Постанова № 13326346, 06.12.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3113/10/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.3

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 р. 16.50 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі судового засідання Бішко А.Я.

за участю сторін:

позивача: Приватне підприємство «Канал-Люкс»- представник Греца Я.В.;

відповідача: ДПІ у м. Ужгороді - представник Барановська В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Канал-Люкс»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 та №0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673 від 07.07.2010 р.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 06 грудня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 10 грудня 2010 року.

Приватне підприємство «Канал-Люкс» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 та №0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673 від 07.07.2010 р.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити із підстав, що наведені у позовній заяві, а саме повідомив, що ПП «Канал-Люкс» здійснювало господарську діяльність з поставки та монтажу обладнання для очисних споруд. Постачальниками даного обладнання для позивача відповідно до укладених договорів були зокрема ТОВ «Юніверсал-сервіс Україна», ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг», ТОВ «Будівельна компанія «Київпромбудсервіс», ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс», з якими були укладені відповідні договори. Відповідач, стверджуючи про наявність ознак фіктивності контрагентів позивача, посилається на листи інших органів податкової служби, в яких зазначена інформація зокрема про те, що ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс» за юридичною адресою не знаходяться, фактичне місцезнаходження невідоме, встановити та опитати службових осіб не вдається можливим. Проте позивач вважає, що, такі доводи не свідчать про нікчемність укладених угод, оскільки вони не заперечують ні факт укладення відповідних договорів підряду між позивачем та його контрагентами, ні факт їх виконання. Податковим органом не встановлено фактів порушень вимог податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій з позивачем, не доведено, що відповідні господарські операції не були в установленому порядку відображені у податковому обліку цим підприємств та у податкових деклараціях за відповідні звітні податкові періоди, що має місце заниження податкових зобовязань тощо. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації та сама по собі не може свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. У акті перевірки зазначено, що відносно службових осіб ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна»ГСУ МВС України порушено кримінальну справу № 24-1 та 24-86 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) та ч.2, ч.3 ст.358 КК України (підробка документів), проте позивач вважає, що інформацію про результати розслідування та судового розгляду даної кримінальної справи акт перевірки не містить. Оцінюючи дану фактичну обставину відповідач не врахував, що згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Даних про наявність такого обвинувального вироку акт перевірки не містить, при проведенні перевірки відповідачем не досліджено, чи має звязок розслідувана кримінальна справа з господарськими операціями, що мали місце між позивачем та цими підприємствами. Обґрунтовуючи нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Б.К. Тайлінг», відповідач в акті перевірки посилається на наявність у провадженні СВПМ ДПА у Житомирській області кримінальної справи по обвинуваченню окремих фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205 та ч.3 ст.212 КК України. В акті перевірки не встановлено, що особи, відносно яких порушено кримінальну справу, мають відношення саме до цього підприємства, зокрема є його службовими особами чи входять до складу органів управління. Також акт перевірки не містить інформацію про наявність обвинувального вироку по даній кримінальній справі та про звязок даної справи з господарськими операціями, здійсненими між позивачем та ТОВ «Б.К.Тайлінг». Що стосується ТОВ «БК Київпромбудсервіс», у акті перевірки зазначено, що вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 21.11.2007 року осіб, відповідальних за створення та діяльність ТОВ «БК «Київпромбудсервіс»засуджено до позбавлення волі строком до 3 років по ст..205 ч.2 КК України. Відповідач не врахував, що відповідно до ч.2. ст.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Згідно ч.4 вказаної статті, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. На момент здійснення господарських операцій з позивачем його контрагенти мали цивільну правоздатність, тобто могли набувати цивільних прав та обовязків, зокрема на підставі правочинів. При проведенні перевірки посадовим особам податкового органу були надані всі первинні документи, які підтверджують придбання товарів, оплату їх вартості, оприбуткування, подальше використання у власній господарській діяльності. Достовірність первинних документів підтверджується реальною наявністю придбаного обладнання, його подальшим використанням у господарській діяльності реалізацією і монтажем замовникам позивача. При цьому слід наголосити, що відповідач не встановив фактів отримання цих товарів з інших джерел, безоплатного отримання і т.п., при яких можна було б відповідні витрати позивача поставити під сумнів. Відповідачем в ході перевірки не доведено, що відповідні первинні документи є недостовірними. Акт перевірки не містить посилання на наявність первинних документів, які б підтверджували факти порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зміст акту перевірки в цій частині є викладом субєктивних припущень посадових осіб, які проводили перевірку про нікчемність правочинів. Валові витрати по оплаті вартості послуг ПП ОСОБА_3 підтверджені оформленими належним чином первинними документами, які мають юридичну силу і доказовість.

Відповідач проти позову заперечив повністю, подавши суду письмові заперечення. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що працівниками ДПІ у м. Ужгороді проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, в результаті якої встановлено ряд порушень, що зафіксовано в акті №1425/23-1/10/34261997 від 18.06.2010 року. Зокрема порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами, проте позивачем не включено до складу валового доходу операцію з продажу (реалізації) за II кварталі 2007 року, а саме: квітень 2007 року по контрагентом ЗАТ «Будівельне управління №1»(1269075) на загальну суму без ПДВ 4750,53 грн.; червень 2007 року по контрагентом ПП «Луцькнафтоінвест»на загальну суму без ПДБ 4789,83 грн.; завищено валовий дохід операцію з продажу (реалізації) за IV квартал 2007 року, а саме: жовтень 2007 року - продаж автомобіля (основного фонду) на загальну суну без ПДВ 18225 грн.; листопад 2007 року - із контрагентом ПП «Діана») на загальну суму без ПДБ 4777,00 грн. та ТОВ ПБО «Тиса»на загальну суму без ПДВ 4406,49 грн.;не включено до складу валового доходу операцію з продажу (реалізації) за IV квартал 2008 року, а саме: листопад 2008 року із контрагентом ТОВ «Євробудсервіс» на загальну суму без ПДВ 23201,5 грн. Також податковий орган вважає, що угоди укладені між позивачем та ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна»були нікчемними та безтоварними, оскільки хоча і були видані податкові та видаткові накладні, проте перевіряючим не були надані товарно-транспортні накладні. Крім того щодо посадових осіб ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна»порушено кримінальну справу за фіктивне підприємництво. Враховуючи все вищевикладене відповідач прийшов до висновку щодо нікчемності даних угод між ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна та ТОВ «Канал-Люкс». Правочини між позивачем та ТОВ «Б.К. Тайлінг»на суму 545899 грн. також відповідач вважає нікчемними, оскільки були видані податкові та видаткові накладні, проте перевіряючим не були надані товарно-транспортні накладні. Крім того щодо посадових осіб ТОВ «Б.К. Тайлінг»в межах кримінальної справи було вилучено печатки ТОВ «Б.К. Тайлінг». Враховуючи все вищевикладене відповідач прийшов до висновку щодо нікчемності даних угод між ТОВ «Б.К. Тайлінг» та ТОВ «Канал-Люкс». Щодо договір із БК Київпромбудсервіс»- то відповідач вважає, що такі договори є нікчемними , оскільки у серпні 2008 р. дану юридичну особу було визнано банкрутом. Договір мав місце 01.03.2007 р. на 781000 грн., крім того посадових осіб БК «Київпромбудсервіс»засуджено за фіктивне підприємництво. Щодо договорів позивача із ТОВ «Лік Груп», то відповідач зауважив, що в даної юридичної особи анульовано свідоцтво платника ПДВ 08.08.2007 р., а отже, формування податкового кредиту було безпідставним, крім того, такі угоди податковий орган вважає нікчемними. По договорах між позивачем та ТОВ «Дівайн»не надано товарно-транспортних накладних, фірма має ознаки фіктивності, а отже, угоди відповідач вважає нікчемними. Щодо ТОВ «Сіматекс» - предмет договору - навчання персоналу щодо шеф-монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт для влаштування установок стічних вод на суму 194600 грн. даний договір також відповідач вважає нікчемним. ОСОБА_3 виконував шеф-монтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи по влаштуванню установок стічних вод. Проте, відповідач вважає, що фактично таких послуг не здійснював. Також при продажі автомобіля занижено податкове зобовязання на 327,60 грн. Відповідач повідомив суду, що позивачем двічі було включено до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній від ТОВ «БК Київпромбудсервіс».

