Постанова № 13338570, 03.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2010 р. № 2а-7569/10/1370

10 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

при секретарі - Романчук Л.В.,

від

прокуратурине прибув

позивачаЧервонюк С.Л.

Вівчарівський В.П.

відповідача 1Сухарин Т.Е.

Придбайло С.С.

відповідача 2не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПП "АгроТрейд-Захід"

до Львівська митниця Головне управління Державного казначейства України у Львівській області пропро визнання рішення недійсним, стягнення надмірно сплачених коштів ,

Обставини справи.

Позивач, приватне підприємство «АгроТрейд-Захід», звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Львівської митниці щодо відмови у здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №209000011/2010/016591 від 07.05.2010 року;

- визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №209000006/2010/007535/1 від 07.05.2010 року.

- стягнення з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 6944,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при ввезенні на митну територію України товару (шрот соєвий) позивач подав для митного оформлення всі необхідні документи, які дають можливість визначити вартість товару за першим методом, однак відповідач відмовився розмитнювати товар, вважаючи, що декларантом занижена його митна вартість, а для визначення ціни товару використав відомості із Програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМС України. Позивач вважає протиправними такі дії відповідача і, відповідно, неправомірним прийняте рішення про визначення митної вартості товарів, оскільки застосування таких відомостей є безпідставним, так як декларантом представлено всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товарів за ціною договору (за методом № 1), що передбачена ст. 266 Митного кодексу України. Позивач вважає, що дії митного органу по митному оформленні товару за ціною згідно з рішенням митниці суперечить законодавству, у звязку з чим позивачем зайво сплачено ПДВ 6944,35 грн.

Представники відповідача 1 проти позову заперечили. Вважають, що Львівська митниця має правові підстави для визначення митної вартості ввезеного в Україну товару за шостим (резервним) методом, оскільки представленні декларантом документи не дають можливості визначити правильність задекларованої ним митної вартості товару за методом № 1 (за ціною договору), відповідно до ст. 266 Митного кодексу України. Крім того, зазначають, що позивач не надав на вимогу митного органу всі додаткові документи, що стало підставою для самостійного визначення відповідачем митної вартості товару. Просять у позові відмовити.

Представник відповідача 2 - Головне управління Державного казначейства України у Львівській області подав заперечення проти позову, пояснив, що оскільки до казначейства не надходило жодних документів щодо відшкодування зайво сплачених платежів позивачем, права позивача казначейство не порушувало.

Представник третьої особи Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова не прибув, повідомлений належним чином.

Представник прокуратури Львівської області, від якого поступила заява про вступ у справу, не прибув, повідомлений належним чином.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Позивачем 21.12.2009р. укладено з ТзОВ «Нельма»(постачальником), контракт №Н-2112-09, відповідно до якого постачальник зобовязався поставити і передати у власність покупця (позивача) шрот соєвий (товар) (код ТНЗЕД 2304 00 00 00) у кількості 10000 тон на умовах DAF.

Відповідно до Додаткової угоди від 01.04.2010р. до вказаного контракту та виставленого рахунку-фактури (інвойсу) №2804/01 від 28.04.2010р., позивачем придбано товар в кількості 54760 т. за ціною 540 дол. США за тонну на загальну суму 29570,40 дол. США.

Згідно з накладною №173131 вказаний товар відправлено залізничним транспортом 28.04.2010р. і доставлено 07.05.2010р. до Львова.

Через декларанта ТзОВ «Інтер-Брокер-Компані», позивачем 07.05.2010р. для здійснення митного оформлення подано відповідачу декларацію митної вартості (копія а.с 65) за ціною 540 дол. США за одиницю, на якій відповідачем вчинено напис про необхідність надання позивачем додаткових документів, а саме: повний перелік документів згідно п.11 Постанови КМУ №1766.

Представник позивача на звороті вказаної декларації відмітив, що на даний час додаткових документів надати не може. Після проведення процедури консультацій, попросив прийняти рішення щодо митної вартості.

У той же день, 07.05.2010р., відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №209000006/2010/007535/1, відповідно до якого, вартість придбаного позивачем товару визначена в сумі 620 дол. США за одиницю.

Як зазначено у вказаному рішенні, митна вартість відповідачем визначена відповідно до положень ст..266-273 Митного кодексу України №92-ІV від 11.07.02р., Постанови КМУ №1766 від 20.12.06р., Постанови КМУ №339 від 09.04.08р. та Наказу ДМСУ від 24.06.2009рр. №602.

За даними декларації (а.с. 9) сума переплаченого за таких обставин податку на додану вартість становить 6944 грн. 35 коп.

З метою зясування обставин визначення відповідачем митної вартості отриманого товару, позивач 13.05.2010р. звернувся з листом до відповідача. За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 20.05.2010р. №18/22-6516 повідомив, що підставою для визначення митної вартості товару позивача в сумі 620 дол. США за одиницю стало виявлене за даними Програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМС України відхилення у рівні митної вартості товару, оскільки вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено в час максимально наближений до митного оформлення товарів позивача, становить 620 дол. США за одиницю. Як наслідок, відповідач у наданій відповіді повідомив позивача про застосування при визначенні митної вартості товарів резервного методу.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказана відповідь позивачем не була вчасно отримана, позивач повторно звертався до відповідача із аналогічним запитом листами від 04.06.2010р №00040/2010, від 25.06.2010р. №00047/2010 та 07.07.2010р №00053/2010.

При цьому до заяви від 25.06.2010р. №00047/2010 позивач долучив для відповідача Платіжне доручення в іноземній валюті №4 від 23.06.2010 р. щодо переказу 29 570,40 доларів США ТзОВ «Нельма»в якості повної оплати за поставлений товар згідно Додаткової угоди №2 від 01.04.2010р. до Додатку №1 від 28.01.20І0р. до Контракту №Н-2112-09 від 21.12.2009р. з ТзОВ „Нельма", Російська Федерація; рішення про визначення митної вартості товарів №209000006/2010/004808/1 від 23.03.2010 р. про встановлення митної вартості в розмірі 530,00 (п'ятсот тридцять) доларів США за одну метричну тонну; договір купівлі-продажу №ШС-0002-04/2010 укладений 08.04.2010р. з ТзОВ «РОМ-АГРО»; Додаток №2 від 26.04.2010р. до Договору №ШС-0002-04/2010 від 08.04.2010р., укладеного з ТзОВ «РОМ-АГРО»; видаткову накладну №А-00000010 від 12.05.2010 р. щодо відвантаження ПП «АгроТрейд-Захід»54,76 тонн соєвого шроту в адрес ТзОВ «РОМ-АГРО».

До заяви від 07.07.2010р №00053/2010 позивачем також додано для відповідача цінову довідку №19-09/620 від 02.07.2010 видану Львівською Торгово-промисловою палатою.

Оскільки листом від 23.07.10р. №18/22-9980 відповідач повідомив позивача про неможливість переглянути митну вартість на підставі поданих позивачем додаткових документів, ПП «АгроТрейд-Захід»звернулось до суду.

Вказані фактичні обставини справи визнаються сторонами, відтак відповідно до ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вони не потребують доказування перед судом, оскільки в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оцінюючи спірні правовідносини та правомірність оскаржуваного рішення та дій відповідача, суд керується наступним.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Із наведеними нормами Конституції України кореспондуються норми, закріплені у ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 266 МК України передбачено, що основний метод визначення митної вартості товарів це метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, вимагаючи надання позивачем практично всього переліку документів, передбачених п. 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Обґрунтовуючи свої дії, митниця зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ мінімальна вартість аналогічних товарів складала 620 дол. США, що є вищою, ніж заявлено позивачем.

