Постанова № 13326988, 10.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2010 р. № 2а-8866/10/1370

15 год. 31 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Кукси В.А.

Представника позивача Ващук Н.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області

до Головне управління юстиції у Львівській області

пропро скасування постанови про відкриття виконавчого провадження , ВСТАНОВИВ: 22 жовтня 2010 року управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області від 24.09.2010 р. ВП № 21534119.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-1099/10, виданого 24.09.2010 р. Камянка-Бузьким районним судом Львівської області, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, зазначив, що виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження, виданий Камянка-Бузьким районним судом Львівської області на рішення, яке не набрало законної сили. Зазначене рішення оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду. Також позивач вказав на невідповідність цього виконавчого документа Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статті 19, оскільки в ньому відсутні дата і номер рішення за яким видано виконавчий документ, ідентифікаційний код боржника та ідентифікаційний номер стягувача. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач явки уповноваженої особи в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень по суті заявлених вимог суду не надав, хоча був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Суд, враховуючи неявку відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Суд, розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в їх сукупності та встановив наступне.

24.09.2010 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-1099/10 від 06.09.2010 р., виданого Камянка-Бузьким районним судом Львівської області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 1000, 00 грн. моральної шкоди. Боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 01.10.2010 р.

Однак відповідачем судове рішення у встановлений строк не виконано.

Представник позивача зазначає, що виконавчий лист, виданий 06.09.2010 року по справі № 2а-1099/10 не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому відсутні дата і номер рішення за яким видано виконавчий документ, ідентифікаційний код боржника та ідентифікаційний номер стягувача. Також позивач стверджує, що зазначені обставини були підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а тому винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2010 р. підлягає скасуванню.

Що стосується тверджень представника позивача про те, що виконавчий лист виданий на виконання рішення, що не набрало законної сили, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, зокрема з копії виконавчого листа від 29 липня 2009 року, виданого Камянка-Бузьким районним судом, в якому зазначено, що рішення вступило в законну силу 08.08.2010 р.

До матеріалів справи також долучено ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року про відкриття апеляційного провадження на постанову Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 29.07.2010 р. у справі № 2а-1099/10.

Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шостаком О.В. після отримання такої ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду прийнято постанову про повернення виконавчого документа.

Судом встановлено, що станом на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-1099/10 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 29.07.2010 р. у справі № 2а-1099/10 відкрито не було.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Стаття 19 цього Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону).

Оцінюючи відповідність виконавчого листа № 2а-1214/09 від 20.04.2010 року вимогам закону, суд виходить з того, що форма зазначеного виконавчого листа відповідає вимогам додатку № 44 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 68. Аналогічна за реквізитами форма виконавчого листа передбачена додатком № 25 до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 р. № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 р. за № 1345/13219 (надалі - Інструкція з діловодства). Тому видача виконавчого листа у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 68, замість застосування Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 не впливає на реалізацію прав та інтересів позивача як стягувача у виконавчому провадженні, не порушує їх, а тому не може бути підставою для скасування постанови про відкриття провадження від 30.04.2010 р.

У цих формах виконавчих документів, якими повинен керуватися суд, що видав виконавчий документ, відсутні реквізити з назвою «дата»і «номер»рішення, за яким видано виконавчий документ. Натомість, є реквізити «Справа №»та «Дата розгляду адміністративної справи», які відповідають номеру та даті постанови суду, за якою видано виконавчий лист. За таких обставин, суд вважає, що зазначення у виконавчому листі номеру справи та дати розгляду адміністративної справи є належним виконанням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення у виконавчому документі дати і номеру рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, суд враховує, що наведених у виконавчому листі відомостей достатньо для встановлення номеру та дати винесення постанови, на виконання якої видано виконавчий документ, а тому права позивача, як сторони виконавчого провадження, не порушені. Що стосується не набрання чинності судовим рішення, судом встановлено, що у виконавчому листі зазначено, що рішення суду набрало чинності 30.11.2009 р.

Доводи позивача про відсутність у виконавчому листі ідентифікаційних кодів боржника та стягувача в судовому засіданні підтвердилися. Однак відсутність цих відомостей у виконавчому документів, сама по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні. За змістом ч.1 ст. 181 КАСУ України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адмін істративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси. В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційних кодів сторін, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Окрім того, у п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155, зазначено, що під час заповнення виконавчого листа про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах та інші відомості відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на підставі інформації, що є в матеріалах адміністративної справи. Відтак, якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у виконавчому листі. Повноважень для з'ясування цієї інформації після завершення розгляду справи суди не мають.

В свою чергу, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційні коди сторін може бути усунута в процесі виконавчого провадження без скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі). Натомість, відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав, які зазначає позивач, призвела б до фактичної неможливості примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, що б позбавило судове рішення ефективності та спричинило порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Оцінюючи покликання позивача на непідвідомчість справи підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області, суд керується ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження», за якою на зазначений підрозділ покладається виконання рішень, за якими боржниками є, зокрема територіальні підрозділи центральних органів державної влади, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.

Відповідно до п 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. У п. 15 Передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Таким чином, головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, а тому виконання рішень, за яким боржником є зазначене управління у відповідності до ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»підвідомче підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області.

Доводи позивача про те, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження відкрито на виконання рішення, яке не набрало чинності, Суд до уваги не бере, оскільки на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-1099/10 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 29.07.2010 р. у справі № 2а-1099/10 відкрито не було, а у виконавчому листі зазначено, що рішення вступило в законну силу 08.08.2010 року.

Державний виконавець виніс оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2010 року в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин суд вважає, що виконавче провадження № 21534119 з виконання виконавчого листа Камянка-Бузького районного суду Львівської області № 2а-1099/10, виданого 06.09.2010 року, відкрито у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 грудня 2010 року.

Суддя Качур Р.П.