Постанова № 13326037, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-27211/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс», м. Харцизьк

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року № 0000092330/0

за участю представників:

від позивача: Сулімової С.О. за дов. від 14.12.2010р.

від відповідача: Беспалової О.В. за дов. від 02.06.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року № 0000092330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 57871 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим органом, враховуючи сплату ним податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31649644, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06747977.

17 вересня 2010 року позивачем до відповідача подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року, відповідно до якої позивач визначив суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 365654 на рахунок платника у банку (рядок 25.1).

З 27 жовтня по 12 листопада 2010 року відповідачем здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 липня по 31 серпня 2010 року, за наслідками якої складений акт від 12 листопада 2010 року № 2686/23-3/31649644. Перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 307783 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 24 листопада 2010 року відповідачем згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000092330/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2010 року у розмірі 57871 грн.

Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті перевірки відповідач зазначив, що сума податку на додану вартість 57871 грн., яка включена позивачем до складу податкового кредиту, не підтверджена перевіркою до кінцевого виробника, а також постачальники позивача не визначили свої податкові зобов'язання у спірному періоді, що підтверджується витягом з автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону, підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпункт 7.7.1 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-наявність відємного значення звітного податкового періоду;

-зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-включення залишку відємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Суд зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, а також результатів зустрічних перевірок по всьому ланцюгу. Факт сплати позивачем податку постачальникам товарів (послуг) не спростовано відповідачем у справі та підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що пославшись на пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач не визначив жодного порушення, і не навів жодної норми Закону, яка б посвідчувала або доводила неправильність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування, адже наведене визначення передбачає не тільки надмірну сплату, але й встановлює правила визначення, а саме у випадках, встановлених цим Законом.

Як вже зазначалося, податок на додану вартість є непрямим податком і Закон не повязує надходження коштів до бюджету з певною господарською операцією, та не повязує право на відшкодування з проведенням або не проведенням зустрічних перевірок перевірки. Несплата податку на додану вартість та інші порушення податкового законодавства контрагентами позивача тягнуть за собою наслідки тільки для цих осіб, і не можуть впливати на право позивача на відшкодування бюджетної заборгованості. Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 КАС України. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року № 0000092330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 57871 грн. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 24 листопада 2010 року № 0000092330/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2010 року в сумі 57871 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.