Ухвала суду № 13328052, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15036/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Бараненка І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області та представника товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Люкс»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Люкс» до Державної податкової адміністрації України, Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування рішення, визнання недійсним податкового-повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2008 року ТОВ «Стандарт-Люкс»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПА України, Коростенської ОДПІ Житомирської області про скасування рішення ДПА України № 2142/6/25-0115 від 11.03.2008р. та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Коростенської ОДПІ Житомирської області № 0009792301/3 від 11.03.2008р. та № 0009782301/3 від 11.03.2008р., прийняті за результатами розгляду скарги (рішення ДПА України № 2142/6/25-0115 від 11.03.2008р.). В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд виключити з числа відповідачів ДПА України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0009782301/3 від 11.03.08 року та залишено без розгляду позовні вимоги про скасування рішення Державної податкової адміністрації України № 2142/6/25-0115 від 11.03.2008 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Також, на вказане судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 п.1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 25.06.2007р. по 24.07.2007р. працівниками Коростенської ОДПІ Житомирської області було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства позивача за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року.

Під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 133280 грн. та порушено п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого було занижено податок на прибуток в сумі 113637, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №62/23-01/31372389 від 14.08.2007року.

На підставі вказаного акту перевірки Коростенською ОДПІ Житомирської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009782301/0 від 28.08.2007р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі164 741,00 грн., в тому числі 113 637,00грн. основний платіж, 51 104,00грн. штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення № 0009792301/0 від 28.08.2007р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі199920,00грн., в тому числі 133280,00грн. основний платіж, 66 640,00грн. штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження прийнятих рішень, позивач звернувся до ДПА у Житомирській області та ДПА України.

Рішенням ДПА у Житомирській області від 29.12.2007 року №22864/К-С/25-009 було скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.08.2007 року №0009782301/0 в частині застосованих 2 740 грн. штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення від 28.08.2007 року №0009792301/0 залишено без змін.

Рішенням ДПА України від 11.03.2008 року№ 2142/6/25-0115 залишено без змін повідомлення-рішення від 28.08.2007 року №0009782301/0 та податкове повідомлення-рішення від 28.08.2007 року №0009792301/0 з урахуванням раніше прийнятого рішення ДПА у Житомирській області від 29.12.2007 року №22864/К-С/25-009.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0009782301/3 від 11.03.2008 року з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 14.08.2007 року ТОВ “Стандарт-Люкс” в ІІІ кв. 2006р. на порушення вимог п.п.4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не включена до бази оподаткування податком на прибуток кредиторська заборгованість в сумі 383 000,00 грн. за послуги, надані ТОВ “Стейнліс” в звязку з визнаннямТОВ “Стейнліс” у ІІІ кв. 2006р. банкрутом.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п.1.22.1 ст.1 вказаного Закону безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

У відповідності з п.1 ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Проте, ліквідатор ТОВ “Стейнліс" не виконав цієї норми Закону, до ТОВ “Стандарт-Люкс” жодних вимог щодо повернення кредиторської заборгованості не заявив, про розпочату процедуру банкрутства не повідомив. За таких обставин вина позивача в неповернені кредиторської заборгованості до закінчення строку позовної давності відсутня.

Відповідно до п.5 ст.111 ЦК України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно Витягу з ЄДРПОУ запис про припинення ТОВ “Стейнліс” у звязку з визнанням його банкрутом внесено 05.09.2007р. а тому, кредиторська заборгованість ТОВ “Стандарт-Люкс” в сумі 383 000,00 грн. перед ТОВ “Стейнліс” набуває статусу безповоротної фінансової допомоги лише з 05.09.2007р.

За таких обставин ТОВ “Стандарт-Люкс” правомірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства не відносив кредиторську заборгованість ТОВ “Стандарт-Люкс” в сумі 383 000,00 грн. до валового доходу на підставі пп. 4.1.6 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” в ІІІ кварталі 2006р., оскільки ТОВ “Стейнліс” припинило свою діяльність в звязку з визнанням його банкрутом в ІІІ кварталі 2007р. Тому винесене податкове повідомлення-рішення №0009782301/3 від 11.03.2008 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Що стосується решти позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Стандарт-Люкс” було укладено договір від 02.02.07р. № 12/02-01 з ТОВ “Фрутіс-Ленд” про надання консультативних послуг та складено акти про надані послуги від 26.02.07р., а саме: маркетингові послуги на суму 235440,00 грн., в т.ч. сума ПДВ 39240,00 грн.; бухгалтерські послуги на суму 198660,00 грн., в т.ч. ПДВ 33110,00 грн.; юридичні послуги на суму 165900,00 грн., в т.ч. ПДВ 27650,00 грн. Платником до складу валових витрат надані послуги не віднесені.

В порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2007 року віднесено 100 000 грн. податку на додану вартість з вартості консультативних, маркетингових та бухгалтерських послуг, у галузі діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єктів торгівлі, наданих ТОВ „Фрутіс-Ленд", що не пов'язано з господарською діяльністю ТОВ „Стандарт-Люкс".

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності с регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області № 0009792301/3 від 11.03.2008р. діяв законно та в межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову частково та вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року ґрунтується на повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області та представника товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Люкс» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддяКлючкович В.Ю.

Судді:Борисюк Л.П.

Бараненко І.І.