Ухвала суду № 13328313, 24.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 5/32 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Попович О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2010 р. м. Київ

Справа № 5/32 (2а-482/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Попович О.В.,

Суддів: Бабенка К.А., Шведа Е.Ю.,

при секретарі Черненко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «МАС Електронік»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ДП «МАС Електронік»(далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі Відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2010 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подала апеляційну скаргу та просила суд скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися до суду, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами Відповідача 01.02.2007 р. було проведено невиїзну документальну перевірку Позивача за період з 01.05.2004 р. по 01.02.2005 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 01.02.2007р. № 52/1-23-11-23509002. Згідно висновків Акта перевірки, Позивачем було порушено п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97), а саме: було включено до складу податкового кредиту за травень - грудень 2004 року суму ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "АПЄГЗ" по операції з придбання товарів (офісна, комп'ютерна та побутова техніка), однак свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість вказаної юридичної особи було визнано недійсним з моменту реєстрації.

Рішенням Деснянського районного суду від 19.01.2006р. по справі № 884/2006 визнано недійсними свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «АПЄГЗ»з моменту реєстрації. На підставі рішення суду державна податкова інспекція у Печерському районі у грудні 2006 року анулювала свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «АПЄГЗ»та виключила його з реєстру платників ПДВ з 28 квітня 2004 року.

На підставі Акта перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2007 р.№ 0000022311/0, яким Позивачу було донараховано податкові зобов`язання з ПДВ: 776 429,00 грн. основна сума та 388 214,50 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак вказані скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Згідно з п. 1.7 ст.1 Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідачем було донараховано податкові зобов`язання з ПДВ, виключивши з загального обсягу суми податкового кредиту, які були сформовані за податковими накладними отриманими Позивачем згідно господарських операцій з ПП "АПЄГЗ".

У відповідності до абз.1 п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для зменшення розміру податкового кредиту Позивачу стало рішення Деснянського районного суду від 19.01.2006 р. по справі № 884/2006, яким визнано недійсними свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «АПЄГЗ»з моменту його реєстрації. На підставі рішення суду державна податкова інспекція у Печерському районі у грудні 2006 року анулювала свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «АПЄГЗ»та виключила його з реєстру платників ПДВ з 28 квітня 2004 року.

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, колегія суддів звертає також увагу на те, що на момент здійснення операцій з ПП "АПЄГЗ", до набрання чинності рішенням Деснянського районного суду від 19.01.2006 року, вказана юридична особа була зареєстровна у якості платника ПДВ, позивачем було сплачено ПДВ у вартості послуг, які ним було отримано та оплачено.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Позивач при оплаті вказаних послуг та здійсненні господарських операцій з ПП "АПЄГЗ" не міг знати про наявність або відсутність у нього правових підстав для реєстрації як юридичної особи та платника ПДВ, адже на момент здійснення останній був належним чином зареєстрованим як юридична особа та платник ПДВ.

Крім того, пунктом 9.8 ст. 9 Закону № 168/97 визначено, що реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Враховуючи всі обставини по справі та вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що Позивач діяв правомірно, податкові зобов`язання здійснювались юридичною особою в межах її правосуб`єктності (правоздатності та дієздатності).

Несплата контрагентом Позивача своїх зобов`язань з ПДВ до бюджету також не може бути підставою для відмови у зарахуванні сум податкового кредиту Позивачу, оскільки останнім були сплачені суми ПДВ у вартості послуг, що ним отримувались.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 72, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.В. Попович

Судді: К.А. Бабенко

Е.Ю. Швед

Повний текст виготовлено: 29.11.2010 року