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 року, про що складено складено акт від 18.06.2010 № 1425/23-1/10/34261997. (а.с.12-43).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 0001742341/0 2036/23-1/34261997/4674, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 611550 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 305775 грн., та № 0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 947000 грн. за основним платежем та 477199,5 грн. за штрафними санкціями.(т.1 а.с.44-45). Підставою для визначення податкових зобовязань по податку на прибуток та по податку на додану вартість стало зменшення в ході перевірки відповідно валових витрат позивача та податкового кредиту на суми, сплачені за договорами, укладеними з постачальниками, які на думку відповідача мають ознаки фіктивності, у звязку з чим відповідач прийшов до висновку про нікчемність таких договорів.

Позивач здійснював господарську діяльність з поставки та монтажу обладнання для очисних споруд. Постачальниками даного обладнання для позивача відповідно до укладених договорів були зокрема ТОВ «Юніверсал-сервіс Україна», ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг», ТОВ «Будівельна компанія «Київпромбудсервіс», ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс», з якими були укладені відповідні договори (т. 3 а.с.26-35). Стверджуючи про наявність ознак фіктивності контрагентів позивача, відповідач робить посилання на листи інших органів податкової служби, в яких зазначена інформація зокрема про те, що ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс»за юридичною адресою не знаходяться, фактичне місцезнаходження невідоме, встановити та опитати службових осіб не вдається можливим (т.1 а.с.21-25, т.3 а.с.108-115). Суд приходить до висновку, що, такі доводи не свідчать про нікчемність укладених позивачем угод, оскільки вони не заперечують ні факт укладення відповідних договорів підряду між позивачем та його контрагентами, ні факт їх виконання. Також податковим органом не встановлено фактів порушень вимог податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій з позивачем, не доведено, що відповідні господарські операції не були в установленому порядку відображені у податковому обліку цим підприємств та у податкових деклараціях за відповідні звітні податкові періоди, що має місце заниження податкових зобовязань тощо. Відповідач в акті перевірки констатував, що вказані підприємства в період, в якому вони мали господарські відносини з позивачем, подавали податкову звітність і відображали здійснені ними господарські операції. Проте, зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації та не може свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Також у акті перевірки встановлено факт відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна»та ТОВ «Б.К.Тайлінг». Крім того у акті перевірки зазначено, що відносно службових осіб ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна»ГСУ МВС України порушено кримінальну справу № 24-1 та 24-86 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) та ч.2, ч.3 ст.358 КК України (підробка документів). Разом з тим, інформацію про результати розслідування та судового розгляду даної кримінальної справи акт перевірки не містить. Оцінюючи дану фактичну обставину відповідач не врахував, що згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Даних про наявність такого обвинувального вироку акт перевірки не містить, відтак можна зробити висновок про те, що посадові особи ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна»на момент перевірки вважаються невинуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Більше того, при проведенні перевірки відповідачем не досліджено, чи має звязок розслідувана кримінальна справа з господарськими операціями, що мали місце між позивачем та цими підприємствами. Зокрема на сьогоднішній день наявність такого взаємозвязку перевіркою не встановлено і відповідачем не доведено.

Обґрунтовуючи нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Б.К. Тайлінг», відповідач в акті перевірки посилається на наявність у провадженні СВПМ ДПА у Житомирській області кримінальної справи по обвинуваченню окремих фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205 та ч.3 ст.212 КК України(т.1. а.с. 18). Проте, ні під час проведення перевірки, ні в судовому засіданні не надано доказів яким чином розслідування в даній кримінальній справі стосується ТОВ «Б.К. Тайлінг». Зокрема в акті перевірки не встановлено, що особи, відносно яких порушено кримінальну справу, мають відношення саме до цього підприємства, зокрема є його службовими особами чи входять до складу органів управління. Зокрема, в акті перевірки тільки зазначено, що при проведенні обшуку в ході досудового слідства по даній кримінальній справі виявлено печатку ТОВ «Б.К.Тайлінг». Суд приходить до висновку, що факт виявлення печатки даного підприємства в ході проведення обшуку по певній кримінальній справі не свідчить про відсутність цивільної правоздатності та дієздатності даної юридичної особи та про нікчемність вчинених нею правочинів. Також акт перевірки не містить інформацію про наявність обвинувального вироку по даній кримінальній справі та про звязок даної справи з господарськими операціями, здійсненими між позивачем та ТОВ «Б.К.Тайлінг».

