Ухвала суду № 13328465, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-111/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Попович О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Справа № 2-а-111/10/0670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Попович О.В.,

Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,

при секретарі Черненко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні без фіксування судового процесу відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Романівському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Шпат»до Державної податкової інспекції у Романівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно зясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000342301/0 від 01.12.2008 року, №0000352301/0 від 01.12.2008 року, №0000362301/0 від 01.12.2008 року.

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржувались Позивачем в адміністративному, а потім у судовому порядку, а саме: №0000342301/0, №0000352301/0, №0000362301/0 (від 31.12.2008 року №0000342301/1, №0000352301/1, №0000362301/1, від 23.03.2009 року №0000342301/2, №0000352301/2, №0000362301/2.

30.04.2009 р. позивачем, платіжним дорученням №330, було сплачено ПДВ за березень 2009 року згідно декларації в сумі 59788,00 грн., а однак ДПІ у Романівському районі, без погодження з позивачем, вказані платежі були зараховані для погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000352301/2 від 23.03.2009 року в сумі 59788,00грн., податкове зобов'язання по якому на той момент було неузгодженим.

01.06.2009 року позивачем було сплачено за податковими зобов`язаннями з ПДВ за квітень 2009 року згідно декларації в сумі 93016,00грн., однак Відповідачем, без погодження з позивачем, вказані платежі були зараховані для погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000352301/2 від 23.03.2009 року, в сумі 90258,43грн., податкове зобов'язання по якому на той момент було неузгодженим.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року податкове повідомлення-рішення №0000352301/2 від 23.03.2009 року скасовано в повному обсязі.

Уподальшому 04.08.2009 року службовими особами Відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Шпат» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 08.04.2009 року по 01.06.2009 року, про що був складений акт перевірки №423/16-24705521. За результатами перевірки Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 04.08.2009 року №0000541601/0, №0000551601/0 та застосовано штрафні (фінансові) санкції саме за прострочення сплати ПДВ за березень квітень 2009 року.

У відповіності до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У відповідності до п.п.7.7. ст. 7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, що законодавством не встановлено процедуру та механізм реалізації даного правила.

Згідно з п.п.16.3.3 п. 16.3 ст.16 Закону - при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Податковий орган здійснює відповідний розподіл та спрямування сум, які сплачуються саме в рахунок погашення податкового боргу, а не в рахунок сплати поточних податкових зобов'язань за поточною податковою декларацією.

Колегія суддів відзначає те, що п.3.8 Глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22. передбачено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Вказаними нормами Законодавства не передбачено права податкового органу перерозподіляти сплачені суми податкових зобов`язань на інші цілі, у тому числі і на цілі погашення податкового боргу.

Крім того, згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно задоволено позовні вимоги.

За таких підстав апеляційна скарга відповідача на Постанову суду першої інстанції підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 71, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Романівському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.В. Попович

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук

Повний текст ухвали складено: 29.11.2010 року