При цьому відповідач подав для долучення до матеріалів справи витяг з інформаційної бази, з якого судом встановлено, що за основу митної вартості товару взято такий же товар позивача, який проходив митне оформлення на Ягодинській митниці і митна вартість якого теж визначена резервним методом з чим позивач не погоджується та оскаржує таке рішення Ягодинської митниці (а.с

Разом з тим, відповідач жодним чином не взяв до уваги своє ж рішення про визначення митної вартості від 22.03.2010р. №209000006/2010/004808/1, яким на такий же товар позивача визначено митну вартість в сумі 530 дол. США, як і не взяв до уваги цінову довідку №19-09/620 від 02.07.2010 видану Львівською Торгово-промисловою палатою, відповідно до якої товар позивача за вищевказаним контрактом станом на квітень 2010р може складати 483,03 540 дол. США.

Надання позивачем вказаних документів відповідачем не заперечується.

Таким чином, відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.

Крім того, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що для здійснення митного оформлення товару, з врахуванням додатково витребуваних відповідачем документів, позивачем загалом були подані відповідачу:

-ВМД №209000011/2010/016883 від 11.05.2010р.;

-Контракт №Н-2112-09 від 21.12.2009р.;

-Доповнення до контракту №1 від 28.01.2010р.;

-Доповнення до контракту №2 від 29.01.2010р.;

-Доповнення до контракту №3 від 16.03.2010р.;

-Додаткова угода №2 до доповнення №1 від 01.04.2010р.;

-Інвойс №2804/01 від 28.04.2010р.;

-Залізнична накладна №173131 від 28.04.2010р.;

-Платіжне доручення в іноземній валюті №4 від 23.06.2010 р. щодо переказу 29 570,40 доларів США ТзОВ «Нельма»в якості повної оплати за поставлений товар згідно Додаткової угоди №2 від 01.04.2010р. до Додатку №1 від 28.01.20І0р. до Контракту №Н-2112-09 від 21.12.2009р. з ТзОВ „Нельма", Російська Федерація;

-Рішення про визначення митної вартості товарів №209000006/2010/004808/1 від 23.03.2010 р. про встановлення митної вартості в розмірі 530,00 (п'ятсот тридцять) доларів США за одну метричну тонну;

-Договір купівлі-продажу №ШС-0002-04/2010 укладений 08.04.2010р. з ТзОВ «РОМ-АГРО»;

-Додаток №2 від 26.04.2010р. до Договору №ШС-0002-04/2010 від 08.04.2010р.укладеного з ТзОВ «РОМ-АГРО»;

-Видаткова накладна №А-00000010 від 12.05.2010 р. щодо відвантаження ПП «АгроТрейд-Захід»54,76 тонн соєвого шроту в адрес ТзОВ «РОМ-АГРО»;

-Цінова довідка Львівської ТПП №19-09/620 від 02.07.2010р.;

На думку суду ці документи є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 176,. якщо декларантом не подано в установлений строк додаткових документів або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації. Крім того, відповідач не надав доказів наявності в інформаційній базі цін на аналогічний товар, яка визначена не резервним методом. У поданому відповідачем витягу з бази даних, інформація про метод визначення аналогічних товарів відсутня, що ставить під сумнів дійсну вартість товару позивача саме в сумі 620 дол. США за одиницю.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач не послався на обставини, які виключають використання першого методу, як і не надав доказів неможливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості окрім резервного, а відтак відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, оскільки заперечував проти адміністративного позову.

В той же час, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивачем був наданий весь перелік документів, передбачених п. 7 постанови Кабінету України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20.12.2006 року №1766.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 72,85 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії львівської митниці щодо відмови у здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №209000011/2010/016591 від 07.05.2010 року.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №209000006/2010/007535/1 від 07.05.2010 року.

4.Стягнути з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на користь приватного підприємства «АгроТрейд-Захід»(м. Львів, вул. М. Конопницької, 4 оф.1, ЄДРПОУ 36739297) надмірно сплачену суму ПДВ у розмірі 6944 грн. 35 коп.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «АгроТрейд-Захід»(м. Львів, вул. М. Конопницької, 4 оф.1, ЄДРПОУ 36739297) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2010 року о 09:00.

Суддя Коморний О.І.