Щодо правочинів між позивачем та ТОВ «БК Київпромбудсервіс», у акті перевірки зазначено, що вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 21.11.2007 року осіб, відповідальних за створення та діяльність ТОВ «БК «Київпромбудсервіс»засуджено до позбавлення волі строком до 3 років по ст..205 ч.2 КК України (т.1. а.с. 19). Проте, у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні вироки по згаданим у акті перевірки кримінальним справам, та додані до матеріалів справи позивачем (т.1. а.с.46-49, 51-56) не стосуються ТОВ БК «Київпромбудсервіс», а факту створення з метою прикриття незаконної діяльності іншої юридичної особи ТОВ «Строй СМВ», з якою позивач не мав жодних господарських стосунків. Щодо ТОВ «БК Київпромбудсервіс», у вказаних вироках не встановлено, що це підприємство є фіктивним, не здійснювало господарську діяльність, що використовуючи це підприємство укладались фіктивні господарські угоди чи первинні документи із заниженням сум податків. Дані вироки не містять жодної інформації про господарську діяльність ТОВ «БК Київпромбудсервіс», що проводилася після його реєстрації. За таких обставин вироки у згаданих кримінальних справах щодо фіктивного підприємства ТОВ «Строй СМВ»не можуть свідчити про нікчемність правочинів, вчинених іншою юридичною особою - ТОВ «БК Київпромбудсервіс». Також дані вироки не спростовують факту здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «БК Київпромбудсервіс». Відповідачем не було взято до уваги ч.2. ст.91 Цивільного кодексу України, яка вказує, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Згідно ч.4 вказаної статті, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. На момент здійснення господарських операцій з позивачем його контрагенти мали цивільну правоздатність, тобто могли набувати цивільних прав та обовязків, зокрема на підставі правочинів. Господарські операції між позивачем і ТОВ «БК Київпромбудсервіс»по поставці обладнання для очисних споруд мали місце, факт їх здійснення підтверджений належним чином оформленими первинними документами(т. 3 а.с. 28-29, 36-43, 45, 53, т.1 а.с. 115-120). Надання даних первинних документів при проведенні перевірки не заперечувалося відповідачем. Ці докази підтверджують придбання обладнання, оплату його вартості, оприбуткування, подальше використання у власній господарській діяльності. Крім того, суду були надані документи, які підтверджують не тільки придбання даного обладнання позивачем, але і їх подальшу реалізацію (встановлення очисних споруд) іншим особам, які прийняли дані роботу та оплатили (т. 1, а.с.137-215, т.2 а.с. 1-241). Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Достовірність первинних документів підтверджується реальною наявністю придбаного обладнання, його подальшим використанням у господарській діяльності реалізацією і монтажем замовникам позивача. Відповідач не встановив фактів отримання цих товарів з інших джерел, безоплатного отримання тощо, при яких можна було б дані витрати позивача поставити під сумнів. Відповідачем в ході перевірки не доведено, що відповідні первинні документи є недостовірними.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Вартість придбаного позивачем обладнання та комплектуючих, які використані виключно у власній господарській діяльності, була правомірно віднесена до складу валових витрат виробництва та обігу у відповідних звітних податкових періодах. При подальшому продажу обладнання позивач в повному обсязі включив їх вартість до складу валових доходів і сплатив податок на прибуток. Всі суми податкового кредиту також підтверджені податковими накладними, суми ПДВ, включені в податковий кредит, фактично сплачені постачальникам в ціні придбаних товарів, а при подальшій реалізації придбаних товарів суми ПДВ в повному обсязі включені до складу податкових зобовязань.

Відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженими наказом ДПА України № 326 від 11.06.2004 року, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п.4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (наприклад: дій щодо умислу чи відсутності умислу, "приховування об'єкта оподаткування", "описка" тощо). Проте, акт перевірки відповідача не відповідає вказаним вимогам, він не містить посилання на наявність первинних документів, які б підтверджували факти порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В основу акту перевірки покладено претензії до інших субєктів - ТОВ «Юніверсал-сервіс Україна», ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг», ТОВ «Будівельна компанія «Київпромбудсервіс», ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс», проте, позивач не може нести відповідальність за дії третіх осіб, здійснювати контроль за дотриманням ними вимог чинного законодавства, за правильністю ведення бухгалтерського та податкового обліку, зберіганням ними первинних документів тощо.

