Постанова № 13325516, 13.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. справа № 2а-9244/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Пазій І.В., Харченко С.С.,

представника відповідача - Пємова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000292302/0 від 18.09.2009р. № 0000292302/1 від 25.11.2009р., № 0000292302/2 від 05.02.2010р., № 0000292302/3 від 07.04.2010р., № 0000302302/0 від 18.09.2009р., № 0000302302/1 від 25.11.2009р., № 0000302302/2 від 05.02.2010р., № 0000302302/3 від 07.04.2010р., № 0000150170/0 від 18.09.2009р., № 0000150170/1 від 25.11.2009р., № 0000150170/2 від 05.02.2010р., № 0000150170/3 від 07.04.2010р., визнання недійсними висновків викладених у акті перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000292302/0 від 18.09.2009р. № 0000292302/1 від 25.11.2009р., № 0000292302/2 від 05.02.2010р., № 0000292302/3 від 07.04.2010р., № 0000302302/0 від 18.09.2009р., № 0000302302/1 від 25.11.2009р., № 0000302302/2 від 05.02.2010р., № 0000302302/3 від 07.04.2010р., № 0000150170/0 від 18.09.2009р., № 0000150170/1 від 25.11.2009р., № 0000150170/2 від 05.02.2010р., № 0000150170/3 від 07.04.2010р., визнання недійсними висновків викладених у акті перевірки.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, складено акт, № 452/23-2/05393725 від 07.09.2009 року.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000292302/0 від 18.09.2009р., № 0000302302/0 від 18.09.2009р., № 0000150170/0 від 18.09.2009р., якими позивачу було визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податок з доходів найманих працівників.

За наслідками здійснення процедури адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000292302/1 від 25.11.2009р., № 0000292302/2 від 05.02.2010р., № 0000292302/3 від 07.04.2010р., № 0000302302/1 від 25.11.2009р., № 0000302302/2 від 05.02.2010р., № 0000302302/3 від 07.04.2010р., згідно яких сума податкових зобовязань залишена без змін.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки, вважає їх необґрунтованими, а прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.

Вказує, що висновки акта перевірки щодо порушення ним п.п. 5.2.10 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п 8.4.11 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ґрунтуються на п.4.5 Статуту підприємства, згідно до якого статутний фонд підприємства формується з безоплатно отриманих основних фондів, що знаходяться на балансі підприємства, а також змінах до статутного фонду на підставі рішень Маріупольської міської ради, що не були зареєстровані в ЄДРОПУ.

Разом з тим, майно підприємства, яке відповідач вважає безоплатно отриманим не є таким, оскільки не було придбано у порядку вказаному у п. 1.23 Закону № 334/94-ВР„Про оподаткування прибутку підприємств”.

Зазначений висновок податкового органу не ґрунтується на нормах закону, а підставами його прийняття зазначено обставини придбання товару.

Позивач придбав майно згідно договору купівлі-продажу шляхом перерахування з власного рахунку коштів місцевого та державного бюджетів.

Після придбання майно було взято на облік, але згодом, на підставі рішень Маріупольської міської ради його було передано до уставного фонду позивача.

Зокрема вказує, що збільшення статутного фонду комунального підприємства не відноситься до випадків, що містяться у ст. 8 Закону України „Про підприємництво” тому підприємство не підлягає перереєстрації.

Також звертає увагу суду на те, що за перевіряємий період у Статуті, зареєстрованому у державного реєстратора розмір статутного фонду складав 57 7738,300 гривень, тому висновки відповідача щодо збільшення статутного фонду підприємства є суперечливими та необґрунтованими.

Що стосується висновків акту про встановлення порушень п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” зазначає, що податковий орган за відсутності документального підтвердження помилково вважає договір на компенсацію витрат, що укладений між позивачем та ВАТ „ММК ім. Ілліча” № 2606 від 26.03.2007 року, договором про надання послуг.

Висновки щодо порушення ним п.п. 1.1, п.1.2, п.1.6 ст.1, ст..3, п.п. 4.2.1, п.п 4.2.9 п. 4.2 ст.4, п.6.5 ст.6, ст.7, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, ст.16, ст.17, „а” п.19.2 ст.19, ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 року № 2035 „Про затеврдження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” п.п1 „а”, „в” Порядка безоплатной выдачи молока или других равноценых пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вреднми условиями труда, утвержденной постановлением Госкомтруда СССР и Пезидиума ВЦСПС 16.12.1987 № 731/П-13 п.1.11,1.12 ст.1 Наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 „Про службові відрядження в межах України та за кордон”, р.13 положення про форму та зміст розрахункових операцій, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року, № 614, також вважає такими, що не відповідають дійсності, з наступних підстав.

Відповідно п. 4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” вартість безкоштовно виданої молочної та молочнокислої продукції не підлягає оподаткуванню.

Квитки залізниці є підтверджуючими документами, що були придбані робітниками підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були командировані до м. Києва, що знаходить своє підтвердження не тільки відміткою ДПА України у командировочному посвідченні, але і у книзі прийому в ДПА України, а помилки у прізвищах, вказаних у залізничних квитках, зроблені з вини робітників залізничної каси та не може бути підставою для утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Позивач в обґрунтування позову також посилається п.п. 4.4.1п.4.4.ст.4 Закону України № 2181 „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” та Наказ ДПА України № 327

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

В обґрунтування наданих суду письмових заперечень зазначив, що вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсності, а спірні податкові повідомлення - рішення такими, що прийнято правомірно.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21 травня 2010 року у справі було призначено судово економічну експертизу.

Перед судовим експертом були поставлені наступні питання:

1) На підставі первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку позивача, визначити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки № 452/23-2/05393725 від 07.09.2009 року на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення рішення.

2) З урахуванням дослідження по питанню № 1 та норм закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, визначити суму податкових зобовязань (основного платежу, штрафної (фінансової) санкції та пені), що підлягають донарахуванню по спірних податкових повідомленнях рішеннях.

