Ухвала суду № 13331364, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р. м. КиївК-537/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Леонтович К.Г.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2007 року

у справі № 2-16/1543-2007А

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Санаторій Карасан»

доДержавної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

проскасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Санаторій Карасан»звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0006972301/0 від 21 грудня 2006 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2007 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Алушті Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди порушили норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом другим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок товариства по деклараціям за квітень 2006 року, за результатами якої складено Акт № 1960/23/02650682 від 21.10.2006 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006972301/0 від 21.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 435575,97 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку податкового органу, оскільки проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Причилок»виявилось неможливим, це є підставою для висновку про те, що позивачем неправомірно сформувало податковий кредит за відповідними господарськими операціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Відповідачем не було доведено факту не сплати до Державного бюджету України вказаного податку контрагентами позивача у справі.

Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на вищевказане судами попередніх інстанцій обґрунтовано визначено те, що податковим органом в ході судового розгляду всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Бим М.Є.

(підпис)

Гончар Л.Я.

(підпис)

Леонтович К.Г.

(підпис)

Харченко В.В.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Савченко А.В.