Суд приходить до висновку, що не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства факт наявності чи відсутності документів, що підтверджують здійснення транспортних перевезень вантажу, хоча в більшості випадків такі документи були надані для перевірки відповідачу (т. 1а.с.193, 216, , т.2 а.с. 13, 18, 24, 30, 40, 46, 52, 68, 74, 85, 105, 117, 136, 154). В інших випадках, як випливає з пояснень позивача, обладнання доставлялось безпосередньо транспортом продавця, а згідно Закону України «Про автомобільний транспорт»та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом (наказ Мінтрансу №363 від 14.10.97 р.) товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/ вантажоодержувачам незалежним перевізником. Тобто такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у звязку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (ліцензованого перевізника).

В судовому засіданні не було доведено те, що укладені позивачем угоди є нікчемними, оскільки суперечать інтересам держави і суспільства. За змістом ст..228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У даному випадку податковим органом не доведено, що укладені позивачем правочини були спрямовані на заволодіння майном держави. Саме по собі формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з придбання обладнання (очисних споруд) не є самодостатнім доказом наявністю наміру заволодіти державним майном у ситуації, коли такі витрати дійсно мали місце. Відповідач не надав суду доказів того, що контрагенти позивача порушили свої зобовязання перед державною по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, внаслідок чого заподіяна шкода інтересам держави та суспільства. Також, позивач придбав аналогічне обладнання і у інших субєктів господарювання, зокрема у ТОВ «Укрбіотал»(т.1. а.с.151-152), проте дані, аналогічні правочини податковим органом нечинними не визнавалися.

Відповідачем зменшено валові витрати позивача на вартість послуг, отриманих від ПП ОСОБА_3 відповідно до договору про співробітництво від 15.05.2006 року по шефмонтажу та пусконаладці очисних споруд, ремонтних робіт, сервісного обслуговування очисних споруд (т.1 а.с.25-26). Зменшення валових витрат обґрунтовується тим, що згідно штатного розпису позивача у нього працювали два монтажники, а також відповідач посилається на пояснення колишнього директора позивача ОСОБА_4 про те, що монтаж очисних споруд здійснювали монтажники підприємства.

Разом з тим, наявність чи відсутність у штаті окремих працівників не позбавляє позивача права залучати у разі виробничої необхідності для виконання певних робіт інших субєктів господарювання. Крім того, відповідачем не враховано, що ПП ОСОБА_3 не просто здійснював монтажні роботи, які могли здійснюватися і працівниками підприємства, а здійснював шеф-монтаж обладнання, що полягає у нагляді та організаційно-технічному керівництві монтажем обладнання. За рівнем кваліфікації, досвіду та технічних навиків монтажники підприємства не змогли б самостійно здійснювати монтаж обладнання, його пусконаладку та сервісне обслуговування. Також слід врахувати, що доцільність чи недоцільність укладення договорів є виключно господарським питанням, вирішення якого є компетенцією субєкта господарювання, тоді як відповідно до ст.6 Господарського кодексу України встановлено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Пункти п.5.3-5.7 ст.5 Закону не містять жодного з тих обмежень, що наведені відповідачем у акті перевірки, зокрема наявність у штаті підприємства робітників певної кваліфікації чи спеціальності. Валові витрати по оплаті вартості послуг ПП ОСОБА_3 підтверджені оформленими належним чином первинними документами, які мають юридичну силу і доказовість(т. 1 а.с. 146, 153, 174, 179, 184, 189, 194, 199, 205, 211, т.2 а.с. 8, 19, 25, 31, 41, 47, 53, 58, 63, 69, 75, 80, 86, 91, 97, 106, 112, 122, 141, 190). Отже, суд приходить до висновку, що, визначення позивачу податкових зобовязань по податку на прибуток та по податку на додану вартість проведено безпідставно.

