Постанова № 13324545, 06.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 р. справа № 2а-25247/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Кисельова В.С.,

представника відповідача Головіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій відповідача 1 Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000761/1 від 10.11.2009 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 41102,10 гривень шляхом її зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ „Укрексімбанк” МФО 334817, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «КОНТІ», звернувся до суду з позовною заявою до Східної митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 1041347,64 гривень.

Справі присвоєно номер № 2а-23439/10/0570.

Ухвалою суду від 13.10.2010 року провадження у справі № 2а-23439/10/0570 відкрито.

Ухвалою суду від 27.10.2010 року у адміністративній справі № 2а-23439/10/0570 розєднано у самостійні провадження позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 1041347,64 гривень.

Адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій відповідача 1 Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020542 від 29.10.2009 року, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020542 від 29.10.2009 року, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000713/1 від 29.10.2009 року, стягнення з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40870,79 гривень, шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817, присвоєно номер № 2а-25247/10/0570.

Ухвалою суду від 08 листопада 2010 року справу № 2а-25247/10/0570 прийнято до провадження.

Позивач змінивши заявлені позовні вимоги просив визнати протиправними дії відповідача 1 Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року, визнати недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року, визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000761/1 від 10.11.2009 року, стягнути з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 41102,10 гривень шляхом її зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ „Укрексімбанк” МФО 334817.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.11.2009 року ним відповідно до порядку 1766 через свого митного брокера ЗАТ «Укрсервіс» (декларанта) було подано до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/9/012818 на товар какао масло «PPP NON-DEO BLOCKS» для кондитерської промисловості, виробництва Кот Д`івуар, з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 20000 кг за ціною 7024,00 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 140480,00 долларів США або 1122856,64 гривень.

На виконання п.7 Порядку 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару ним, через свого декларанта, було подано відповідачу 1 наступні документи:

Контракт № ТР-92 від 02.11.2009 року укладений між компанією „GRACOMAR S.L.”, як продавцем, та ЗАТ „Виробниче обєднання „Конті”, як покупцем;

комерційний інвойс : 20091104/ТР/92/1 від 04.11.2009 року;

сертифікат про проходження товару;

сертифікат якості;

комерційну пропозицію від 08.10.2009 року.

Східною митницею у прийнятті Декларацій митної вартості було відмовлено, про що видано оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В обґрунтування відмови відповідач посилався на неподання додаткових документів, передбачених ст. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766.

10.11.2009р. позивач отримав оскаржуване рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, яким Східна митниця самостійно визначила митну вартість товару, що ввозиться, за ціною 8310,00 доларів США за 1000 кг, що склало 166200,00 доларів США.

Таким чином відповідач № 1 оскаржуваним рішенням застосував другий метод визначення митної вартості, передбачений ст. 269 Митного кодексу України.

Позивач, вважає дії відповідача № 1, з видачі картки відмови протиправними, а оскаржувані картку відмови та рішення, незаконними та такими, що прийняті безпідставно.

Також зазначає про безпідставність предявленої відповідачем № 1 вимоги про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості:

Калькуляції фірми-виробника товару (оригінал);

прайс - лист фірми виробника товару (оригінал);

бухгалтерську документацію про оплату товару;

копію вантажної митної декларації країни відправлення;

договір з третіми особами;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Зазначив, що надання витребуваних відповідачем № 1 документів не було можливим, оскільки цінова пропозиція (прайс-лист) видана безпосередньо Компанією „GRACOMAR S.L.”, як постачальником а не виробником цього товару.

Відповідно до умов контракту оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту приходу товару на склад покупця.

Надання експортної декларації країни відправлення чи копії ВМД, оформленої в попередньому експорту митному режимі країни, та висновків будь-яких спеціалізованих установ чи біржових організацій про вартість товару, не передбачено Переліком документів необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого ПКМУ від 01.02.2006 року № 80.

Також вказує, що позивачем не укладались жодні комісійні брокерські посередницькі послуги, повязані з виконанням умов договору, оскільки відповідно до контракту продавець несе всі витрати та ризики, повязані із доставкою товару до складу покупця, за винятком мит на імпорт до країни призначення.

З огляду на зазначені обставини, позивач не мав можливості надати відповідачу № 1 договори з третіми особами та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця.

Таким чином, відповідачем № 1 було створено формальні підстави для незаконної відмови у митному оформленні та прийнятті завідомо неправомірної Картки відмови.

