомостей щодо будь-якого співвідношення товарів, відсутні будь-які умови, з яких вбачалось би врахування сторонами необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів, а також спірний договір не містить положень про номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів. У зв’язку із відсутністю вищезазначених істотних умов позивач просить визнати спірний договір недійсним.

Позивач у судове 02.12.2010р. та 14.12.2010р. не з'явився та направляв клопотання вхід. №02-41/52035 від 30.11.2010р. та №02-41/54225 від 13.12.2010р. про відкладення розгляду справи, у зв’язку із тим, що Довгополова К.С. є єдиним юрисконсультом на підприємстві і крім неї немає компетентної особи, яка б могла представляти інтереси позивача у суді. Клопотання від 30.11.2010р. вхід. №02-41/52035 було задоволено судом та розгляд справи було відкладено на 14.12.2010р. В задоволенні клопотання від 13.12.2010р. вхід. №02-41/54225 суд відмовляє, оскільки відповідно до п.п. 3.6 п. 3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосуванн7я Господарського процесуального кодексу України в редакції з 19.07.2010р. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Тобто, у зв’язку із вищевикладеним позивач – ДП „Донецький облавтодор” не позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Однак позивач не забезпечив явку іншого представника та не надав доказів неможливості заміни представника Довгополової К.С.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.11.2010р. (вхід. №02-41/51263) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що позивачем були проведені відкриті торги на закупівлю продуктів нафтопереробки рідких. Після розгляду пропозицій, що надійшли від претендентів, тендерний комітет акцептував пропозицію відповідача на суму 17858000грн. та запропонував укласти договір на закупівлю нафтопродуктів рідких. Основні умови договору були наведені у тендерній документації та форму договору було надано позивачем.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, встановив :

Позивачем 21.04.2010року були проведені відкриті торги на закупівлю продуктів нафтопереробки рідких. Після розгляду пропозицій, що надійшли від претендентів, тендерний комітет акцептував пропозицію відповідача на суму 17858000грн. та запропонував укласти договір на закупівлю нафтопродуктів рідких.

12 травня 2010року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТПП „Альянс” (Постачальник) та ДП „Донецький облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (Покупець) укладено договір №08-006/02, за умовами якого Постачальник зобов’язується, відповідно до наданих Покупцем заявок, прередати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити світлі нафтопродукти (Товар), а саме дизельне паливо та бензин А-76/80.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість товару складає: дизельне паливо – 1200тн, бензин А-76/80 – 800тн.

Згідно із п.п. 1.4-1.5 договору ціна за одиницю товару встановлюється за домовленістю сторін на кожну окрему партію товару з урахуванням ринкових цін, умов поставки та фіксується у додаткових угодах до договору. Загальна вартість товару складається із вартості кожної партії товару, яка поставлена в межах строку дії даного договору.

За приписами п. 1.8. договору якість товару повинна відповідати технічним умовам та державним стандартам, які діють на території України та підтверджуються паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Товар підлягає поставці до 31.04.2011року. Товар постачається до місця призначення транспортом Постачальника погодженими партіями відповідно до заявок Покупця на постачання відповідної партії товару протягом п’яти робочих днів з дня погодження відповідної заявки. Поставка товару підтверджується податковими документами на товар (видатковими накладними або актами приймання-передачі), які підписуються представниками сторін. (п. 1.9. договору).

Відповідно до п. 1.12. договору товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем за якістю – відповідно ТУ та іншим нормативно-технічним актам (паспорт, сертифікат заводу-виробника) та по кількості – відповідно товарно-транспортних накладних або накладних на товар.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що недійсність окремих положень даного договору не тягне за собою недійсність інших положень даного договору та Договору в цілому, оскільки сторони допускають, що даний договір міг бути укладений і без такого положення. У разі якщо виявиться недійсне положення даного договору, яке є істотним, сторони зобов’язуються протягом десяти календарних днів з моменту визнання недійсним такого положення, підписати відповідну зміну до договору з метою приведення недійсного положення відповідно із діючим законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.04.2011року. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 12.05.2010р. до договору №08-006/02.

Відповідно до умов Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що Постачальник планує поставити протягом травня 2010року, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору наступний товар: дизельне паливо, у кількості 500,00тон, вартістю за 1тону 8445,00грн. на загальну суму 4222500,00грн; бензин А-76(80) у кількості 300тон, вартістю за 1 тону 9655,00грн, на загальну суму 2896500,00грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповіда господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов’язки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом (нікчемний правочин), але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (оспорюваний правочин), такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно зі ст. 204 ЦК України правочин (договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, підставою для визнання правочину (угоди) недійсним є невідповідність його вимогам закону.

