Постанова № 13337137, 29.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.11.10Справа №2а-12625/10/1/0170 (16:42) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року у сумі 41217,54 гривень, у т.ч. державну цільову допомогу у розмірі 36037,58 гривень (на рахунок УПФУ в м.Саки р/р 25609010047302 ОКПО 22300352 МФО 324805 КРУ ВАТ «Державаний ощадний банк України»).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК не прийнято до відшкодування суму витрат на виплату і доставку пенсій особам, що проживають в м.Саки в розмірі 41217,54 гривень.

Позивач зазначає, що відповідачем не приймаються до відшкодування витрати по виплаті пенсій по інвалідності, отриманих у наслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, призначених відповідно до ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є порушенням чинного законодавства України.

Позивач пояснює, що факт виплати пенсійним фондом пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання підтверджується матеріалами пенсійних справ, а також щомісячними актами звірок.

Позивач зазначає, що згідно постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 року, що вступила в законну силу з 01.04.2008 року, щомісячно, починаючи з 01.04.2008 року до щомісячного розміру пенсійних виплат, розміру яких не вистачає до прожиткового мінімуму, призначається і виплачується державна цільова допомога у розмірі прожиткового мінімуму від розміру пенсійних виплат.

Позивач підкреслює, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.

Позивач пояснює, що відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК зобовязано відшкодувати також призначену згідно постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 року державну адресну допомогу, яку відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК відмовляється приймати, що є порушенням чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника та заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до п. 1.1 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005 р. № 43Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.

Згідно до п. 2.1 Положення основними завданнями виконавчої дирекції Фонду є серед іншого забезпечення дотримання положень Конституції України та вимог чинного законодавства, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.3 Положення Виконавча дирекція Фонду здійснює керівництво робочими органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контроль за їх діяльністю щодо виконання ними завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду здійснює управління соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві шляхом проведення виконавчо-розпорядчої діяльності, яка передбачає забезпечення виконання рішень правління Фонду, видання наказів щодо планування, збору, акумулювання та обліку страхових внесків, забезпечення в повному обсязі реалізації завдань цього виду соціального страхування, які належать до компетенції виконавчої дирекції Фонду.

Згідно до п. 1.2 Положення робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення, які є самостійними юридичними особами і реалізують завдання та основні принципи страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Отже, позивач та відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органами виконавчої влади та субєктами владних повноважень, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, який є також субєктом владних повноважень, суд зобовязаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача за проведенням звірки та підписанням актів щомісячної звірки за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року.

Судом встановлено, що в квітні 2010 року позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за квітень 2010 року.

Згідно акту за висновками Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 11 осіб складає 6071,42 гривень, за висновками відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК сума, що підлягає відшкодуванню на 5 осіб складає 739,79 гривень.

Судом встановлено, що в травні 2010 року позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за травень 2010 року.

Згідно акту за висновками Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 11 осіб складає 10678,22 гривень, за висновками відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК сума, що підлягає відшкодуванню на 5 осіб складає 739,79 гривень.

Судом встановлено, що в червні 2010 року позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за червень 2010 року.

Згідно акту за висновками Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 11 осіб складає 10799,39 гривень, за висновками відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК сума, що підлягає відшкодуванню на 5 осіб складає 739,79 гривень.

Судом встановлено, що в липні 2010 року позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за липень 2010 року.

Згідно акту за висновками Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 11 осіб складає 3504,01 гривень, за висновками відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК сума, що підлягає відшкодуванню на 5 осіб складає 160,21 гривень, тобто є переплатою.

Судом встановлено, що в серпні 2010 року позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за серпень 2010 року.

Згідно акту за висновками Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню на 10 осіб складає 7012,01 гривень, за висновками відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК сума, що підлягає відшкодуванню на 4 осіб 589,79 гривень.

Сума витрат, понесених Управлінням Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим на виплату та доставку пенсій за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, що не прийняті до заліку відповідачем складає 41217,54 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК з відшкодування витрат на виплату на доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року та довідками на кожну особу, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсій по інвалідністі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року судом встановлено наступне.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_7 в сумі 900,00 гривень, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим № 1902/06-06 від 17.09.2010 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Саки та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок трудового каліцтва.

Зазначена пенсія призначена йому на підставі акту про нещасний випадок на виробництві № 1 від 18.03.1986 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво 17.03.1986 року на ст. Епеяха Тюменської обл.

