Постанова № 13326039, 22.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 р. справа № 2а-26454/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області

про визнання дій протиправними та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0 та № 0004301500/0

за участю представників:

від позивача: Миротадзе Д.Б. – за дов. від 01.11.2010р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Макіїввугілля» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання дій протиправними щодо самостійного зарахування сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0 на суму 75 грн. 01 коп. та № 0004301500/0 на суму 267 грн. 18 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати земельного податку, з огляду на неправомірність віднесення сплачених позивачем коштів на інші податкові періоди, ніж визначено у призначенні платежу у платіжному дорученні.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати земельного податку. Відповідач у письмовому клопотанні просив розглянути справу без участі його представника. В порядку статті 128 КАС України суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника суб'єкта владних повноважень на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32442295, взято на податковий облік у ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області як платника земельного податку за місцем знаходження земельної ділянки з 30 червня 2005 року.

15 вересня 2010 року відповідачем складений акт № 0004301500 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету, а саме земельного податку за травень, червень та липень 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року:

№ 0004311500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% в сумі 75 грн. 01 коп. за затримку на 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 750 грн. 05 коп. за платежем: земельний податок;

№ 0004301500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 267 грн. 18 коп. за затримку на 76 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 1335 грн. 88 коп. за платежем: земельний податок.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181).

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність об’єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що 28 січня 2010 року за № 407 відповідачем отриманий податковий розрахунок земельного податку від 14 січня 2010 року, згідно з яким загальна сума нарахованого земельного податку за 2010 рік складає 9000 грн. 60 коп., в тому числі 750 грн. 05 коп. щомісячно.

Як вбачається з акту перевірки об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стала сплата позивачем податкового зобов’язання із земельного податку платіжним дорученням від 14 вересня 2010 року № 3829 на суму 2086 грн., сума сплати співпадає з даними зворотного боку облікової картки позивача, дослідженої судом під час судового розгляду справи. Призначенням платежу, як вбачається з платіжного доручення є сплата позивачем земельного податку як поточного податкового зобов'язання по строку сплати 30 вересня 2010 року.

Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати вищезазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань та податкового боргу інших податкових періодів. Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені рішення прийняті ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо самостійного зарахування сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чи інших законів з питань оподаткування не передбачають обов’язку податкового органу враховувати призначення платежу, визначеного у платіжних дорученнях платником податків, внаслідок чого у суду відсутні підстави для визнання дій щодо неврахування призначення платежу протиправними. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково, витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання дій протиправними щодо самостійного зарахування сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0 на суму 75 грн. 01 коп. та № 0004301500/0 на суму 267 грн. 18 коп. задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75 грн. 01 коп. за платежем: земельний податок.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області від 15 вересня 2010 року № 0004301500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 267 грн. 18 коп. за платежем: земельний податок.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 27 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.