28.10.2010 року до суду надійшов висновок експертизи, відповідно до якого по першому питанню, - висновки акта перевірки щодо порушень :

п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6,п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.4.11 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого завищено валові витрати та амортизаційні відрахування, що призвело до недоплати податку на прибуток на загальну суму 510895,00 гривень у звязку із наявністю відємного значення податку прибуток за 9 місяців 2008 року, у тому числі за1 квартал 2008 року у сумі 17545,00 гривень за 2 квартал 2008 року у сумі 493 350,00 гривень, - документально не підтверджуються;

- п.п. 5.2.10 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п 8.4.11 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,- - документально не підтверджуються;

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 164009,00 гривень, у т.ч у жовтні 2007 року - 7324,00 гривень, у листопаді 2007 року 6975,00 гривень, у грудні 2007 року - 7157,00 гривень, у січні 2008 року -7103,00 гривень, у лютому 2008 року 6945,00 гривень, у березні 2008 року 6955,00 гривень, у квітні 2008 року 7103,00 гривень, у травні 2008 року - 6 777,00 гривень, у червні 2008 року 6274,00 гривень, у липні 2008 року 8985,00 гривень, у серпні 2008 року 13003,00 гривень, у вересні 2008 року 12594,00 гривень, у жовтні 2008 року 13101,00 гривень, у листопаді 2008 року 12077,00 гривень, у грудні 2008 року 11117,00гривень, у січні 2009 року 8958,00 гривень, у лютому 2009 року 10301,00 гривень, у березні 2009 року 11608,00 гривень, - документально не підтверджуються;

- п.п. 1.1, п.1.2, п.1.6 ст.1, ст. 3, п.п. 4.2.1, п.п 4.2.9 п. 4.2 , п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.6.5 ст.6, ст.7, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, ст.16, ст.17, „а” п.19.2 ст.19, ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 року № 2035 „Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” п.п 1 „а”, „в” Порядка безоплатной выдачи молока или другихравноценых пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вреднми условиями труда, затвердженої постановою Госкомтруда СССР и Пезидиума ВЦСПС 16.12.1987 № 731/П-13 п.1.11,1.12 ст.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 13.03.1998 року № 59 Про затвердження Інструкції „Про службові відрядження в межах України та за кордон”, р.13 Положення про форму та зміст розрахункових операцій, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року, № 614, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 5786,31 гривень, у тому числі за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року на суму 1061,24 гривень, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на суму 3704,12 гривень, за період з 01.01.2009 року 31.03.2009 року 1020,95 гривень,- документально підтверджується частково у 2008 році у сумі 38,62 гривень, у 2007 році у сумі 85,38 гривень.

По другому питанню, - сума штрафних санкцій, які підлягають нарахуванню на суму заниженого податку на доходи фізичних осіб становить 248,00 гривень.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, висновок експертизи, встановив наступне.

Позивач, - Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (Далі КП „МТТУ”), згідно довідки з ЄДРПОУ від 18.11.2009 року, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06.05.2005 року, державна реєстрація змін до установчих документів 30.12.2008 року (том 2, а.с.31-33).

КП „МТТУ”,- здійснює свою діяльність згідно до статуту, у новій редакції, зі змінами (том 1, а.с. 30-39).

Відповідач, - Державна податкова інспекція у м. Маріуполі (Далі - ДПІ у м. Маріуполі), у розумінні КАС України, - є субєктом владних повноважень.

ДПІ у м. Маріуполі було проведено планову виїзну перевірку КП „МТТУ”, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої складено акт, № 452/23-2/05393725 від 07.09.2009 року (Далі - акт перевірки) (том1, а.с. 46-75).

Згідно висновків акта перевірки, з боку позивача були встановлені порушення:

-п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6,п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.4.11 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого завищено валові витрати та амортизаційні відрахування, що призвело до недоплати податку на прибуток на загальну суму 510895,00 гривень у звязку із наявністю відємного значення податку прибуток за 9 місяців 2008 року, у тому числі за1 квартал 2008 року у сумі 17545,00 гривень за 2 квартал 2008 року у сумі 493 350,00 гривень;

-п.п. 5.2.10 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п 8.4.11 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5 790463,00 гривень;

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 164009,00 гривень, у т.ч у жовтні 2007 року - 7324,00 гривень, у листопаді 2007 року 6975,00 гривень, у грудні 2007 року - 7157,00 гривень, у січні 2008 року -7103,00 гривень, у лютому 2008 року 6945,00 гривень, у березні 2008 року 6955,00 гривень, у квітні 2008 року 7103,00 гривень, у травні 2008 року - 6 777,00 гривень, у червні 2008 року 6274,00 гривень, у липні 2008 року 8985,00 гривень, у серпні 2008 року 13003,00 гривень, у вересні 2008 року 12594,00 гривень, у жовтні 2008 року 13101,00 гривень, у листопаді 2008 року 12077,00 гривень, у грудні 2008 року 11117,00гривень, у січні 2009 року 8958,00 гривень, у лютому 2009 року 10301,00 гривень, у березні 2009 року 11608,00 гривень;

- п.п. 1.1, п.1.2, п.1.6 ст.1, ст. 3, п.п. 4.2.1, п.п 4.2.9 п. 4.2 , п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.6.5 ст.6, ст.7, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, ст.16, ст.17, „а” п.19.2 ст.19, ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 року № 2035 „Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” п.п 1 „а”, „в” Порядка безоплатной выдачи молока или других равноценых пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вреднми условиями труда, затвердженої постановою Госкомтруда СССР и Пезидиума ВЦСПС 16.12.1987 № 731/П-13 п.1.11,1.12 ст.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 13.03.1998 року № 59 Про затвердження Інструкції „Про службові відрядження в межах України та за кордон”, р.13 Положення про форму та зміст розрахункових операцій, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року, № 614, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 5786,31 гривень, у тому числі за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року на суму 1061,24 гривень, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на суму 3704,12 гривень, за період з 01.01.2009 року 31.03.2009 року 1020,95 гривень.

18.09.2010 року ДПІ у м. Маріуполі було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000302302/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 246014,00 гривень, у тому числі основного платежу 164009,00 гривень, штрафної (фінансової) санкції 82005,00 гривень (том 1, а.с.143);

№ 0000292302/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності міста на суму 255448,00 гривень, у тому штрафної (фінансової) санкції 255448,00 гривень (том 1, а.с.144);

№ 0000150170/0 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на суму 17358,93 гривень, у тому числі основного платежу 5786,31 гривень, штрафної (фінансової) санкції 11572,62 гривень (том 1, а.с.145).

За наслідками здійснення процедури адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000292302/1 від 25.11.2009р., № 0000292302/2 від 05.02.2010р., № 0000292302/3 від 07.04.2010р., № 0000302302/1 від 25.11.2009р., № 0000302302/2 від 05.02.2010р., № 0000302302/3 від 07.04.2010р., згідно яких розмір та суми податкових зобовязань залишені без змін (том1, а.с.228-230, том 2, а.с. 28-30).

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України,- у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 69 ст. КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд погоджується з висновком експертизи з огляду на наступне.

Як вбачається із описової частини акта перевірки Маріупольською міською Радою були прийняті рішення №5/17-3131 від 25.12.2007р. та №5/26-4936 від 23.12.2008р., відповідно до яких Маріупольська міська Рада вирішила передати до статуту КП «МТТУ» основні засоби, які враховуються на балансі підприємств, у сумах 30053958,50грн. та 10406100,93грн. відповідно. Зміни до статутного фонду по вказаним основним фондам протягом 2007 2008 років через державного реєстратора підприємством не внесені.

З вищенаведеного ДПІ в м. Маріуполь робить висновки, що підприємством на порушення п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 ,п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно включено до складу основних фондів безоплатно передані основні фонди у сумі 24412353грн., в наслідок чого їх сукупна балансова вартість на 01.01.2008року згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства склала 41139500грн.. Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «До складу валових витрат підприємство мало право віднести витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації…, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.» (надалі за текстом сума у розмірі 10 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів «сума ліміту»). Сума ліміту за звітний 2008рік 4113950грн. При цьому витрати на поліпшення основних фондів склали: 1 квартал 2008року 1087938грн., 1 півріччя 2008року 2009866грн., 3 квартали 2008року -2847536грн., 2008рік 3744360грн.

