Постанова № 13337720, 13.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. справа № 2а-25783/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-50 год

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю

представника позивача Кузьменко Є.В.

представника відповідача Романенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення рішення № 2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення рішення № 2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про невідповідність складеного відповідачем акту перевірки № 2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р. та прийнятого відповідачем рішення вимогам закону, оскільки позивачем було правомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі ПДВ). Зокрема, позивач зазначає, що в акті перевірки відповідачем не встановлено заниження або завищення задекларованих субєктом господарювання показників в рядках 10-17 Декларації за червень 2010р. Водночас, відповідачем зроблений протилежний висновок про те, що позивачем завищено суму дозволеного податкового кредиту по рядку 17 по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму 78239 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача про те, що до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, не повязану з веденням господарської діяльності, і зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари(послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, пояснив, що відповідачем був складений акт від 12.10.2010р. позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ наступних податкових періодів за липень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувався в період за лютий, травень та червень 2010р. На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010р. у розмірі 76111 грн., у звязку з тим, що до складу податкового кредиту включено суму ПДВ, не повязану з веденням господарської діяльності. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “СП ГЕВІС” зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи від 07.07.2009 р., включене до ЄДРПОУ згідно довідки АБ № 044905 за ідентифікаційним кодом 14324054 (а.с.179-180). Згідно зазначеній довідці основними видами діяльності позивача є: виробництво будівельних виробів з пластмас; виробництво пластмас; оброблення неметалевих відходів та брухту; оренда інших машин та устаткування; інші види оптової торгівля.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «СП ГЕВІС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди з 01.02.10 по 28.02.10, з 01.05.10 по 31.05.10, з 01.06.10 по 30.06.10.

За результатами перевірки був складений акт № 2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р. (а.с.10-22)., в якому відповідачем встановлено порушення підпункту 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 “а” п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р. (а.с.23) щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 76111 грн.

За наслідками перевірки відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки на усні прохання та письмовий запит перевіряючих позивач не надав карту технологічного процесу виготовлення готової продукції, норми витрат сировини на виготовлення одиниці продукції, нормативні документи на підставі яких розраховані норми витрат, інші документи, які свідчили б про використання у виробництві профілів та іншої готової продукції, саме тих матеріалів та у тій кількості, що придбавалися у АТ “Норд”, ТОВ “ПФГ Навтохім”, ТОВ “Макростаб”, ТОВ “Альтахім”, по витратах на придбання яких позивач формував податковий кредит.

Таким чином, зі змісту акту перевірки випливає, що підставою прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про те, що на порушення підпункту 7.4.1., п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем не доведений факт участі матеріалів для виготовлення готової продукції, придбаних у АТ “Норд”, ТОВ “ПФГ Навтохім”, ТОВ “Макростаб”, ТОВ “Альтахім” в тій чи іншій кількості, що не підтверджує їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до складу податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ по операціях із зазначеними контрагентами на підставі отриманих податкових накладних. Таким чином, спір виник з приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями, які, на думку відповідача, не повязані з веденням господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З приводу наведеного суд зазначає, що поняття господарської діяльності міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, яким визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарським кодексом України закріплено принципи свободи вибору господарської діяльності. Зокрема, згідно ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. У ст. 44 Господарського кодексу України зазначено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Частинами 1 та 2 ст. 67 зазначеного Кодексу передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить критеріїв або переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи зареєстровані види діяльності позивача та характер придбаного позивачем товару, суд дійшов висновку про те, що придбання сировини та матеріалів у АТ “Норд”, ТОВ “ПФГ Навтохім”, ТОВ “Макростаб”, ТОВ “Альтахім” здійснено позивачем у межах його господарської діяльності, з чого випливає правомірність формування позивачем податкового кредиту за платежами, які здійснені на рахунок зазначених підприємств за придбання сировини та матеріалів.

Реальність зазначених господарських операцій відповідачем не заперечується і підтверджується встановленими в ході перевірки схемами товарно-грошових потоків (а.с.19). Відомостей про проведення зустрічних перевірок контрагентів та наявність розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ “СП ГЕВІС”, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов, на підставі вищенаведених приписів закону, а також враховуючи, що відповідачем не доведений факт придбання позивачем сировини та матеріалів, не повязаних з господарською діяльністю, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято виключно на підставі необґрунтованих припущень відповідача, заявлені по справі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р. задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2239/23-3-14324054 від 12.10.2010р. Державної податкової інспекції у м. Краматорську.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «СП ГЕВІС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 17 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.