Ухвала суду № 13331315, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-7510/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Гончар Л.Я.

                                                  Леонтович К.Г.

                                                  Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скарг Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року

у справі № 5/630-13/95А

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювенал»

до          Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, Управління державного казначейства у Залізничному районі м.Львова

за участю прокурора Залізничного району м. Львова

про          визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювенал»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, Управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 30601/23-0 від 18.10.2006 року, №36967/23-4 від 14.12.2006 року, № 37440-4 від 19.12.2006 року та зобов’язання повернути податок на додану вартість.

Постановою Господарського суду Львівської області від 14.05.2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року постанова Господарського суду Львівської області від 14.05.2007 року скасовано, прийнята нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, у зв’язку з чим просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом другим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено ряд виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, вересень та жовтень 2006 року, за результатами яких складено Акти №296/23-0/31290234 від 11.10.2006 року, № 679/23-4/31290234 від 01.12.2006 року та №888/23-4/31290234 від 19.12.2006 року.

На підставі вказаних Актів перевірок податковим органом було прийнято податкові повідомлення –рішення:

№ 30601/23-0 від 18.10.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 73333,30 грн.;

№ 36967/23-4 від 14.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13333,00 грн.;

№ 37440/23-4 від 19.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 155361,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що бюджетне відшкодування по декларації за липень 2006 року позивачем було сформовано за рахунок податкового кредиту червня 2006 року та на підставі податкової накладної № 000000094 від 20.06.2006 року (податок на додану вартість у розмірі 73333,33 грн.), виданої Відкритим акціонерним товариством «Шумський маслозавод»та податкової накладної №060626001 від 26.06.2006 року (податок на додану вартість у розмірі 33533,33 грн.), виданої Закритим акціонерним товариством «Галичина».

Проте, позивачем не було надано доказів оплати у червні 2006 року Відкритому акціонерному товариству «Шумський маслозавод»по податковій накладній № 000000094 від 20.06.2006 року.

Крім того, відповідно до Акта перевірки у вказаній податковій накладній не було зазначено індивідуального податкового номеру отримувача та номер свідоцтва платника податку на додану вартість, що є суттєвими недоліком у заповненні податкової накладної.

Що стосується правильності здійсненого позивачем розрахунку бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2006 року, то судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними декларації за серпень 2006 року підприємством у колонці Б «Дозволений податковий кредит»рядка 17 «Усього податкового кредиту»було зазначено 0 грн.

Отже, враховуючи приписи підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР позивачем у вересні 2006 року безпідставно було заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у розмірі 13333,00 грн.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що по декларації за жовтень 2010 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму 155361,00 грн. Відповідно до даних декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року у колонці Б «Дозволений податковий кредит»рядка 17 «Усього податкового кредиту»було зазначено 0 грн.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2006 року податку на додану вартість у розмірі 155361,00 грн.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова задовольнити.

          Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року у даній справі скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 14.05.2007 року.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Бим М.Є.

(підпис)Гончар Л.Я.

(підпис)Леонтович К.Г.

(підпис)Харченко В.В.