Сукупна балансова вартість основних засобів на 01.01.2008року складає 16727147грн. (41139500-24412353грн.), сума ліміту 1672715грн. Внаслідок чого КП «МТТУ» завищено валові витрати на поліпшення основних фондів протягом 2008року у сумі 2071645грн., а саме: 1 півріччя 2008року 337151грн., 3 квартали 2008року 1174821грн., 2008рік 2071645грн..

Також на порушення п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» КП «МТТУ» здійснювало нарахування амортизації на основні фонди, які були безоплатно передані. В результаті вказаних порушень була завищена сума амортизаційних відрахувань на загальну суму 3718818грн., а саме: 4 квартал 2007року 4250грн., 1 квартал 2008року 873582грн., 1 півріччя 2008року 1702181грн., 3 квартали 2008року 2488401грн., рік 2008 3234694грн., 1 квартал 2009року -479874грн.

Таким чином, зазначено порушення п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.4.11 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5790463грн. , зазначене призвело до недоплати податку на прибуток на загальну суму 510895грн. у звязку з наявністю відємного значення податку на прибуток за 9 місяців 2008р., у тому числі за 1 квартал 2008року у сумі 17545грн., за 2 квартал 2008року у сумі 493350грн.

Судом встановлено, що 24.06.1999р. Рішенням Маріупольської міської ради №329, була затверджена нова редакція Статуту Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління.

16.07.1999р. в виконавчому комітеті Маріупольської міської раді був зареєстрований Статут Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління в новій редакції.

Відповідно ст.1 «Загальні положення» цього Статуту, МТТУ є комунальною власністю міської громади, діє на принципах повного господарського розрахунку, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності, здійснює виробничу діяльність у цілях найбільш повного і якісного задоволення населення у пасажироперевезеннях міськелектро- і автотранспортом.

Згідно з ст.3 «Майно підприємства» Статуту МТТУ, джерелами формування майна Підприємства є:

- майно, передане йому власником і його органами управління на загальну суму 57738,3тис.грн. станом на 01.10.98;

- доходи, отримані від робіт і послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; дотації з бюджету;

- доходи від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбане в установленому порядку майно;

- інші джерела, не заборонені законодавством.

У відповідності з ст.5 «Права власника» Статуту МТТУ, власник має право вносити зміни і доповнення до Статуту підприємства, зміняти статутний фонд підприємства.

Фактичний розмір статутного фонду МТТУ в редакції Статуту за №582/ЖЗЮЛ1 від 16.07.1999р. не зазначений.

Відповідно до ст.78 Господарського кодексу України: «1. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

2. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

4. Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою…».

Згідно ст.136 Господарського кодексу України: «1. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

3. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника».

З ст.78, 136 Господарського кодексу України випливає, що КП «МТТУ», у разі прийняття від Маріупольської міської ради будь-якого майна, як внеску до статутного фонду, становиться його власником на правах господарського відання. Тобто має право користуватися і розпоряджатися цим майном, закріпленим за ним власником.

25.12.2007р. було прийнято Рішення Маріупольською міською радою №5/17-3131 про передачу основних засобів в статутний фонд підприємств. Маріупольська міська рада, яка згідно з п.1.4 ст.1 Статуту МТТУ є власником підприємства, вирішила передати в статутний фонд підприємства основні засоби в сумі 30053958,50грн.

23.12.2008р. було прийнято Рішення Маріупольською міською радою №5/26-4936 про передачу основних засобів в статутний фонд підприємства КП «МТТУ». Маріупольська міська рада, яка згідно з п.1.4 ст.1 Статуту МТТУ є власником підприємства, вирішила передати в статутний фонд підприємства основні засоби, в сумі 10406100,93грн.

Судом встановлено, що «Статутний фонд» КП «МТТУ» та його філії за 2007рік і 2008рік. згідно облікових бухгалтерських регістрів за грудень 2007 року збільшився на 30053958,50грн., за грудень 2008року на 10406100,93грн.

Майно передане відповідачу згідно вищевказаних рішень Маріупольської міської ради належним чином зареєстроване, як власність КП «МТТУ».

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначається поняття валових витрат, їх склад, а також інші обмеження, щодо віднесення витрат до валових. Пунктом 5.11 ст.5 цього Закону зазначено, що: «Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється».

Відповідно до п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: «Суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону».

Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, повязаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації».

Згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

абзац пятий підпункту 8.1.2 виключено

капітальні поліпшення землі, не повязані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі».

Згідно з п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

«…до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп».

З вищенаведеного випливає, що основні фонди отримані КП МТТУ відповідно до рішень Маріупольської міської ради №5/17-3131 від 25.12.2007р. та №5/26-4936 від 23.12.2008р., як внесок до статутного фонду враховуються, як придбані, зміст та документообіг яким оформлено передання основних фондів КП МТТУ відповідно до рішень Маріупольської міської ради не дозволяє класифікувати вказану господарську операцію як безоплатне надання основних фондів.

Ці основні фонди передані на підприємство для здійснення господарської діяльності та, відповідно знаходяться у власності КП «МТТУ».

Обмежень застосуванню наведених норм ст. 5 та ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виникаючих у разі відсутності державної реєстрації змін розміру статутного фонду, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відсутність державної реєстрації змін розміру статутного фонду не може бути підставою для не включення КП «МТТУ» до складу валових витрат сум поліпшень та амортизаційних нарахувань.

З вищевикладеного випливає, що КП «МТТУ» може враховувати суми нарахованої на основні фонди, отримані як внесок до статутного фонду, амортизації при розрахунку обєкту оподаткування прибутку. Також підприємство може включати до складу валових витрат суми поліпшень таких основних фондів до складу валових витрат, в межах встановлених чинним законодавством.

Таким чином суд вважає, що підприємство у відповідності до вимог п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2, п.8.1, п.п.8.4.11 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно віднесло суми амортизаційних нарахувань та суму поліпшень до розрахунку складу обєкту оподаткування прибутку підприємства.

Отже висновки акту перевірки ДПІ №452/23-2/05393725 від 07.09.2009р., щодо завищення підприємством відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5790463грн., та недоплати податку на прибуток за період 9 місяців 2008року на загальну суму 510895грн. є необгрунтованими.

Як вбачається із описової частини акту перевірки у періоді, що перевірявся КП «МТТУ» здійснювало надання послуг ВАТ «ММК ім. Ілліча» по експлуатації рухомого складу на ділянках трамвайних та тролейбусних маршрутів згідно договорів №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р., якими передбачена компенсація за надані послуги. Всупереч умовам договорів, КП «МТТУ» виписує податкові накладні, в яких номенклатура поставки послуг визначена, як «Фінансова допомога на покриття часткових витрат по експлуатації поїздів та машин на окремих маршрутах (рейсах), що забезпечують перевезення трудящих ВАТ «ММК ім. Ілліча» та не включає зобовязання по цим податковим накладним до складу податкових зобовязань з ПДВ.

