Постанова № 13327571, 10.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2284/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 грудня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія»до Управління пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень від 01.04.2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі РСТ «Надія») звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області (далі УПФ) мотивуючи свої вимоги тим, що від відповідача надійшла вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків, штрафу та пені, за період з 05.05.2004 року по 22.03.2007 рік, які були погашені ним в повному обсязі. 01.04.2008 року рішеннями відповідача №41 та №154 від 01.04.2008 року, за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року, до нього були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня на суму в розмірі 17210,15 грн. Позивач вважає, що спірні рішення були прийняті відповідачем з порушенням діючого законодавства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення УПФ №41 та №154 від 01 квітня 2008 року про застосування до нього фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові (а.с. 2-4, 110-112).

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив, що РСТ «Надія»зареєстроване 15.08.2001 року Великомихайлівською районною державною адміністрацією за номером 04056825Ю0010158, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.10) та перебуває на обліку в УПФ, як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058- ІV страхувальник (до яких відноситься позивач згідно п.1 ст.14 того ж Закону) зобов'язаний подавати звітність територіальним органам пенсійного фонду України, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом. Відповідний порядок встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до УПФ України.

Згідно ст.20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", страхувальники (до яких відноситься відповідач) зобов’язанні сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового періоду.

Пунктом 2 ч.9 ст.106 вказаного Закону визначено, що за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків територіальними органами ПФУ накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10% своєчасно не сплачених зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20% зазначених сум –уразі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50% зазначених сум - у разі затримки понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

01.04.2008 року відповідачем були прийняті рішення №41 та №154 від 01.04.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахована пеня на суму в розмірі 17210,15 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року (а.с.5-6).

Разом з цим, судом було безперечно встановлено, що на час прийняття спірних рішень у позивача не було несплачених обов’язкових страхових внесків у Пенсійний фонд України за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства.

Суд приходить до висновку, що приймаючи рішення від 01.04.2008 року №41 та №154 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги РСТ «Надія»про скасування спірних рішень УПФ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 71 КАС України передбачано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду обґрунтованість своїх вимог про скасування спірних рішень УПФ, а представник відповідача не заперечував проти задоволення позову у такий спосіб, у зв’язку з чим ці вимоги задовольняються судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.17, 20, 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 71, 86, 159-164 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія»задовольнити.                              

          Визнати протиправними та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у Великомихайлівському районі Одеської області №41 та №154 від 01 квітня 2008 року про застосування до Великомихайлівського районного споживчого товариства «Надія» фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 05 травня 2004 року по 22 березня 2007 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

10 грудня 2010 року