Згідно витягу із акту огляду у МСЕК від 25.07.1996 року до довідки серії МСЕ № 083100 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи безстроково в наслідок трудового каліцтва.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 в сумі 900,00 гривень та поштового збору в розмірі 33,5 гривень, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим № 1903/06-06 від 17.09.2010 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Саки та отримує пенсію по інвалідності 1 групи внаслідок трудового каліцтва.

Зазначена пенсія призначена йому на підставі акту про нещасний випадок на виробництві від 11.05.1975 року, згідно з яким ОСОБА_2 отримав трудове каліцтво в 1975 році в Тимошевському районі Краснодарського краю.

Згідно витягу із акту огляду у МСЕК від 25.02.2004 року до довідки серії МСЕ № 017979 ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи безстроково в наслідок трудового каліцтва.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_3 в сумі 900,00 гривень, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим № 1911/06-06 від 17.09.2010 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Саки та отримує пенсію по інвалідності 1 групи внаслідок трудового каліцтва.

Зазначена пенсія призначена йому на підставі акту про нещасний випадок на виробництві № 3 від 23.06.1976 року, згідно з яким ОСОБА_3 отримав трудове каліцтво 23.06.1976 року в м.Волгодонськ Ростовської обл.

Згідно витягу із акту огляду від 03.02.1981 року до довідки серії Д-70 № 495642 ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи внаслідок трудового каліцтва безстроково.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_4 в сумі 555,42 гривень та поштового збору в сумі 33,5 гривень, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим № 1912/06-06 від 17.09.2010 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Саки та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок трудового каліцтва.

Зазначена пенсія призначена йому на підставі акту про нещасний випадок на виробництві від 17.08.1973 року, згідно з яким ОСОБА_4 отримав трудове каліцтво в 1973 році в Кіровоградській області.

Згідно витягу із акту огляду від 14.12.1973 року до довідки серії Д-70 № 439914 ОСОБА_4 є інвалідом 3 групи внаслідок трудового каліцтва безстроково .

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_5 в сумі 900,00 гривень, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим № 1909/06-06 від 17.09.2010 року ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Саки та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок трудового каліцтва.

Зазначена пенсія призначена йому на підставі акту про нещасний випадок на виробництві № 69 від 13.08.1982 року, згідно з яким ОСОБА_5 отримав трудове каліцтво 13.08.1982 року в м.Владивосток.

Згідно витягу із акту огляду у МСЕК від 13.04.1999 року до довідки серії МСЕ № 023807 ОСОБА_5 є інвалідом 3 групи безстроково внаслідок трудового каліцтва.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрат на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_6 в сумі 900,00 гривень та поштового збору в розмірі 31,11 гривень, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим № 1908/06-06 від 17.09.2010 року ОСОБА_6 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Саки та отримує пенсію по інвалідності 1 групи внаслідок трудового каліцтва.

Зазначена пенсія призначена йому на підставі акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_6 отримав трудове каліцтво 08.04.1986 року в Іркутській обл.

Згідно витягу із акту огляду у ВТЕК до довідки Сер. ВТЕ 71 № 098278 ОСОБА_6 є інвалідом 1 групи безстроково внаслідок трудового каліцтва.

Приймаєчи до уваги, що Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим не просить стягнути на його користь витрати на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12, а тільки адресну допомогу стосовно ціх осіб, суд не перевіряє підстави для призначення пенсії по інвалідності зазначеним особам.

Перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо відмови прийняти до відшкодування витрати позивача по виплаті основного розміру пенсії ОСОБА_1 в сумі 900,00 гривень, витрати на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_13 в розмірі 900,00 гривень, витрати на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_3 в сумі 900,00 гривень, витрати на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_4 в розмірі 555,42 гривень, витрати на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_5 в розмірі 900,00 гривень, витрати на виплату основного розміру ОСОБА_6 в сумі 900,00 гривень суд враховує наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обгрунтованими.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Тому доводи відповідача щодо відмови відшкодовувати витрати по виплаті пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, які отримали трудове каліцтво в республіках колишнього СРСР, є необґрунтованими.