Таким чином, на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями КП «МТТУ за перевіряємий період по рядку 1 Декларацій з ПДВ «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р. до складу податкових зобовязань не віднесено ПДВ у сумі 164009грн. по наданню послуг на адресу ВАТ «ММК ім. Ілліча» із здійснення експлуатації рухомого складу КП «МТТУ», а саме: у жовтні 2007р. 7324грн., у листопаді 2007р. 6975грн., у грудні 2007р. 7157грн., у січні 2008р. 7103грн., у лютому 2008р. 6945грн., у березні 2008р. 6955грн., у квітні 2008р. 6755грн., у травні 2008р. 6777грн., у червні 2008р. 6274грн., у липні 2008р. 8985грн., у серпні 2008р. 13003грн., у вересні 2008р. 12594грн., у жовтні 2008р. 13101грн., у листопаді 2008р. 12077грн., у грудні 2008р. 11117грн., у січні 2009р. 8958грн., у лютому 2009р. 10301грн., у березні 2009р. 11608грн.

Проте суд не погоджується із вказаною позицією відповідача з наступних підстав.

У відповідності з п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності».

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)…».

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»: «База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.»

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про міський електричний транспорт»: «…транспортні послуги - перевезення пасажирів та їх багажу міським електричним транспортом, а також надання інших послуг, повязаних з таким перевезенням».

«Оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка або посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством» - п.3 ст.4 Закону України «Про міський електричний транспорт».

У відповідності до п.2-3 ст. 11 Закону України «Про міський електричний транспорт»: «2. У договорі про організацію надання транспортних послуг визначаються обсяги і якість транспортних послуг за маршрутами (лініями) згідно з розкладом руху, вартість перевезення пасажирів, обовязки та права сторін, порядок та строки проведення розрахунків, інші умови надання транспортних послуг.

3. Підставою для укладення договору про організацію надання транспортних послуг є замовлення на пасажирські перевезення міським електричним транспортом, у якому повинні враховуватися державні соціальні нормативи на транспортні послуги, а також спроможність перевізника забезпечити їх необхідний обсяг».

Відповідно до п.2 ст. 14 Закону України «Про міський електричний транспорт»:

«2. Установлення тарифів на проїзд у транспорті здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення беззбиткової роботи перевізників та забезпечення захисту малозабезпечених громадян. У разі встановлення рівня тарифу, який не покриває витрат, повязаних з перевезенням пасажирів, втрати перевізника компенсуються уповноваженим органом, яким затверджуються тарифи, за рахунок коштів відповідних бюджетів».

26.03.2007р. між «МТТУ» (надалі Сторона 1), в особі начальника управління ОСОБА_5, діючого на підставі Статуту, та ВАТ «ММК ім. Ілліча» (надалі Сторона 2), в особі голови правління ОСОБА_6, діючого на підставі Статуту, уклали договір №2606 на компенсацію витрат від експлуатації рухомого составу на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, 7, 10 і тролейбусного маршруту №13 в 2007році. Згідно з п.п.1.1 п.1 предметом договору є проведення компенсації Стороною 2 витрат Сторони 1 по здійсненню останньою експлуатації рухомого составу по узгодженим договором маршрутам. Відповідно до п.п.2.2 п.2 «МТТУ» щомісяця проводить розрахунок компенсаційних виплат по експлуатації поїздів та машин на узгоджених комбінатом ділянках маршрутів, виходячи з вартості 1 км транспортної роботи 4,80грн. (без ПДВ). ВАТ «ММК ім. Ілліча» зобовязується проводити компенсаційні виплати за фактично виконані роботи в наступному місяці після звітного на підставі рахунків, наданих «МТТУ». По узгодженню з ВАТ «ММК ім. Ілліча» зобовязання по компенсації витрат по експлуатації рухомого составу можуть бути зараховані шляхом погашення вартості отриманої від Сторони 2 електроенергії. Строк дії договору складає 9 місяців на період, починаючи з 01 квітня 2007р. і закінчуючи 31 грудня 2007р. і може бути пролонгований по узгодженню сторін. Договір значиться підписаним ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та скріплений печатками підприємств.

До договору наданий протокол доповнень та змін, відповідно до якого вартість 1км транспортної роботи складає 2,9грн. (без ПДВ). Протокол значиться підписаним Стороною 1 та Стороною 2, і скріплений печатками підприємств.

01.02.2008р. між «МТТУ» (надалі Сторона 1), в особі начальника управління ОСОБА_5, діючого на підставі Статуту, та ВАТ «ММК ім. Ілліча» (надалі Сторона 2), в особі голови правління ОСОБА_6, діючого на підставі Статуту, уклали договір №756 на компенсацію витрат від експлуатації рухомого составу на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, 7, 10 і тролейбусного маршруту №13 в 2008році. Згідно з п.п.1.1 п.1 предметом договору є проведення компенсації Стороною 2 витрат Сторони 1 по здійсненню останньою експлуатації рухомого составу по узгодженим договором маршрутам. Відповідно до п.п.2.2 п.2 «МТТУ» щомісяця проводить розрахунок компенсаційних виплат по експлуатації поїздів та машин на узгоджених комбінатом ділянках маршрутів, виходячи з вартості 1 км транспортної роботи 4,51грн. (без ПДВ). ВАТ «ММК ім. Ілліча» зобовязується проводити компенсаційні виплати за фактично виконані роботи в наступному місяці після звітного на підставі рахунків, наданих «МТТУ». По узгодженню з ВАТ «ММК ім. Ілліча» зобовязання по компенсації витрат по експлуатації рухомого составу можуть бути зараховані шляхом погашення вартості отриманої від Сторони 2 електроенергії. Строк дії договору складає 1 рік на період, починаючи з 01 січня 2008р. і закінчуючи 31 грудня 2008р. і може бути пролонгований по узгодженню сторін. Договір значиться підписаним ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та скріплений печатками підприємств.

До договору наданий протокол доповнень та змін, відповідно до якого вартість 1км транспортної роботи 2,9грн. (без ПДВ). Протокол значиться підписаним Стороною 1 та Стороною 2, і скріплений печатками підприємств.

13.02.2009р. між «МТТУ» (надалі Сторона 1), в особі начальника управління ОСОБА_5, діючого на підставі Статуту, та ВАТ «ММК ім. Ілліча» (надалі Сторона 2), в особі голови правління ОСОБА_6, діючого на підставі Статуту, уклали договір №577 на компенсацію витрат від експлуатації рухомого составу на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, 7, 10 і тролейбусного маршруту №13 в 2009році. Згідно з п.п.1.1 п.1 предметом договору є проведення компенсації Стороною 2 витрат Сторони 1 по здійсненню останньою експлуатації рухомого составу по узгодженим договором маршрутам. Відповідно до п.п.2.2 п.2 «МТТУ» щомісяця проводить розрахунок компенсаційних виплат по експлуатації поїздів та машин на узгоджених комбінатом ділянках маршрутів, виходячи з вартості 1 км транспортної роботи 5,58грн. (без ПДВ). ВАТ «ММК ім. Ілліча» зобовязується проводити компенсаційні виплати за фактично виконані роботи в наступному місяці після звітного на підставі рахунків, наданих «МТТУ». По узгодженню з ВАТ «ММК ім. Ілліча» зобовязання по компенсації витрат по експлуатації рухомого составу можуть бути зараховані шляхом погашення вартості отриманої від Сторони 2 електроенергії. Строк дії договору складає 1 рік на період, починаючи з 01 січня 2009р. і закінчуючи 31 грудня 2009р. і може бути пролонгований по узгодженню сторін. Договір значиться підписаним ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та скріплений печатками підприємств.

До договору наданий протокол доповнень та змін, відповідно до якого вартість 1км транспортної роботи 3,10грн. (без ПДВ). Протокол значиться підписаним Стороною 1 та Стороною 2, і скріплений печатками підприємств.

До договорів надана довідка про обєм робіт на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, 7, 10 і тролейбусного маршруту №13 Іллічевського району, якою визначена кількість рейсів, вагонів, вагоно-часів та пробігів. Довідка значиться підписаною начальником міської диспетчерської служби ОСОБА_7.

Також наданий Розрахунок витрат від експлуатації рухомого состава на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, «Депо І міська лікарня №2 аглофабрика депо І», «Енергоділянка міська лікарня №2 депо І» і по тролейбусному маршруту №13. Відповідно цього Розрахунку витрати за рік по вищезазначеним маршрутам не покриваються доходами від перевезення пасажирів. Наприкінці Розрахунку визначена вартість непокритих витрат на 1 км транспортної роботи.

На підставі довідки та Розрахунку в договорах №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р. зазначена вартість компенсаційних виплат по експлуатації поїздів та машин.

Відповідно до вищенаведених договорів №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р., ВАТ «ММК ім. Ілліча» приймає на себе зобовязання компенсувати понесені КП «МТТУ» збитки, які виникли у звязку з виконаннями рейсів трамвая та тролейбусу по графіку зазначеному в цих договорах. При цьому ці договори не містять будь-яких умов, відповідно яких ВАТ «ММК ім. Ілліча» має право встановлювати або змінювати графік руху зазначених в договорах маршрутів електричного міського транспорту або вимагати в безумовному порядку введення додаткових рейсів, маршрутів. Даних, відносно того, ким затверджується і визначається графік руху рухомого составу, договори між ВАТ «ММК ім. Ілліча» та КП «МТТУ» не містять.

До того ж судом встановлено, що «Порядок випуску рухомого составу визначається планом випуску рухомого составу, який затверджується начальником транспорту і звязку Маріупольської міської ради В. Н. Шевченко і узгоджується з КП «МТТУ».

ВАТ «ММК ім. Ілліча» участі у складанні вищезазначених «Планів випуску рухомого составу» не приймав.

Предметом договорів №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р., як відзначалось раніше є компенсація Стороною 2 витрат Стороні 1 по здійсненню останньою експлуатації рухомого составу по узгодженим договором маршрутам. Про предмет надання транспортних послуг в договорах мова не йдеться. Вартість перевезення (послуги з перевезення) по маршрутам вказаним в договорах сплачують самі пасажири, підприємство лише компенсує, відповідно до п.2 ст.14 Закону України «Про міський електричний транспорт», витрати які не були покриті доходами від надання послуг по перевезенню. Розмір компенсаційних витрат за договором, розрахована з урахуванням отриманих від пасажирів доходів, виходячи з вартості 1 км транспортної роботи. У разі, коли доходи, отримані від пасажирів при сплаті за послуги перевезення, покривають або перевищують понесені витрати за певний місяць, компенсація цих витрат не проводиться.

На виконання договорів КП «МТТУ» щомісяця виписувало на ВАТ «ММК ім. Ілліча» наступні документи: рахунок, довідку про розмір зобовязань по компенсації витрат по експлуатації рухомого состава, податкову накладну. Як було відзначено вище право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка або посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством. Всі перелічені документи від КП «МТТУ» до ВАТ «ММК ім. Ілліча» за договорами №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р. не надавались, тобто працівникам ВАТ «ММК ім. Ілліча» не надавались будь яки пільги на проїзд, також відсутні документи, що до надання ВАТ «ММК ім. Ілліча» послуг з перевезення працівників міським транспортом КП «МТТУ».

Відповідно до наданої експерту довідки №1-11/1639 від 20.10.2010р.: «В перевіряємому періоді перелік пільгових категорій пасажирів, які мають право безкоштовного проїзду в міському електричному транспорті був затверджений наказами (№5 від 02.01.2007р., №3 від 03.01.2008р., №5 від 05.01.2009р.). Будь-які пільги для працівників ВАТ «ММК ім. Ілліча» вищезазначеними наказами не передбачені…

…Перелік пільгових категорій, який був затверджений вищезазначеними наказами ідентичний переліку пільговиків, визначеному Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік».

Накази про затвердження переліку пільгових категорій №5 від 02.01.2007р., №3 від 03.01.2008р., №5 від 05.01.2009р. містять перелік пільгових категорій громадян, які мають право на безоплатний проїзд у міському електротранспорті (трамваях, тролейбусах) на певні роки ( у відповідності за який рік наказ), згідно до Закону України «Про державний бюджет». Всі накази значаться підписаними начальником управління, юрисконсультом, головним бухгалтером, начальником ПЕВ, та узгоджені головою профкому.

Працівники ВАТ «ММК ім. Ілліча», як пільговики в цих наказах не зазначені.

Таким чином, класифікувати договори №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р., як договори про надання транспортних послуг, договори підряду, договори поставки або договори виконання робіт не є можливим. Компенсація по цими договорами не є сплатою за послуги, чи виконані роботи, перераховуючи кошти ВАТ «ММК ім. Ілліча», не отримує будь якої вигоди. За умовами договорів ВАТ «ММК ім. Ілліча» не одержує ніякі послуги, роботи або товари за перераховані кошти, ці кошти перераховуються остаточно на рахунки КП «МТТУ» та поверненню не підлягають. Рейси, зазначені в договорах №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р. КП «МТТУ» здійснює на підставі «Планів випуску рухомого составу», які затверджуються Міською радою, а не ВАТ «ММК ім. Ілліча». Таким чином, компенсація по цим договорам здійснюється на добровільній основі, та не може розцінюватися, як сплата за будь-що (послуги, роботи або товар).

У рахунках та податкових накладних по вказаним договорам в графах «Найменування товару» та «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено «Фінансова допомога на покриття часткових витрат по експлуатації поїздів і машин на окремих маршрутах (рейсах) забезпечуючих перевезення трудящихся ВАТ «ММК ім. Ілліча».

