Постанова № 13326008, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-27378/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15год. 00 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю представника позивача Білик В.В.

представника відповідача Юлова Д.С.

представника третьої особи Максимчука С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІ Груп" до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Селидіввугілля" про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №7246755 від 06.12.2007р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "СОІ Груп" звернулось з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Селидіввугілля" з вимогами:

1) Визнати незаконними дії відповідача щодо зупинення виконавчого провадження ВП №7246755.

2) Скасувати постанову ВДВС Селидівського міського управління юстиції від 06.12.2007р. про зупинення виконавчого провадження ВП №7246755.

3) Зобовязати Селидівське міське управління юстиції поновити виконавче провадження ВП №7246755 та вчинити всі передбачені законом дії, щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2007р. по справі №9/252.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ТОВ «СОІ Груп» направило на адресу відповідача запит, яким просило повідомити про стан виконання виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 26.10.2007 р. по справі №9/252.

26.11.2010р. відповідач повідомив ТОВ «СОІ Груп», що підставі наказу господарського суду Донецької області від 26.10.2007 р. по справі №9/252 було відкрито виконавче провадження, приєднано до зведеного виконавчого провадження, та 13.10.2007р. зупинено у звязку з набранням чинності Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу" №2711-IV від 23.06.2005р. (далі Закон №2711), згідно якого зазначене виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, у порядку п.15 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач зазначає, що дія Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу" поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єктів господарської діяльності, зазначених у пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла у наслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. Пунктом 1.4. Закону №2711 визначено перелік сум, які відносяться до заборгованості при застосуванні даного закону і на які поширюється дія пункту 15 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Позивач не відноситься до учасників розрахунків, борг ДП "Селидіввугілля" перед позивачем не є боргом у сфері енергопостачання, а тому позивач вважає, що дії державного виконавця та постанови про зупинення виконавчого провадження, прийняті на підставі внесення ДП "Селидіввугілля" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу" незаконними.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просить суд задовольнити їх.

Відповідач проти позову заперечував. Постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №7246755 вважає такою, що винесена відповідно до вимог Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу" та Закону України "Про виконавче провадження".

Третя особа у справі, ДП "Селидіввугілля", надала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначила, що відповідач виніс постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №7246755 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 27.11.2007 р. позивач направив на адресу відповідача наказ господарського суду Донецької області №9/252 від 26.10.2007р. про стягнення з ДП "Селидіввугілля" на користь ТОВ "СОІ Груп" грошових коштів у розмірі 267749,67 грн.

06.12.2007 року постановою відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №7246755 по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області №9/252 від 26.10.2007р.

У звязку з тим, що на виконанні ВДВС Селидівського МУЮ знаходилось зведене виконавче провадження №170185 від 10.01.2006р. де боржником є ДП "Селидіввугілля", відповідач виніс постанову від 06.12.2007р. про приєднання виконавчого провадження ВП №7246755 до зведеного виконавчого провадження №170185.

06.12.2007р. постановою відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції виконавче провадження ВП №7246755 зупинено.

Підставою зупинення виконавчого провадження є те, що ДП "Селидіввугілля" внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу".

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (далі -Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтями 3 та 5 Закону №606 визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів (п.3 ст. 3). Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 15 статті 34 Закону №606 визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

23.06.2005 року прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711-ІV (далі Закон №2711). Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону №2711 підприємства паливно-енергетичного комплексу - гірничі підприємства (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики), газодобувні підприємства, котельні, підключені до магістральних теплових мереж, а також підприємства, які на дату виникнення заборгованості мали ліцензію хоча б з одного виду діяльності: виробництва електричної енергії; передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

постачання електричної енергії за регульованим тарифом;

оптового постачання електричної енергії;

транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами;

транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами;

постачання природного газу за регульованим тарифом.

Частиною 1.3 статті 1 Закону №2711 визначено поняття учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Частиною 1.4 статті 1 Закону №2711 встановлено, що заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Відповідно до статті 2 Закону №2711 дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, при прийнятті рішення у даній справі, суд керується рішенням Європейського суду з прав людини від 10 березня 2010р. у справі "Куценко проти України", в якому зазначено, що 14 травня 2004 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська задовольнив позов заявниці щодо комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" та Дніпродзержинської теплоелектроцентральної станції і присудив заявниці 2000 грн. та 1000 грн. відповідно. Рішення суду набрало законної сили 12 серпня 2004 року.

У вересні 2004 року було відкрито виконавче провадження. Перший боржник сплатив заборгованість до 7 липня 2005 року. Щодо другого боржника, то виконавче провадження декілька разів з різних підстав було зупинено (а саме, процедура банкротства боржника та введення мораторію відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 2005 року). На теперішній час виконавче провадження зупинено та заборгованість залишається несплаченою.

Розглянувши всі представлені йому матеріали, Суд вважав, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку в даній справі. Тому Європейський суд дійшов висновку, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо тривалого невиконання рішення, винесеного на користь заявниці.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не відноситься до учасників розрахунків визначених частиною 1.3 статті 1 Закону №2711, так само, як і заборгованість третьої особи у справі -ДП "Селидіввугілля", перед позивачем не підпадає під визначення заборгованості, наведене в частині 1.4 статті 1 Закону №2711.

З огляду на викладене суд вважає, що внесення третьої особи у справі -ДП "Селидіввугілля" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не є підставою для зупинення виконавчого провадження про стягнення з третьої особи коштів на користь позивача у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та прийняття рішення про скасування постанови відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження ВП №7246755 від 06.12.2007 року.

Відповідно до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІ Груп" до відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Селидіввугілля" про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №7246755 від 06.12.2007року задовольнити повністю.

. Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження №7246755 від 06.12.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОІ Груп" судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21 грудня 2010 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.