Ухвала суду № 13328565, 09.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-190/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року у справі за позовом Тростянецького районного центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року позивач Тростянецький районний центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 5686 грн. 03 коп., в якій просив: стягнути з ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_1 допомогу по безробіттю в сумі 5686,03 грн. (пять тисяч шістсот вісімдесят шість грн. 03 коп.) на користь Тростянецького РЦЗ: р/р № 37173002000893 в ГУДК України у Вінницькій області, МФО 802015, ЄДРПОУ 20088072 (а.с. 2-3).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року позов Тростянецького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття повністю задоволено, а саме: стягнено з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) допомогу по безробіттю в сумі 5 686 грн. 03 коп. (п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість грн. три коп.) на рахунок Тростянецького районного центру зайнятості (вул. Леніна, 32, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, р/р 37173002000893 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ЄДРПОУ 20088072) (а.с. 67-70).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача по справі ОСОБА_2 подав заяву (а.с. 71) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2010 року по справі № 2-а-190/10/0270 та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові Тростянецькому районному центру зайнятості, мотивуючи тим, що постанова від 17.03.2010 року по справі № 2-а-190/10/0270 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 76-79).

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи повністю позов позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Неодноразово, директором Тростянецького районного центру зайнятості приймались рішення про повернення відповідачем коштів отриманих з порушенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-III.

Однак, станом на 22.01.2010 року, кошти в сумі 5686,03 грн. на рахунок Тростянецького районного центру зайнятості не надходили.

Крім того, доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду першої інстанції не надав.

В звязку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 07.04.2008 року перебувала на обліку в Тростянецькому районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу (а.с. 5).

14.04.2008 року ОСОБА_2, згідно поданої заяви (а.с. 4) було надано статус безробітної та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-III призначено допомогу по безробіттю.

Однак, Тростянецьким РЦЗ було виявлено, що в період перебування на обліку як безробітної з 14.04.2008 року по 09.04.2009 року ОСОБА_2 отримала дохід у II кварталі 2008 року в TOB «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина».

Встановлений факт трудових відносин ОСОБА_2 з TOB «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина»свідчив про те, що на момент надання їй статусу безробітної з 14.04.2008 року, вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ відносилась до зайнятого населення, а отже не мала права на отримання статусу безробітної та відповідно на отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, ОСОБА_2 приховала факт своєї зайнятості у період з 01.01.2008 року по 30.04.2008 року, що призвело до незаконного отримання нею допомоги по безробіттю за вищевказаний період в загальній сумі 5686,03 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції відмічає, що згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В ч. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. передбачено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до пункту 1.6 Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України від 12.07.2006 р. № 259/407, Тростянецьким РЦЗ було виявлено, факт роботи громадянки ОСОБА_2 в TOB «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина»паралельно із перебуванням на обліку в центрі зайнятості.

Даний факт також підтверджується відповіддю № 949 від 22.09.2009 року, що надійшла від Васильківського МРЦЗ розташованого за місцем реєстрації роботодавця (а.с. 10), та яка містила копії наказів TOB «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина»про прийняття (а.с. 11) та звільнення ОСОБА_2 (а.с. 12).

За результатами проведеного Васильківським МРЦЗ розслідування та відповідно до вимог п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом від 13.02.2009 р. N 60/62 Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України, складений акт № 111 від 16.12.2009 року (а.с. 17), з якого вбачається, що ОСОБА_2 працювала з 01.01.2008 року по 30.04.2008 року в TOB «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина»про що, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. не повідомила центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати безробітним забезпечення та надання соціальних послуг.

Факт призначення, а також перерахування допомоги підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про зняття відповідача з обліку з жовтня 2009 року (а.с. 6) та обґрунтуванням суми допомоги по безробіттю, виплаченої безробітній ОСОБА_2 (а.с. 9).

Таким чином, та у відповідності до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р., сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що директором Тростянецького районного центру зайнятості неодноразово приймались рішення про повернення відповідачем коштів отриманих з порушенням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. (а.с. а.с. 13, 21)

Проте, станом на 22.01.2010 року, кошти в сумі 5686,03 грн. на рахунок Тростянецького районного центру зайнятості не надходили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову Тростянецького районного центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та стягнення з ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в сумі 5 686 грн. 03 коп. на рахунок Тростянецького районного центру зайнятості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян