Ухвала суду № 13328745, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1167/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ТОВ «Алекс группа»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа»до Державної податкової інспекції у Обухівському районні про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0000272301/2094 від 12.03.2009 року, № 0000552301/1/3049 від 26.05.2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа»звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0000272301/2094 від 12.03.2009 року, № 0000552301/1/3049 від 26.05.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою вимоги позивача задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований 05.03.2002 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, та перебуває на податковому обліку у ДПІ в Обухівському районі Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Алекс-Группа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за наслідками якої складено акт перевірки №634/2301/31826573 від 25.02.2009 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000272301/0/2094 від 12.03.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 512803,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 512803,00 грн..

В результаті адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом скарга позивача залишена без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552301/1/3049 від 26.05.2009 року.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного вище Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, повязаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року ОСОБА_1, займаючи посаду директора TOB «Алекс-Группа», здійснював реалізацію металоконструкцій (стелажів), різним підприємствам на території України, та в різний кількості, залежно від обсягів замовлення. В ціну товару, що реалізувався входило доставка, збір та монтаж металоконструкцій на місцях. У позивача були відсутні будь - які транспортні засоби, та відповідна бригада робітників, які б кваліфікувалися на зборі та монтажі металоконструкцій, а тому залучалися підрядники, а саме фірми, які спеціалізувалися на виконанні відповідних видів робіт, такі як ТОB «Промміс-Контракт»в період з 2005 року по 2006 року, TOB «Технопрокс»в період з 2006 року по 2007 рік, TOB «Укпромсервіс АГ»в період 2008 року.

Між представниками даних підприємств та ОСОБА_1 укладені угоди підряду по виконанню монтажних робіт на загальну суму 2051209,00 грн..

В період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, у директора TOB «Алекс-Группа»ОСОБА_1, виник злочинний намір направлений на ухилення від сплати податків, шляхом завищення валових витрат підприємства, що призвело до зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

З метою завершення свого злочинного наміру направленого на ухилення від сплати податків, шляхом завищення валових витрат та податкового кредиту ОСОБА_1, що в зв'язку з фактичним не виконанням умов договорів, він повинен був внести уточнюючі дані до поданих декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, з метою зовнішнього прикриття від контролюючих органів свого злочинного умислу, не вніс до податкових декларацій з податку на додану вартість (затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в редакції Наказу ДПА України від 15.06.2005 року за № 213), та декларацій податку на прибуток підприємств уточнюючі розрахунки.

Операції позивача з TOB «Промміс-Контракт»по договору №16-05/05 від 16.05.2005 року, з TOB «Технопрокс»по договору №11-09/06 від 11.09.2006 року, з TOB «Укрпросервіс АГ»по договору №3-03/08 від 03.03.2008 року не мали реального характеру, вчинялись на підставі удаваних правочинів.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, ст.1 встановлює, що підтвердженням здійснення господарської операції та переходу права власності на товар згідно ст.334 ЦК України є первинний документ.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що документи на які посилається апелянт як на підставу своїх вимог не відповідають вимогам що ставляться до первинних документів згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає, що вони мають фіксувати факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначенні документи, також відповідають вимогам визначених в п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», згідно якого первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Апелянтом віднесено до валових витрат витрати на загальну суму 2051209,00 грн., які не належать до складу валових витрат і не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а саме збір, монтаж, постачання металоконструкцій (стелажів) згідно договорів, укладених з TOB «Промміс-Контркт», TOB «Технопрокс», TOB «Укрпромсервіс АГ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем за період з 01.01.2005 року по 30.09.2008 року неправомірно віднесено до валових витрат витрати на загальну суму 2051209,00 грн., які не належать до складу валових витрат і не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами відповідно до договорів, укладених з TOB «Промміс-Контракт», TOB «Технопрокс», TOB «Укрпросервіс АГ».

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-группа» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.12.2010 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Кучма А.Ю.

Бєлова Л.В.