Згідно п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

1.22.1. Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод…».

З вищенаведеного випливає, що компенсація за договорами №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р. це, відповідно до законодавства України - безповоротна фінансова допомога.

Законом України «Про податок на додану вартість» поняття «фінансова допомога» не визначено, до обєктів оподаткування не включено. Таким чином, фінансова допомога не є обєктом оподаткування податку на додану вартість.

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій окремого рахунку для обліку фінансової допомоги не передбачено. Фінансова допомога відображає грошові взаємовідносини між контрагентами, при цьому один контрагент виступає дебітором інший кредитором. Таким чином фінансова допомога повинна відображатися на рахунках взаємовідносин між контрагентами, для дебіторів це рахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», для кредиторів рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

При отриманні фінансової допомоги на поточний рахунок, підприємством робиться таке бухгалтерське проведення:

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

У разі, якщо фінансова допомога безповоротна вона відноситься до отриманих підприємством доходів. В бухгалтерському обліку робиться наступне проведення:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

Кт 718 «Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів»

Як було відзначено вище, КП «МТТУ» на виконання умов договорів №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р. виписувало податкові накладні на вартість щомісячної компенсації витрат. В податкових накладних були наведені наступні дані:

- дата виписки податкової накладної;

- порядковий номер;

- реквізити продавця та покупця (найменування, ІПН, місцезнаходження, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість);

- умова поставки (договори №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р.);

- форма проведення розрахунків (р/сч);

- в графі 2 «Дата відвантаження (виконання, поставки, оплати) товарів (послуг)» - місяць нарахування компенсації;

- в графі 3 «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» - фінансова допомога на покриття часткових витрат по експлуатації поїздів і машин на окремих маршрутах (рейсах) забезпечуючи перевезення трудящих ся Ват «ММК ім. Ілліча» за (зазначається певний місяць);

- в графі 4 «Одиниця виміру товару» - км;

- в графі 5 «Кількість (обєм, обсяг)» - зазначається кількість витрат;

- графа 6 «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ» - вартість одиниці витрат;

- графа 10 «Обсяг поставки (база оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками звільнення від ПДВ» - зазначена сума витрат;

- графа 11 «Загальна сума коштів, що підлягає оплаті» - сума понесених витрат;

- в графі «Усього по розділах І+ІІ+IV» розділу V зазначена сума понесених витрат вказана за графою 11;

- в графі «Податок на додану вартість» розділу VI зроблений запис «без ПДВ»;

- в графу «Загальна сума з ПДВ» розділу VII перенесена сума зазначена за розділом V.

Податкові накладні значаться підписаними відповідальними особами КП «МТТУ» та скріплені печаткою підприємства.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: «…Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)…». Згідно найменуванню граф податкової накладної вона виписується лише на відвантаження (виконання, поставки, оплати) товарів (послуг).

Як відзначалося вище, компенсація витрат за договорами №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р. (фінансова допомога) не є здійсненням не однієї з перелічених вище дій. Фінансова допомога не є товаром, послугою чи роботою.

З вищенаведеного випливає, що КП «МТТУ» не повинно було взагалі виписувати податкові накладні на суму компенсації витрат за договорами №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р..

Судом встановлено, що за період з 31.10.07р. по 31.03.09р. КП «МТТУ» було виставлено рахунків на сплату компенсації на загальну суму 820037,24грн., ВАТ «ММК ім. Ілліча» було сплачено компенсації у розмірі 635356,65грн..

При перерахуванні коштів в адресу КП «МТТУ» ВАТ «ММК ім. Ілліча» в платіжному дорученні в призначенні платежу зазначає, що перераховує кошти за послуги по організації спеціальних рейсів трамваїв і тролейбусів, вказує договір та рахунки, відповідно до яких це перерахування здійснюється. Це суперечить предмету договорів, оскільки за договорами та рахунками здійснюється не сплата за послуги, а перерахування компенсації вартості (фінансова допомога). Таким чином, ВАТ «ММК ім. Ілліча» повинно було вказувати інше призначення платежу, а саме відзначати, що це компенсація витрат або фінансова допомога. Проте, оскільки підприємство робить посилання на договори та рахунки по компенсації витрат (фінансову допомогу) сплачені кошти повинні бути враховані як ті, що направлені на виконання саме умов цих договорів та рахунків. Та повинні вважатися не сплатою за послуги, а як надання компенсації (фінансової допомоги) на покриття раніше понесених КП «МТТУ» витрат.

В результаті здійснення перерахувань по вищезазначеним договорам, між сторонами не укладались акти, або будь які інші документи про виконання робот, або організацію спеціальних рейсів.

Отримана від ВАТ «ММК ім. Ілліча» компенсація витрат (фінансова допомога), яка згідно бухгалтерських регістрів КП «МТТУ» обліковується на рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», повинна враховуватися на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Фінансова допомога в даному випадку безповоротна, відповідно бухгалтерських регістрів КП «МТТУ» обліковується на рахунку 713 «Дохід від операційної оренди активів», повинна обліковуватися на рахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів».

Виходячи з вище наведеного і не дивлячись на те, що методологія бухгалтерського обліку отримання компенсації витрат на КП «МТТУ» не була дотримана, на думку суду, порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні. Отримана компенсація витрат не є сплатою за товари (послуги) та не повинна оподатковуватися за ставкою 20% ПДВ.

Таким чином суд вважає, що висновки акту перевірки ДПІ №452/23-2/05393725 від 07.09.2009р. щодо заниження підприємством суми податкових зобовязань у розмірі 164009грн. у т.ч. у жовтні 2007р. 7324грн., у листопаді 2007р. 6975грн., у грудні 2007р. 7157грн., у січні 2008р. 7103грн., у лютому 2008р. 6945грн., у березні 2008р. 6955грн., у квітні 2008р. 6755грн., у травні 2008р. 6777грн., у червні 2008р. 6274грн., у липні 2008р. 8985грн., у серпні 2008р. 13003грн., у вересні 2008р. 12594грн., у жовтні 2008р. 13101грн., у листопаді 2008р. 12077грн., у грудні 2008р. 11117грн., у січні 2009р. 8958грн., у лютому 2009р. 10301грн., у березні 2009р. 11608грн.,- є необґрунтованими.

Як вбачається із описової частини акта перевірки в порушення п.1.6 ст.1, ст.3, п.6.5 ст.6, ст.7, ст.16, ст.17, «а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 25.03.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» із змінами та доповненнями у місяці припинення трудових відносин з працедавцем, при нарахуванні місячного доходу працівника у вигляді заробітної плати застосовано соціального пільгу. Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 39,7грн.

В порушення п.п.1.1, п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.16, ст.17, п.п.«а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.1 «а», «в» Порядка бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда, затвердженні постановою Госкомтруда СССР и Президиума ВЦСПС от 16.12.87г. №731/П-13 (далі Порядок №731) в частині не утримання та не перераховування ПДФО з наданого підприємством матеріального блага у вигляді безоплатного молока та молочних продуктів. Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 5658,2грн.

