Ухвала суду № 13327990, 03.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1653/09/2670-6/311 (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Губська О.А. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника позивача Сікорського А.В. та представника відповідача Сича Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року позовні вимоги задоволенні частково: визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.02.2009р. №0000082306/1. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянтів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва при проведенні перевірки, дійшла правильного висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення від 24.11.2008р. №0000792306/0 є правомірним та скасуванню не підлягає.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова перевірка ТОВ «Фактор Капітал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складений акт від 13.11.2008р. №502/1-23-06-31871186.

Актом перевірки контролюючого органу встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наслідком складання вищезазначеного акту було прийнято податкове повідомлення рішення №0000082306/0.

За результатами апеляційного оскарження, рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва частково скасовано вищезазначене податкове повідомлення рішення, а саме: в частині нарахування ПДВ в сумі 15024 грн. та штрафних санкцій в сумі 7512 грн., оскільки при визначенні податкового зобовязання з ПДВ, що за розрахунками податкового органу, підлягає сплаті до бюджету встановлено арифметичну помилку, тобто сума ПДВ нарахована за актом перевірки складає 10086172 грн., а повинна бути 1071148 грн., загальна вага придбаного напівфабрикату «WET BLUE»повинна становити 123000кг., заміст 117000 кг., а загальна вага придбаного напівфабрикату «WET WHITE»7000 кг, замість 13000кг.

На підставі перерахунку, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесло податкове повідомлення рішення №0000082306/1 від 06.02.2009 року, на загальну суму 1606722 грн. у т.ч. 1071148 грн. основний платіж та 535574 грн. сума штрафних санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Фактор Капітал» та ПП «Велес Трейд»були укладені контракти від 01.08.2007 року №ДГ-01-08/1, від 03.05.2007 року №ДГ-03-05/2, від 11.09.2007 року №ДГ-11-09/1, від 03.09.2007 року №ДГ - 03-09/1, відповідно до яких ТОВ «Фактор Капітал»придбав у ПП «Велес Трейд»несортований напівфабрикат, за ціною 1 кг напівфабрикату «WET BLUE» складає 72,75 грн., а «WET WHITE»за 1 кг 60,23 грн.

Відповідно до договорів комісії від 01.08.2007 р №08/01-1, від 03.05.2007 р. №05/03-2, від 11.09.2007 р. №09/11-1, від 03.09.2007 р. №09/03-1 ТОВ «Фактор Капітал»(Комітент) доручив ПП «Сан Прайд»(Комісіонер) здійснити експорт напівфабрикатів.

З метою виконання вказаних договорів комісії ПП «Сан Прайд»укладено контракти щодо експорту напівфабрикатів з іншими підприємствами, а саме: від 10.04.2007 р. №26 та від 10.04.2007 р. №27, від 23.04.2007 р. №24, від 02.03.2007 р. №22, від 18.08.2007 р. №35, від 23.04.2007 р. №25, від 18.08.2007 р. №36.

В силу ст. 19 Господарського кодексу України субєкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству».

Пунктом 3 ст. 189 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Правилами ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Повноваження в галузі встановлення цін належать Кабінету Міністрів України або за делегуванням його повноважень органами державного управління ( ст.ст. 4,8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»)

Статтею 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», встановлено, що держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи: на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення; на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В мотивацію на встановлені порушення, податковий орган посилається на лист Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ»від 09.10.2007 р. №721/08-07.

Проте, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказаний доказ не може бути прийнятий до уваги, оскільки норми Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»не покладають на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України функції проводити оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Враховуючи вищевикладене та те, що лист Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ»від 09.10.2007 р. №721/08-07 є єдиним доказом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва при обґрунтуванні звичайної ціни, то суд інстанції правильно дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009р. №0000082306/1 є безпідставним та таким, що суперечить законодавству України.

Перевіркою також встановлені порушення п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що були підставою для винесення податкове повідомлення рішення від 24.11.2008р. №0000792306/0 на загальну суму 2593509,80 грн. у т.ч. основний платіж 1480954 грн. штрафні санкції 1112555,80 грн.

Згідно з п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Так, позивачем за перевіряємий період в декларацій у рядку 04.13 «інші витрати»зазначені випрати, які складають більшу частину за користування кредитними коштами.

Відповідно до кредитного договору від 26.12.2007р. №151307К89, який укладений між позивачем та ВАТ «Укрексімбанк», цільове призначення кредиту часткове фінансування належним чином оформленого договору купівлі продажу нерухомого майна, що укладений з ОСОБА_4

Сума кредиту за вищезазначеним договором становить 65743100 грн. Відсоткова ставка - 17% річних.

За користування кредитними коштами ТОВ «Фактор Капітал»нараховані відсотки, які включено до складу валових витрат в 1 півріччі 2008 р. в сумі 5923819 грн. в.т.ч. по періодах - 1 кв. 2008 року 3039523 грн. півріччя 2008 р.- 5923819 грн.

Пунктом 8 Положення бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби" передбачено, що до первісної вартості об'єкта основних засобів не включаються фінансові витрати від запозичень (за винятком фінансових витрат які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення бухгалтерського обліку 31 „Фінансові витрати").

Згідно з Положення бухгалтерського обліку 31 „Фінансові витрати" кваліфікаційними активами є незавершене виробництво продукції, незавершені капітальні інвестиції, інвестиційна нерухомість. Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, повязані з запозиченням.

Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначений майновий комплекс, станом на час проведення перевірки, обліковується на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції (п. 1.28 Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.28.1 зазначеного Закону передбачено, що під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, основні фонди включають у себе капітальні інвестиції.

З системного аналізу вищезазначених норм, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва при проведенні перевірки, дійшла обґрунтованого висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому податкове повідомлення рішення від 24.11.2008р. №0000792306/0 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя О.А. Губська

Суддя Г.В. Земляна