Також судом було встановлено, що все обладнання для очисних споруд, що було придбане у вищевказаних юридичних осіб - ТОВ «Юніверсал-сервіс Україна», ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг», ТОВ «Будівельна компанія «Київпромбудсервіс», ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс»було в подальшому змонтоване іншим контрагентам ПП «Канал-Люкс»(т.1. а.с.129-136) на підставі договорів, оформлені відповідними актами, накладними тощо, проведено розрахунок за цю роботу та визначено податкові зобовязання. Так, зокрема, дане обладнання було змонтоване ТОВ «ІПЕК-Україна (т.1 а.с.137-145), Підприємству «Курортстрой»(т.1 а.с.146-150), ТОВ «Барва»(т.1 а.с.155-158, 162-165), ТОВ «АВТ-Карпати»(т.1. а.с.159-161), ВАТ «Концерн Галнафтогаз»(т.1 а.с. 166-169), СП «Західна нафтова група»(т.1 а.с.171-173), ПМП «Імай»(т.1. а.с.176-178), ТОВ «Мукачівська МПМК»(т.1. а.с.181-183, ТОВ «Вест-Ойл-Груп»((т.1. а.с.186-188), ЗАТ «Закарпаткурортмінводи»(т.1 а.с.190-193), ТОВ «Русинія»(т.1. а.с.196-199), ТОВ «Арсіл»(т.1 а.с.201-205), ТОВ «Енергоресурси»(т.1. а.с.207-211), ТОВ «АРКА і К»(т.1 а.с.213-216), ВАТ «Укртелеком»(т.2 а.с.1-3), Будівельна компанія «Лорінс»(т.2 а.с.5-9, 27-55), ФОП ОСОБА_5 (т.2 а.с.10-13), ТОВ «Галичинабуд»(т.2 а.с.15-18, 63-69, 201-205), ВАТ «Концерн Галнафтогаз»(т.2 а.с.20-24, 55-62, 76-85, 137-140, 196-200, 210-215), ТОВ «СТС-КО»(т.2 а.с.71-71-74), «Будівельна компанія Квадрат»(т.2 а.с.88-90), ТОВ «Полюс Закарпаття»(т.2 а.с.92-95), ТОВ «Закарпат-Авто»(т.2 а.с.96-101), ДП «Пенремога Нова» (ти.2 а.с.102-102-105), ПП «Леон-Буд»(т.2 а.с.107-111, 128-131, 189-195), ТОВ «Золота Гірка»(т.2 а.с.114-117), ТОВ «Н.П.Б»(т.2 а.с.123-127), ПП ОСОБА_6 (т.2 а.с.133-136), ВАТ «Рівненафтобаза»(т.2. а.с.142-145), ПП «Будівельна Гільдія»(т.2 а.с.146-150), ТОВ Бора (т.2 а.с. 151-154), ПП «Сапдан»(т.2 а.с.155-158), Веряцька сільська рада (т.2 а.с.159-165), ТОВ «Берізка»(т.2 а.с.169169), СТОВ «Агроресур»(т.2 а.с.170-174, 185-189), ТОВ «Міжнародний центр інформаційних технологій (т.2 а.с.175-178), ПП «Грабоплан Україна»(т.2 а.с.179-184), ТОВ «Кормотех»(т.2 а.с.206-209), ТОВ «Охоронні системи ЛТД»(т.2 а.с.217-220), ТОВ «Нафтобудсервіс»(т.2 а.с.221-224), ТОВ «СГ-Патріот» (т.2 а.с.225-228ТОВ «Стрийсільрембуд»(т.2 а.с.229-238), ПАТ «Фірма Навтогазбуд»9т.2 а.с.239-242).

Отже, всі договори як на поставку товару, так і на подальший монтаж очисних споруд, а також здійснені на їх виконання господарські операції носили реальний товарний характер, надані позивачем для перевірки первинні документи про придбання обладнання та оплату його вартості є достовірними та були належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку. Витребувані на вимогу суду відповідно до ч.4, 5 ст.11 КАС України докази на підтвердження нікчемності спірних правочинів вказані обставини не спростовують.

