Ухвала суду № 13331351, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-17016/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Гончар Л.Я.

                                                  Леонтович К.Г.

                                                  Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Веремчук М.А.                              

відповідача: Ясніцької Т.С., Никольської К.Б., Лінника О.В.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду м. Севастополя від 02.06.2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року

у справі № 20-4/005-12/405

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»

до          Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя

про           про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

          У січні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»звернулось до Господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003082310/1, № 1000022310/1 від 09.11.2005 року.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 02.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди порушили норми матеріального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 року, за результатами якої складено Акт № 07/10/23-423/30394016/95 від 28.09.2005 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.7.2 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), а саме: заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість у липні 2005 року у розмірі 4059851,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2005 року у розмірі 490146,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003082310/1 від 09.11.2005 року про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 5683791,40 грн., у тому числі 4059851,00 грн. основного платежу та 1623940,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 1000022310/1 від 09.11.2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 490146,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2005 році між позивачем (як головним виконавцем) і Міністерством оборони Російської Федерації (як генеральним замовником) було укладено додаткові угоди до державних контрактів, а саме: додаткова угода № 714/13/27/ДЗ/0172-й від 16.02.2005 року до державного контракту № 4199011 від 20.12.2002 року по ремонту ББК «Очаків»(пр. 1134Б зав. № С-Ю2) та додаткова угода №714/13/27ДЗ/О171-05 від 16.02.2005 року до державного контракту № 4199011 від 20.12.2002 року по ремонту замовлення ГТЛ-380.

На підставі вказаних контрактів і укладених додаткових угод позивачем було здійснено ремонт військових кораблів, які належать Російській Федерації (прапор Росії).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем було виконано ремонтні роботи на території військових кораблів іншої держави, тобто за межами митної території України, які відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не є об'єктом оподатковування, та правомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість до вартості матеріалів, сировини та комплектуючих виробів, яка включена товариством до вартості ремонту військових кораблів на виконання укладених із (нерезидентом) договорів.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Згідно з частиною першою статті 5 Митного кодексу України митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною Радою України 24 березня 1999 року) підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Таким чином, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, тому висновок судів про те, що ці роботи були виконані на території іншої держави, є помилковим.

Також, колегія суддів зазначає, що не ґрунтуються на законі і висновки судів про те, що позивачем правомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість до вартості матеріалів, сировини та комплектуючих виробів, яка включена ним до вартості ремонту військових кораблів на виконання укладених із (нерезидентом) договорів.

Пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»до бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Проте судами не з'ясовано, де саме повинні були використовуватись та споживатися надані позивачем послуги.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судами також не перевірено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»митних вантажних декларацій, що підтверджують експорт.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов‘язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя задовольнити частково.

          Постанову Господарського суду м. Севастополя від 02.06.2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року у даній справі скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Севастополя.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Бим М.Є.

(підпис)Гончар Л.Я.

(підпис)Леонтович К.Г.

(підпис)Харченко В.В.