В порушення п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, ст.8, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, п.7.1 ст.7, ст.16, ст.17 «а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб» підприємством КП «МТТУ» не включено в загальний місячний оподатковуваний доход працівників суми витрат не підтверджені розрахунковими документами по авансовим звітам. Надані документи не відповідають вимогам п.1.11, п.1.12 ст.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 13.03.1998р. №59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» (із змінами і доповненнями), р.13 Положення про форму типових розрахункових операцій затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614. Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 88,41грн.

Загальна сума порушення складає 5786,31грн.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про ПДФО»: «Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом».

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про ПДФО»: «Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються:

звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то:

сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного;

позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду;

сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою».

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про ПДФО»: «Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року».

Згідно з ст.3 Закону України «Про ПДФО»: «3.1. Об'єктом оподаткування резидента є:

3.1.1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

3.1.2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3.1.3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

3.1.4. іноземні доходи.

3.4. При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

3.5. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи».

Згідно з п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про ПДФО»: «До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається:

дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням».

У відповідності п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4 Закону України «Про ПДФО»: «До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації):

…вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України «Про охорону праці», та обмундирування, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, що надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання відповідно до порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому такі робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку…».

Відповідно до п.6.5 ст.6 Закону України «Про ПДФО»: «6.5. Перерахунок та обмеження

6.5.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами «а» - «в» підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

6.5.2. Працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

6.5.3. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

6.5.4. Якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 пункту 6.5 цієї статті, та/або не утримує суму недоплати чи її частину (крім випадку, зазначеного в абзаці другому підпункту 6.5.3 цього пункту) у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

6.5.5. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку».

Відповідно до ст.7 Закону України «Про ПДФО»: «7.1. Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Статтею 8 Закону України «Про ПДФО» визначено: «8.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом

8.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

8.1.2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

8.1.3. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

8.1.4. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

8.2. Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом

8.2.1. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

8.2.2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

Відповідно п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9 Закону України «Про ПДФО»: «Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати».

Статтею 17 Закону України «Про ПДФО» визначено: «17.1. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

17.2. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку».

Щодо «а» п.19.1 Закону України «Про ПДФО»: «Платники податку зобовязані:

а) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;…».

Що стосується порушення п.1.6 ст.1, ст.3, п.6.5 ст.6, ст.7, ст.16, ст.17, «а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 25.03.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» із змінами та доповненнями у місяці припинення трудових відносин з працедавцем, при нарахуванні місячного доходу працівника у вигляді заробітної плати застосовано соціального пільгу. Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 39,7грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З вищенаведених норм чинного законодавства, а саме п.6.5 ст.6 Закону України «Про ПДФО» випливає, що у разі коли сума нарахованого доходу не перевищує встановленого прожиткового мінімуму фізична особа має право на застосування податкової соціальної пільги у встановленому в законодавчому порядку розмірі.

Відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» встановлено: «Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем».

Таким чином, у разі коли фізична особа звільняється з підприємства в місяці, в якому працівник подав заяву про припинення трудових відносин з працедавцем податкова пільга не застосовується.

Судом встановлено, що в порушення чинного законодавства, позивачем застосовано в останньому місяці праці до нарахованого доходу працівника (ОСОБА_9 А.) соціальну податкову пільгу.

Тобто сума податку з доходів фізичних осіб, яку КП «МТТУ» мало бути утримано з заробітної плати ОСОБА_9 при звільненні, була занижена.

Судом встановлено, що сума недонарахованого податку з доходів фізичних осіб склала 38,62 грн.

Таким чином висновки акту перевірки щодо порушення п.1.6 ст.1, ст.3, п.6.5 ст.6, ст.7, ст.16, ст.17, «а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 25.03.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» частково підтверджуються у розмірі 38,62грн.

Що стосується висновків щодо порушення п.п.1.1, п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.16, ст.17, п.п.«а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.1 «а», «в» Порядка бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда, затвердженні постановою Госкомтруда СССР и Президиума ВЦСПС от 16.12.87г. №731/П-13 (далі Порядок №731) в частині не утримання та не перераховування ПДФО з наданого підприємством матеріального блага у вигляді безоплатного молока та молочних продуктів. Згідно до яких сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 5658,2грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 166 Кодексу законів про працю: «На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування».

Відповідно до абз.1 ст.7 Закону України «Про охорону праці»: «Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством».

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України,- кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті».

Актом перевірки ДПІ зазначено, що КП «МТТУ» при видачі молока на спец питання було порушено «а» і «в» п.1 Порядку №731. Висновки ґрунтуються на тому факті, що молоко та кефір мають термін придатності, який ДПІ встановила в акті перевірки самостійно без посилання на певні документи. Поставки продуктів впродовж місяця на підприємство здійснюються невелику кількість разів, а кількість талонів видана працівникам відповідає повністю відпрацьованому місяцю. На вищевикладених фактах ДПІ робить висновки, що підприємством видавало спец питання без додержання строків споживання та обємів зафіксованих в Порядку №731, одноразово, тобто фактично встановлені порушення санітарних норм.

Слід зазначити, що нормами Закону України №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачено кваліфікування порушення санітарних норм, повязаних з недодержанням строків зберігання спецхарчування з додатковим матеріальним благом, таким чином в звязку із тим, що актом перевірки та експертним висновком підтверджується видача спецхарчування, та не доведено факту видачі додаткових матеріальних благ які не є спецхарчуванням, висновки про порушення Закону України №889-IV, що ґрунтуються виключно на порушенні термінів зберігання спецхарчування, є необґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки щодо порушення КП «МТТУ» п.п.1.1, п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.16, ст.17, п.п.«а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.1 «а», «в» Порядка бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда, затвердженні постановою Госкомтруда СССР и Президиума ВЦСПС от 16.12.87г. №731/П-13 (далі Порядок №731) в частині не утримання та не перераховування ПДФО з наданого підприємством матеріального блага у вигляді безоплатного молока та молочних продуктів, у розмірі 5658,2грн.

Що стосується висновків акту перевірки про порушення п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, ст.8, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, п.7.1 ст.7, ст.16, ст.17 «а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб» підприємством КП «МТТУ», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1.11 1.12 ст.1 Наказу «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»: «1.11. Не дозволяється відшкодування витрат на алкогольні напої, тютюнові вироби, видовищні заходи, а також суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунка згідно із законами країни перебування.

1.12. Якщо сторона, яка приймає, забезпечує відрядженого за кордон працівника додатковими валютними коштами у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до країни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, то сторона, яка відряджає, виплату йому добових витрат зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то сторона, яка відряджає, виплату добових витрат не проводить».

