Ухвала суду № 13331910, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-21486/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

секретар Євтушевський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року

у справі № 2-27/7629-2007А          

за позовом Колективного рибальського господарства «Луч»

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Колективним рибальським господарством «Луч»(далі –позивач) було заявлено позов до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим № 0003502301/0 від 03 листопада 2006 року на суму 1505300,00 грн. (в редакції уточнення позовних вимог від 03 липня 2007 року № 91).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим № 0003502301/0 від 03 листопада 2006 року на суму 1050300,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КРГ «Луч»3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Ялта АР Крим проведено виїзну планову перевірку КРГ «Луч»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 2466/23-0/03889215/170 від 25 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні КРГ «Луч»податку на додану вартість на суму 700200,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що КРГ «Луч»здійснювало лише вилов, часткову переробку та реалізацію рибопродукції, а не повний цикл, визначений у Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391-р, у зв’язку з чим КРГ «Луч»безпідставно застосовувало пільгу по оподаткуванню в частині норм пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту 03 листопада 2006 року ДПІ у м. Ялта АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003502301/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону КРГ «Луч»було визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1050300,00 грн., з яких 700200,00,00 грн. –основний платіж, 350100,00 грн. – штрафні санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є рибальським господарством, яке здійснює свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391-р «Щодо статусу рибницьких та рибальських господарств», у якому не зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник повинен виконувати всі стадії рибництва.

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм реалізації положень пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»(чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 1 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Пунктом 2 вказаного вище Порядку його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391-р «Щодо статусу рибницьких та рибальських господарств» доведено центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією; сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 1.5. статуту КРГ «Луч»предметом діяльності господарства є, зокрема, організація рибного промислу у водних басейнах; виробництво, переробка та реалізація рибної продукції; виробництво, закупка, переробка, зберігання та реалізація сільськогосподарської і тваринницької продукції та інших продуктів харчування, в тому числі імпортного виробництва.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України від 15 серпня 2006 року № 01.60-1-21/527 КРГ «Луч»здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 05.01.0 Рибальство, надання послуг у рибальстві; 52.23.0 Роздрібна торгівля рибою та морепродуктами; 15.20.0 Виробництво рибних продуктів; 51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування.

Згідно матеріалів справи, позивачу Укрдержрибгоспом було видано ліцензії на провадження діяльності, пов’язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств серії АА №328595 від 11 березня 2002 року зі строком дії з 11 березня 2002 року по 11 березня 2005 року та серії АБ № 103912 від 03 березня 2005 року зі строком дії з 12 березня 2005 року по 12 березня 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій слугував висновок податкового органу про те, що КРГ «Луч»здійснювало лише вилов, часткову переробку та реалізацію рибопродукції, а не повний цикл, визначений у Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 391-р, який включає: риборозведення, вирощування товарної риби, вилов, переробку та збут власної рибопродукції.

Між тим, матеріали справи містять висновок експерта Регіонального підприємства Торгово-промислової палати Криму № О-293 від 30 березня 2007 року, згідно якого КРГ «Луч», яке займається лише виловом та реалізацією риби, не являється сільгосптоваровиробником.

Матеріали справи містять також висновок спеціаліста-бухгалтера Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 35 від 15 травня 2007 року, в якому вказано, що з урахуванням висновку Торгово-промислової палати Криму № О-293 від 30 березня 2007 року, висновки акту перевірки № 2466/23-0/03889215/170 від 25 жовтня 2006 року «Про результати виїзної планової перевірки КРГ «Луч»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2006 року»в частині заниження платником податку чистого податкового зобов’язання по загальній декларації (розрахунки з бюджетом) на суму 700200,00 грн. нормативно обґрунтовані.

Отже, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили, чи являлося КРГ «Луч»сільськогосподарським товаровиробником. Зазначена обставина є предметом доказування і підлягає обов’язковому встановленню, оскільки має значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ Н.Г. Пилипчук

           ______ О.І. Степашко

______ Т.М. Шипуліна