Ухвала суду № 13331621, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р. м. КиївК-22196/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача Жидкова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року

у справі № 5/2862-13/337

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Торгова група «Тиса»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003162310/0/18310 від 04 жовтня 2006 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2006 року у позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року постанову Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2006 року скасовано. Позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003162310/0/18310 від 04 жовтня 2006 року.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2006 року.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Торгова група «Тиса», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела виїзну позапланову документальну перевірку підприємства ЗАТ «Торгова група «Тиса» з питань взаєморозрахунків по ланках ТОВ «Укрбудпоставка»- ТОВ «Південно-Східний термінал»- ТОВ «Шелдон»за березень, квітень 2006 року, за результатами якої було складено акт № 17/23-0/30053266 від 03 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному включенні ЗАТ «Торгова група «Тиса»до складу податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2006 року у сумі 25211,00 грн. та за квітень 2006 року в сумі 22669,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2006 року на суму 25211,00 грн. та за травень 2006 року на суму 22669,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що постачальник позивача по третьому ланцюгу ТОВ «Шелдон», по місцю реєстрації якого було направлено запит на проведення зустрічної перевірки, податкові декларації по податку на додану вартість за березень квітень 2006 року до податкового органу не подавало, місцезнаходження підприємства не встановлено, у звязку з чим позивач неправомірно включив до податкового кредиту березня 2006 року суму податку на додану вартість 25211,00 грн., та до податкового кредиту квітня 2006 року суму податку на додану вартість 22669,00 грн.

04 жовтня 2006 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003162310/0/18310, яким на підставі підпунктів «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ЗАТ «Торгова група «Тиса»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 47880,00 грн. та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 21014,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8405,66 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки доказів сплати податку на додану вартість усіма контрагентами позивачу немає та, як наслідок, джерела відшкодування податку на додану вартість не встановлено, то у ЗАТ «Торгова група «Тиса»відсутнє право на його відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобовязань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні квітні 2006 року ЗАТ «Торгова група «Тиса»придбала у 30 січня 2006 року між ТОВ «Укрбудпоставка»товар (вугілля деревне з твердолистяних порід дерев) на підставі договору купівлі-продажу № 30/01-06 від 30 січня 2006 року та договору поставки № 13/05 від 08 лютого 2005 року.

Факт виконання вказаних договорів та їх вартість підтверджується накладними на придбання товару (арк. справи 57-80), податковими накладними (арк. справи 112-135), які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також виписками банку по особовому рахунку ЗАТ «Торгова група «Тиса»(арк. справи 83-110).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про порушення ЗАТ «Торгова група «Тиса»пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки згідно довідки ДПІ у Голосіївському районі від 21 вересня 2006 року № 18023/7/23-702 щодо проведення зустрічної перевірки постачальника позивача по третьому ланцюгу ТОВ «Шелдон», провести зустрічну перевірку вказаного підприємства немає можливості, оскільки ТОВ «Шелдон»податкові декларації по податку на додану вартість за березень квітень 2006 року до податкового органу не подавало, місцезнаходження підприємства не встановлено. Вказаний висновок слугував підставою для прийняття ДПІ у Личаківському районі м. Львова оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року на суму 25211,00 грн. та за травень 2006 року на суму 22669,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Твердження ДПІ у Личаківському районі м. Львова про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатом зустрічної перевірки постачальника позивача по третьому ланцюгу визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, матеріали справи містять довідку ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрбудпоставка»з питань взаємовідносин з ЗАТ «Торгова група «Тиса» за березень 2006 року (арк. справи 141-144), в якій вказано, що на виконання договору № 13/05 від 08 лютого 2005 року ТОВ «Укрбудпоставка»відвантажило ЗАТ «Торгова група «Тиса»деревне вугілля згідно податкових накладних, перелік яких наведено у довідці, суми податку на додану вартість по яких включені до податкових зобовязань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року; фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у довідці; продукцію одержував ОСОБА_2 по довіреності від 01 березня 2006 року; розрахунки проводились у безготівковій формі; ТОВ «Укрбудпоставка»не є виробником відвантаженої продукції, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Південно-Східний термінал»; за результатами перевірки порушень діючого законодавства не встановлено.

Також матеріали справи містять довідку ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Південно-Східний термінал»з питань правових відносин ЗАТ «Торгова група «Тиса»за березень-квітень 2006 року (арк. справи 145-150), в якій вказано, що на виконання договору № 02/08 від 02 серпня 2004 року ТОВ «Південно-Східний термінал»поставило ТОВ «Укрбудпоставка»деревне вугілля згідно податкових накладних, перелік яких наведено у довідці, суми податку на додану вартість по яких включені до податкових зобовязань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - квітень 2006 року; фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у довідці; розрахунки проводились у безготівковій формі; ТОВ «Південно-Східний термінал»не є виробником поставленої продукції, товар, реалізований ТОВ «Укрбудпоставка», був придбаний у ТОВ «Шелдон».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) на загальну суму 47880,00 грн., зобовязання сплатити суму податку у розмірі 21014,16 грн., яка була відшкодована на момент перевірки, та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8405,66 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки перевіркою, на підставі якої було прийняте це податкове повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, а в ході розгляду справи доказів на підтвердження цього відповідач також не представив.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко

______ Т.М. Шипуліна