Постанова № 13339025, 16.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р. м. Львів№ 2а-9607/10/1370

14 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивачів Лозової Я.М., відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Львівського міського центру зайнятості Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2

пропро стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:

Львівський міський центр зайнятості та Львівський обласний центр зайнятості звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 4391,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 08.08.2007 року отримала статус безробітної, у звязку з чим їй було виплачено допомогу в сумі 2627,62 грн. та затрачено кошти на її професійне навчання в сумі 1764,22 грн. Як зясувалось проведеною перевіркою, ОСОБА_2 з 07.11.2002 року була зареєстрована як підприємець, однак під час реєстрації у центрі зайнятості цю обставину приховала. Відтак, з 08.08.2007 року по 02.06.2008 року відповідачу безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в сумі 2627,62 грн. та оплачено професійне навчання. Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні до викладеного у позовній заяві.

Відповідач пояснила, що на момент звернення до центру зайнятості не знала про те, що була зареєстрована як підприємець, підприємницькою діяльністю не займалася. Тому вважає, що підстав для повернення отриманих у звязку з безробіттям коштів немає.

Розглянув матеріали адміністративної справи, заслухав пояснення представника позивачів та відповідача, повно, всебічно та обєктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які, зокрема, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за вказаним Законом та Законом України «Про зайнятість населення»належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості, зокрема, організовує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.

Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до вимог пп. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

ОСОБА_2 звернулась до Львівського міського центру зайнятості та на підставі своєї заяви від 08.08.2007 року отримала статус безробітної, у звязку з чим їй було призначено допомогу. У власноручно підписаній заяві від 08.08.2007 р. відповідач в тому числі підтвердила що «не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності».

За час перебування на обліку ОСОБА_2 отримала допомогу по безробіттю за період з 08.08.2007 року по 02.06.2008 рок на загальну суму 2627,62 грн. Крім того, відповідно до умов договору № 97 (16) від 06.03.2007 року між Львівським обласним центром зайнятості та КП «Львівський обласний Навчально-курсовий комбінат»ОСОБА_2 з 20.12.2007 року по 13.05.2008 року проходила професійне навчання за професією «Продавець непродовольчих товарів», на яке було затрачено кошти в сумі 1764,22 грн.

Як вбачається з листа управління державної реєстрації Львівської міської ради № 1.4-3305/03-01-2034 вих. від 03.09.2010 року, відповідач з 07.11.2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Втім, цю обставину ОСОБА_2 під час реєстрації у Львівському міському центрі зайнятості приховала. На вимогу суду державний реєстратор надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 07.12.2010 року стосовно ОСОБА_2 Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_2 повідомила державного реєстратора про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності 12.04.2010 року, а державна реєстрація припинення її підприємницької діяльності відбулась 27.10.2010 року. Відтак, станом на дату звернення до Львівського міського центру зайнятості (8.08.2007 року) ОСОБА_2 була фізичною особою підприємцем та відносилася до категорії зайнятого населення, тому не мала права на отримання статусу безробітної. Приховання відповідачем факту її реєстрації як підприємця зумовило безпідставну виплату їй допомоги в сумі 2627,62 грн., а також необґрунтовані затрати коштів на її професійне навчання в сумі 1764,22 грн.

Львівський міський центр зайнятості та Львівський обласний центр зайнятості направили на адресу відповідача претензії № 6754/14 від 08.09.2010 р. на суму 2627,62 грн. та претензію № 7677/14 від 14.10.2010 на суму 1764,22 грн. Оскільки ОСОБА_2 на претензію не відреагувала, позивачі звернулися до суду про примусове стягнення вказаної суми коштів. З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122; ідентифікаційний код 25555035) - 2627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) гривні 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського обласного центру зайнятості (м. Львів вул. Бортнянського, 11 а; ідентифікаційний код 03491180) - 1764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) гривні 22 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2010 року.

Суддя Москаль Р.М.