Ухвала суду № 13331645, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-748/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

          Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства «Слав Консалтинг»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008

у справі №2-а-6066/08

за позовом Приватного підприємства «Слав Консалтинг»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008 позов ПП «Слав Консалтинг»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.2008 №0000362340/0 ДПІ у Київському районі м.Донецька про визначення податкового зобов’язання з земельного податку та штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 11197,52 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008 скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Слав Консалтинг»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька №0000362340/0 від 01.02.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності перерахування позивачем плати за землю за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 23.01.2008 №194/23-2/32183074.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ч.1 ст.206 Земельного Кодексу України, ст.ст.2, 13, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», а саме несплата податку на землю, яка фактично перебуває в користуванні згідно даних земельного кадастру, в сумі 7351,62 грн. за 2006 рік.

На підставі акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362340/0 від 01.02.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок, в сумі 11197,52 грн., у т.ч. основний платіж –7351,68 грн. та штрафні (фінансові) санкції –3845,84 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем за договором купівлі-продажу будівлі від 05.11.2002 придбано у власність у ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури»будівлю гуртожитку, загальною площею 1464,10 кв.м., розташовану по вул. Левицького, 6 у м.Донецьку. Позивач звертався до виконавчого комітету Донецької міськради, виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради з приводу надання в оренду земельної ділянки під будівлею гуртожитку, розташованого по вул. Левицького, 6 у м.Донецьку, яка раніше належала ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури», однак, отримав відмови. З огляду на те, що у позивача не виникло право користування земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у нього обов’язку щодо сплати земельного податку у 2006 році.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та приймаючи нову постанову про відмову в позові, виходив з того, що згідно листа ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»(Донецький міський відділ) №35-13/1108 від 20.08.2007 позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 1503 кв.м., розташованої по вул.Левицького, 6 у м.Донецьку під гуртожитком, грошова оцінка якої встановлена в розмірі 735162,47 грн., у зв’язку з чим є суб’єктом плати за землю.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр, згідно ст. 193 Земельного кодексу України, - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Разом з тим, частиною 3 ст.30 Земельного кодексу України встановлено, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об’єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності або постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, що посвідчується державними актами (п.1 ст.126 Земельного кодексу України).

Таким чином, визначальним при вирішенні спору, є встановлення площі земельної ділянки яка перебувала у користуванні позивача.

Як вбачається з договору купівлі-продажу будівлі (об’єкта нерухомості) від 05.11.2002, ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури»зобов’язався передати у власність ПП «Слав Консалтинг»будівлю гуртожитку загальною площею 1464,10 кв.м., розташовану по вул.Левицього, 6 в м.Донецьку, на земельній ділянці площею 0,1154 га., що належить продавцю на праві постійного користування землею, згідно державного акта на право постійного користування землею №4-113 від 19.01.1999 виданого Донецькою міською радою народних депутатів.

При цьому, згідно листа ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»(Донецький міський відділ) №35-13/1108 від 20.08.2007 позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 1503 кв.м., розташованої по вул.Левицького, 6 у м.Донецьку на якій розміщений гуртожиток.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За наявності такої невідповідності у даних щодо розміру земельної ділянки, суди не вжили заходів для достовірного встановлення того, яка ж саме площа земельної ділянки була у користуванні позивача протягом спірного періоду 2006 року. Яким чином набувалось позивачем право користування земельною ділянкою та підстави внесення даних про належність позивачу права користування земельною ділянкою площею 1503 кв.м. до державного земельного кадастру.

Якщо такі докази не були надані, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС України, зобов’язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Слав Консалтинг»задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Т.М.Шипуліна