Відповідно до ч. 2. ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 цього ж Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з наданого позивачем договору №08-008/02 від 12.05.2010р. сторони узгодили всі істотні умови передбачені частиною 3 ст. 180 ГК України. Предмет договору сторонами погоджено в п. 1.1. договору а саме дизельне паливо та бензин А-76/80. Ціна договору передбачена сторонами в п.п. 1.4-1.5 відповідно до яких ціна на кожну окрему партію товару фіксується у додаткових угодах. Так в додатковій угоді від 12.05.2010р. сторони погодили ціну за 1 тону товару, загальну ціну кожного товару та загальну ціну всього товару. Строк дії договору встановлено сторонами у 5 розділі де зазначено, що договір діє до 31.04.2001року.

Тобто всі істотні умови, які передбачені законодавством сторонами погоджено при укладання договору №08-006/02. Крім того як стверджує відповідач, що основні умови договору були наведені у тендерній документації, а форму договору було надано позивачем.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на п. 2. ст. 266 Господарського кодексу України та зазначає, що спірний договір не містить будь-якого співвідношення товарів (асортимент, сортимент, номенклатура). Однак суд не погоджується із даним твердженням з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Тобто співвідношення товарів не є обв’язкою та істотною умовою договору, а визначається за згодою сторін. Крім того асортимент товару (дизельне паливо, бензин 76/80) зазначено як в п.1.1. договору №08-006/02 та і в додатковй угоді від 12.05.2010р.

Також позивач зазначає, що обов’язковою умовою договору є строк поставки з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання. Дане твердження судом також не приймається, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України істотною умовою є строк дії договору, який сторонами встановлено в п.5.1. договору – до 31.04.2011р. Крім того ритмічність та безперебійність товару визначалася самим позивачем, оскільки поставка товару здійснювалася за його заявкою.

Твердження позивача про те, що спірний договір не містить положень про номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товару судом також не приймається, оскільки п. 1.8. договору встановлено якість товару повинна відповідати технічним умовам та державним стандартам, які діють на території України та підтверджуються паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару. Копії паспортів якості та сертифікатів відповідності заводів-виробника надавалися відповідачем з кожною поставкою товару (а.с. 36-39).

Крім того пунктом 7.4. договору встановлено, що недійсність окремих положень даного договору не тягне за собою недійсність інших положень даного договору та Договору в цілому, оскільки сторони допускають, що даний договір міг бути укладений і без такого положення. У разі якщо виявиться недійсне положення даного договору, яке є істотним, сторони зобов’язуються протягом десяти календарних днів з моменту визнання недійсним такого положення, підписати відповідну зміну до договору з метою приведення недійсного положення відповідно із діючим законодавством України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто сторони самостійно визначили, що у разі якщо виявиться недійсне положення даного договору, яке є істотним, сторони зобов’язуються протягом десяти календарних днів з моменту визнання недійсним такого положення підписати відповідну зміну до договору, а недійсність окремих положень даного договору не тягне за собою недійсність інших положень даного договору та Договору в цілому.

Відтак як вбачається з матеріалів справи сторонами погоджені всі істотні умови контракту: предмет, ціна та строк. Позивач не надав суду жодного доказу того, що контракт №16/20/10 від 24.12.2009р. не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Договір був підписаний сторонами в наслідок вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, який відповідає приписам законодавства та не суперечить інтересам держави.

Як вже зазначалося згідно ст. 215 ЦК України розрізняють два види недійсних правочинів: оспорювані правочини – підставами недійсності яких є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу та нікчемні правочини, недійсність яких прямо встановлена законом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що підстави для визнання спірного правочину недійсним як оспорюваного, а також ознаки нікчемності правочину відсутні.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду жодного доказу того, що при укладенні договору не дотримані вимоги щодо погодження істотних умов договору, що відповідач порушив його права та обмежив волю під час укладання контракту та невідповідності укладеного договору вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України та 207 Господарського кодексу України для визнання судом його недійсним. Відтак вимоги позивача про визнання договору №08-006/02 від 12.05.2010р. недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Конституції України , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 32,33,34,36,42, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державні акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПП „Альянс”, м. Донецьк про визнання недійсним договору №08-006/02 від 12.05.2010року., відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кододова О.В.