Оцінюючи доводи відповідача, що Фонд позбавлений можливості відшкодовувати витрати у звязку з відсутністю у відповідача особових справ та повного комплекту документів на вказаних осіб, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”№ 1788-XII від 05.11.1991 року пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України “Про пенсійне забезпечення”передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Але суд враховує, що обовязок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, повязані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”№ 2272-IIІ від 22.02.2001 року.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

У звязку з нещасним випадком на виробництві ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 отримували належні виплати та соціальні послуги від Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілим страхувальником, зараховувалися Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбувалися відповідні розрахунки.

Судом перевірено, що відповідно до матеріалів справи, пенсія по інвалідності ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачувалася позивачем правомірно, на підставі документів, визначених діючим на той час пенсійним законодавством України, яким і керувався позивач.

Крім того, посилання позивача та відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, являється необґрунтованим.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

Судом встановлено, що позивачем обраний вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач просить не зобовязати відповідача підписати акт звірки, включити до акту звірки будь-які відомості, прийняти до відшкодування витрати понесені на виплату основного розміру пенсії, а стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК понесених витрат на виплату основного розміру пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, виплачених за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року ОСОБА_1 в сумі 900,00 гривень, ОСОБА_13 в розмірі 900,00 гривень, ОСОБА_3 в сумі 900,00 гривень, ОСОБА_4 в розмірі 555,42 гривень, ОСОБА_5 в розмірі 900,00 гривень, ОСОБА_6 в сумі 900,00 гривень на загальну суму 5055,42 гривень по суті є обґрунтованими та відповідають діючому законодавству, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК поштові витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії вищевказаним особам в сумі 18,60 гривень, який розрахований судом пропорційно до сум виплаченого основного розміру пенсій, а саме:

-ОСОБА_15 в розмірі 7,11 гривень з розрахунку виплати пенсії в розмірі 900 гривень,

-ОСОБА_16 в розмірі 4,35 гривень з розрахунку виплати пенсії в розмірі 555,42 гривень,

-ОСОБА_17 в розмірі 7,11 гривень з розрахунку виплати пенсії в розмірі 900 гривень,

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрат на виплату державної адресної допомоги ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12 за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року та поштового збору на її виплату та доставк,у судом встановлено наступне.

Законодавством, що регулює відносини у цій сфері є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" N 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі Закон).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до статті 46 Закону провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Крім того, статтею 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон України N 16/98-ВР від 14.01.1998 року) передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, судом встановлено, що будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.

Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”№ 1105-XIV від 23.09.1999 року усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Таким чином, зазначеним Законом визначені як обєкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і обєкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21,22, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Стосовно діяльності органів Пенсійного фонду то їх повноваження стосуються призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення”N 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

В доповнення зазначених статей Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-IV від 09.07.2003 року Кабінетом Міністрів України приймається постанова № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.

Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 1 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Але відповідно до ч.8 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.

Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який визначає обовязки саме органів Пенсійного фонду України.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача що оспорювана державна допомога у даному випадку по суті є пенсією, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.

За таких обставин, суд звертає увагу учасників процесу, що правовідносини між органами Пенсійного фонду та органами фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають різну природу. Законодавцем недарма розрізняються основи та принципи діяльності цих органів, які перетинаються лише в частині відшкодування Фондом витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання виключно за рахунок сум, що одержані ним від страхувальників.

За пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено "державну адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", вона відсутня й переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також зазначений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що, також, враховуючи вище наведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.

Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Однак в даному випадку нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату зазначеного виду пенсій є Постанова Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, якою не передбачено відшкодування адресної допомоги.

Крім того, форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5 не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.

Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на п. 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", як на підставу задоволення позову, за якою виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, оскільки зміст цієї норми не є новим у законодавстві, такий саме порядок для відшкодування витрат був встановлений і до введення в дію даної постанови.

Отже, за змістом наведеного суд приходить до висновку про відсутність обовязку у Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим витрати, що понесені ним у звязку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", та витрати на доставку зазначених сум (поштовий збір) на загальну суму 36143,52, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення основного розміру пенсій в сумі 5055,42 та витрат на її доставку в сумі 18,60 гривень, на загальну суму 5074,02 гривень.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 29.11.2010 року, постанова у повному обсязі складена та підписана 06.12.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Саки АРК суми не відшкодованих витрат Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим на виплату та доставку основного розміру пенсій по інвалідності за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року у сумі 5074,02 гривень на рахунок УПФУ в м.Саки р/р 25609010047302 ОКПО 22300352 МФО 324805 КРУ ВАТ «Державаний ощадний банк України»).

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.