Постанова № 13326992, 10.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2010 р. № 2а-8717/10/1370

10 год. 53 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Кукси В.А.

представника позивача Ядчишин О.Т., представника відповідача Пирви А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ЗАТ "Роздільський керамічний завод"

пропро стягнення заборгованості , ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2010 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод»про стягнення коштів в розмірі 59369, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відповідачем не сплачено адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів Львівському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема, зазначає про те, що відповідач повинен не лише створити робочі місця для інвалідів, але забезпечити їх працевлаштування і виконати норматив робочих місць, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених в запереченні (Вх. № 38164 від 20.10.2010 р.), зокрема вказав, що на підприємство покладено обовязок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обовязок по виявленню і підбору інвалідів для їх працевлаштування. Інвалід, який бажає працевлаштуватись, використовує таке право шляхом звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в їх сукупності та встановив наступні факти та правовідносини.

Закрите акціонерне товариство «Роздільський керамічний завод»зареєстрований 10.02.2005 року Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Норматив робочих місць для Відкритого акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод» встановлено в кількості 10 робочих місць.

У звіті підприємства відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ) зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 7 особи.

Як вбачається з представлених відповідачем копій Звітів про наявність вільних вакансій за формою 3-ПН станом на 22.04.2009 року, станом на 12.06.2009 р., станом на 01.07.2009 р., станом на 07.10.2009 р. ВАТ «Роздільський керамічний завод»створено дві посади прибиральника території для інвалідів.

На звернення відповідача про направлення інвалідів на створені для них посади Миколаївський районний центр зайнятості листом № 1380/04 від 01.06.2010 р. (а.с. 36) інформував відповідача про те, що відповідно до поданих звітів про наявні вакантні посади для інвалідів скеровано пятнадцять осіб, котрі відмовилися від запропонованої роботи, тому потреба в таких кадрах відповідача не була задоволена.

Відповідач також звертався до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом № 425/01-08/03 від 09.09.2009 р., в якому просив направити інвалідів на ЗАТ «Роздільський керамічний завод»для подальшого їх працевлаштування. Проте Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено відповідачу з тих підстав, що він не наділений функцією працевлаштування інвалідів (а.с. 37).

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Субєкти господарювання самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Крім того, використання нормативу робочих місць, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких місце роботи є основним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вчинялися всі заходи щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, ним створено дві вакантні посади, скеровано звіти про наявні вакантні посади для інвалідів, направлено запити до районного та обласного фондів соціального захисту інвалідів.

Що стосується третьої вакантної посади для інваліда відповідно до нормативу від загальної кількості працюючих на підприємстві, судом встановлено, що відповідачем не створено такої посади і не зазначено у звітах, які скеровувалися до позивача. Отже, Суд дійшов висновку, що вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем виконано не в повному обсязі.

Також суд зазначає, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не встановлено обов'язку підприємств пошуку інвалідів з метою їх працевлаштування.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

За статтями 18, 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук роботи для інвалідів.

Зазначене кореспондується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 06 січня 2010 року.

Суд, враховуючи те, що відповідачем створено лише два робочих місця для зайнятості інвалідів, а згідно з нормативом повинен був створити три робочих місця, дійшов висновку що позов підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за одне не створене робоче місце в розмірі 19095, 45 грн. та пені в розмірі 692, 13 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод»(вул. Промислова, 3, смт. Розділ, Миколаївський район, Львівська область, р/р 26007117422 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33182883) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Львів, пл. Маланюка, 6, р/р 31213230700002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23949066) 19095 (девятнадцять тисяч девяносто пять) грн. 13 (тринадцять) коп.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2010 року

Суддя Качур Р.П.