Проте суд приходить до висновку щодо часткового визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673 від 07.07.2010 р. Так, зокрема, позивачем дійсно допущено порушення податкового законодавства, а саме заниження валового доходу на суму 5334 грн. (т.1. а.с.13). Дана сума в судовому засіданні позивачем не оспорювалася. Відповідно до вимог п. 10.1. ст.. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. Відповідно до вимог п. 17.1.3. ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки заниження валових доходів має місце на суму 5334,00 грн., то на дану суму застосовується сума податку 25% - 1335,5 грн., та штрафна санкція в розмірі 50% - на цю суму 666, 75 грн. Отже, сума, яка підлягає до стягнення із позивача 2000, 25 грн. А відтак, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення слід частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673 від 07.07.2010 р., якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»в сумі 1424199,50 грн., в тому числі за основним платежем 947000,00 грн. за штрафними санкціями 477199,50 грн. А саме визнати протиправним та скасувати дані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення за основним платежем 945664,50 грн. (947000,00грн.-1335,50 грн.=945664,50 грн.) та за штрафними санкціями 476537,75 грн.(477199,5 грн. 666,75 грн. =476537,75 грн.). Тобто в частині стягнення податку на прибуток приватних підприємств на підставі податкового повідомлення-рішення №0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673 від 07.07.2010 р. в частині стягнення 2000,25 грн. слід залишити без змін, в іншій частині визнати протиправним та скасувати.

Суд дійшов висновку частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 від 07.07.2010 р., якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 917325,00 грн., в тому числі за основним платежем 611550,00 грн. та за штрафними санкціями 305775,00 грн. А саме визнати протиправним та скасувати дані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення за основним платежем 544245,00 грн. та за штрафними санкціями 272125, 50 грн. Даного висновку суд дійшов, виходячи з того, що податковий кредит, сформований щодо правочинів між ПП «Канал-Люкс»та ТОВ «Лік груп»не може бути врахованим, оскільки ТОВ «Лік Груп»було анульоване свідоцтво платника ПДВ 08.08.2007 р. до моменту укладення правочинів із ПП «Канал-Люкс»Дана інформація була на сайті ДПА України, ТОВ «Лік Груп»не було платником ПДВ, а відтак дані викладені на сторінці 47 акту перевірки (т.1 а.с.36) відповідають дійсності, отже правомірно зменшено податковий кредит на суму 59080,00 грн. Крім того позивачем безпідставно було двічі включено до складу податкового кредиту податкову накладну отриману від ТОВ «ІТО»на суму 1050,00 грн. Дане порушення зафіксоване на 51 сторінці акту перевірки (т.1 а.с.38). Так само позивачем безпідставно було включено до податкового кредиту податкову накладну по ТОВ «БК «Київпромбудсервіс»- 52 сторінка акту перевірки (т.1 а.с.38). Отже у цій частині податковим органом правомірно донараховано ПП «Канал-Люкс»ПДВ на суму 67305,00 грн. (59080 грн.+1050,00 грн.+7175,00 грн.=67305,00 грн.). На дану суму правомірно донараховано штрафну санкцію відповідно до вимог п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто при донарахуванні 67305,00 грн. ПДВ застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% , що складає 33652,5 грн. А отже, суд приходить до висновку, що слід частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 від 07.07.2010 р., якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 917325,00 грн., в тому числі за основним платежем 611550,00 грн. за штрафними санкціями 305775,00 грн. А саме визнати протиправним та скасувати дані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення за основним платежем 544245,00 грн. (611550,00 грн.-67305,00 грн.=544245 грн.) та за штрафними санкціями 272125, 50 грн. (305775,00 грн. -33652,5 грн.=272125,50 грн.). Тобто в частині стягнення податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 від 07.07.2010 р. в частині стягнення 100957,5 грн. слід залишити без змін, в іншій частині визнати протиправним та скасувати.

Також дана позиція Закарпатського окружного адміністративного суду по даній справі співпадає із позицією ВАС України по аналогічних справах, зокрема №к-11946/08, №к-38553/08, №к-3757/08, №к-12024/10.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Канал-Люкс»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 та №0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673 від 07.07.2010 р.- задовольнити частково

2. Частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 від 07.07.2010 р., якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 917325,00 грн., в тому числі за основним платежем 611550,00 грн. за штрафними санкціями 305775,00 грн. А саме визнати протиправним та скасувати дані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення за основним платежем 544245,00 грн. та за штрафними санкціями 272125, 50 грн.

3. Частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001732341/0 2035/23-1/34261997/4673 від 07.07.2010 р., якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»в сумі 1424199,50 грн., в тому числі за основним платежем 947000,00 грн. за штрафними санкціями 477199,50 грн. А саме визнати протиправним та скасувати дані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення за основним платежем 945664,50 грн. та за штрафними санкціями 476537,75 грн.

5. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок)..

6. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.