Згідно з п.п.3.1.6 п.3.1 ст.3 Порядку №712/431: «При оформленні проїзних/перевізних документів ручним способом інформація заноситься касиром у бланки встановленої форми відповідно до нанесених друкарським способом реквізитів розбірливо, без скорочення слів. Дозволяється застосування штемпелів з текстом. Якщо бланк проїзного/перевізного документа містить контрольний талон і корінець, то останній повинен заповнюватися у першу чергу. Підчищення або виправлення на проїзних/перевізних документах заборонені.»

Спірною обставиною у справі, в цій частині, є правомірність дій позивача щодо прийняття до звітів про використання коштів проїзних білетів на поїзд за наявності виправлень або підчищень.

Згідно з р.13 «Положення про форму та зміст розрахункових операцій»: «13.1. Розрахункові документи для залізничного транспорту - це проїзні та перевізні документи, бланки яких виготовлені друкарським способом відповідно до п. 2.6 Положення, а окремі реквізити заповнюються з використанням автоматизованих систем керування або ручним способом при проведенні розрахункових операцій.

13.2. Форма і зміст проїзних та перевізних документів для залізничного транспорту встановлені Порядком оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та Державної податкової адміністрації України від 24.10.2001 N 712/431 «Про затвердження Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті» та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.02.2002 за N 116/6404.

13.3. Квитки приміського сполучення за кодами 101 і 102, абонементні квитки пільговий та повний, квиток вихідного дня місячний, квитанції за кодами ЛУ-99, ГУ-57, ГУ-57а, МД4-3 та ЛУ-9 є формами розрахункових квитанцій для оформлення розрахунків за послуги з перевезення пасажирів, багажу та інші послуги у випадках, коли законом передбачено використання розрахункової книжки».

Проїзні залізничні квітки оформлюються відповідно до «Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті» №712/431 від 24.10.2001р. (надалі за текстом Порядок №712/431.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Порядку №712/431: «Оформлення проїзних/перевізних документів для перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу на бланках установленої у розділі 2 форми дозволяється здійснювати:

з використанням автоматизованих систем керування (далі - АСК) типу "Експрес";

з використанням РРО, включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;

ручним способом у пунктах продажу проїзних документів (касах);

ручним способом безпосередньо у поїздах;

ручним способом при оформленні перевезення вантажів на станції.»

Згідно з п.п.3.1.6 п.3.1 ст.3 Порядку №712/431: «При оформленні проїзних/перевізних документів ручним способом інформація заноситься касиром у бланки встановленої форми відповідно до нанесених друкарським способом реквізитів розбірливо, без скорочення слів. Дозволяється застосування штемпелів з текстом. Якщо бланк проїзного/перевізного документа містить контрольний талон і корінець, то останній повинен заповнюватися у першу чергу. Підчищення або виправлення на проїзних/перевізних документах заборонені.»

Таким чином у разі, коли начальник поїзду особисто видає пасажирам квітки, ці квітки не повинні мати виправлень або підчищень.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу в цій частині.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що висновки акту перевірки підтверджуються частково, і відповідно частково підтверджується сума заниженого податку на доходи фізичних осіб, суд вважає, що відповідачем вірно визначені податкові зобовязання у вигляді основного платежу застосованого податковими повідомленнями рішеннями № 0000150170/0, № 0000150170/1, № 0000150170/2, № 0000150170/3 на суму 124,00 гривень.

Що стосується штрафної (фінансової) санкції застосованої податковими повідомленнями рішеннями № 0000150170/0, № 0000150170/1, № 0000150170/2, № 0000150170/3, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: «Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами».

Відповідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: «У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону».

Згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про ПДФО»: «Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду».

Порушення у сумі 124,00грн., які підтвердженні експертним дослідженням, були виявлені в наступних податкових періодах:

-за серпень 2008р. недоплата ПДФО у сумі 38,62грн.. Суму даного ПДФО, згідно з п.п.8.1.3 Закону України «Про ПДФО», підприємство повинно було сплатити в серпні 2008р.

-за жовтень 2007р. недоплата ПДФО у сумі 85,38грн.. Суму даного ПДФО, згідно з п.п.8.1.3 Закону України «Про ПДФО», підприємство повинно було сплатити в жовтні 2007р.

У відповідності з п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума штрафних санкцій становить 248,00грн.:

(38,62грн.+85,38грн.)*2=248,00грн.

З вищенаведеного випливає, що сума штрафних санкцій згідно податкових повідомлень рішень має становити 248,00 гривень.

Таким чином, оскільки податкові зобовязання, що застосовані спірними податковими повідомленнями - рішеннями підтверджується частково, і частково мають місце обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і вважає за необхідне:

- визнати недійсними повністю податкові повідомлення-рішення № 0000292302/0 від 18.09.2009р. № 0000292302/1 від 25.11.2009р., № 0000292302/2 від 05.02.2010р., № 0000292302/3 від 07.04.2010р., № 0000302302/0 від 18.09.2009р., № 0000302302/1 від 25.11.2009р., № 0000302302/2 від 05.02.2010р., № 0000302302/3 від 07.04.2010р.;

- визнати недійсними частково податкові повідомлення-рішення № 0000150170/0 від 18.09.2009р., № 0000150170/1 від 25.11.2009р., № 0000150170/2 від 05.02.2010р., № 0000150170/3 від 07.04.2010р. в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у вигляді основного платежу на суму 5662,31 гривень, в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 11324,62 гривень.

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними висновків акту перевірки суд відмовляє, оскільки з проведеного аналізу податкового законодавства суд приходить до висновку, що оскаржувані висновки не несуть для нього жодних правових наслідків, а здійснення повного та всебічного захисту його прав та інтересів можливо шляхом предявлення позовних вимог про визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000292302/0 від 18.09.2009р. № 0000292302/1 від 25.11.2009р., № 0000292302/2 від 05.02.2010р., № 0000292302/3 від 07.04.2010р., № 0000302302/0 від 18.09.2009р., № 0000302302/1 від 25.11.2009р., № 0000302302/2 від 05.02.2010р., № 0000302302/3 від 07.04.2010р., № 0000150170/0 від 18.09.2009р., № 0000150170/1 від 25.11.2009р., № 0000150170/2 від 05.02.2010р., № 0000150170/3 від 07.04.2010р., визнання недійсними висновків викладених у акті перевірки, - задовольнити частково.

Визнати недійсними повністю податкові повідомлення рішення № 0000292302/0 від 18.09.2009р. № 0000292302/1 від 25.11.2009р., № 0000292302/2 від 05.02.2010р., № 0000292302/3 від 07.04.2010р., № 0000302302/0 від 18.09.2009р., № 0000302302/1 від 25.11.2009р., № 0000302302/2 від 05.02.2010р., № 0000302302/3 від 07.04.2010р.

Визнати недійсними частково податкові повідомлення-рішення № 0000150170/0 від 18.09.2009р., № 0000150170/1 від 25.11.2009р., № 0000150170/2 від 05.02.2010р., № 0000150170/3 від 07.04.2010р. в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у вигляді основного платежу на суму 5662,31 гривень, в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 11324,62 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13 грудня 2010 року.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.