Обґрунтування Східною митницею своїх дій базується на ціновій інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, де зазначається середня ціна на імпорт аналогічного товару.

Разом з тим, ст. 259 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України. Відповідно до ч.ч. 2-4 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

У даному випадку це Контракт № ТР-92 від 02.11.2009 року укладений між компанією „GRACOMAR S.L.”, як продавцем, та ЗАТ „Виробниче обєднання „Конті”, як покупцем.

Лише у разі, коли основний метод не можна використати, Східна митниця мала застосувати послідовно кожний з інших методів визначення митної вартості товару. Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 377, ст. 190 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», зазначає, що ціна за зовнішньоекономічним контрактом була визначена за домовленістю сторін, що є однією із гарантій свободи підприємництва та здійснення вільної конкуренції. Ціни на какао масло «PPP NON-DEO BLOCKS» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д`івуар відповідно до норм діючого законодавства України, не підлягають державному регулюванню, зокрема з боку органів державної митної служби.

З метою недопущення простою виробництва та виникнення збитків позивач був змушений збільшити митну вартість товару та надати відповідачу інші декларації про визначення митної вартості, внаслідок чого переплатив податок на додану вартість у загальному розмірі 41102,10 грн.

Посилаючись на ст. 1 Митного кодексу України, п. 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р. із змінами та доповненнями, Класифікатор видів податків, зборів (обовязкових платежів) та інших бюджетних надходжень, затверджених наказом Державної митної служби України від 07.12.2005р. № 1201, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, позивач вказує, що не можна вважати внесення декларантом відомостей до вантажної митної декларації про розмір сплаченого податку фактом самостійного узгодження податкового зобовязання платником податків за результатами заповнення податкової декларації, який не може бути оскаржений в судовому порядку.

Просив позов задовольнити (а.с. 129-139).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Східної митниці у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідно до ст.ст. 11, 265 Митного кодексу України, Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.1998р. № 339 Східною митницею був здійснений контроль за правильністю визначення митної вартості товару, що підлягав митному оформленню.

Після розгляду пакетів документів, поданих до митного оформлення, було встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товару в порівнянні з вартістю аналогічних товарів, що ввозяться в України, значно нижча за даними бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків».

Відповідно до ст. 88 МК України декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому в рамках положень п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи, серед яких копія вантажної митної декларації країни відправлення, прас-листи фірми виробника, висновок експертної організації, відповідна бухгалтерська документація, калькуляція фірми-виробника товару тощо. На виконання вказаних вимог митницею було запропоновано позивачеві надати додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості. Декларант позивача від подання додаткових документів відмовився, про що зробив запис на зворотному боці декларації митної вартості.

Враховуючи ненадання позивачем витребуваних документів було здійснено коригування митної вартості товару «какао масла «PPP NON-DEO BLOCKS», з урахуванням цінової інформації бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування другого методу визначення митної вартості цього товару відповідно до чинного законодавства.

Також представник відповідача посилався на Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008р. № 726/100/13-08, який направлявся адміністративним судам для врахування під час розгляду справ, яким наголошено, що митний орган має право витребувати додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а декларант зобовязаний такі документи надавати, а також на рішення вищого адміністративного суду України №№ К-57436/09, К-55122/09, К-15736/09, К-11052, К-23576/10. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області у судове засідання не зявився, надав клопотання з проханням розглянути справу його за відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» є юридичною особою, зареєстроване 22.10.1997 виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 315851 (а.с. 117). Підприємство включене до ЄДРПОУ за № 25112243, здійснює, у тому числі, виробництво какао, шоколаду, оптову та роздрібну торгівлю шоколадними та кондитерськими виробами, що підтверджується Довідкою серії АА № 051497, виданою Головним управлінням статистики у Донецькій області від 30.09.2009 (а.с. 118).

Відповідач Східна митниця є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008, включена до ЄДРПОУ за № 35793589, є органом державної влади. Отже, Східна митниця є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні встановлено, що між компанією „GRACOMAR S.L.”, як продавцем, та ЗАТ „Виробниче обєднання „Конті”, як покупцем 04.11.2010 року укладено контракт № ТР-92.

Згідно умов контракту продавець забезпечує доставку товарів на умовах поставки у відповідності до «Інкотермс 2000» на митний ліцензійний склад, розташований за адресою: Україна, м. Макіївка, пров. Трочинського, 22.

Вказаний товар був поставлений на митну територію України, задекларований у режимі «Імпорт-74» та розміщений на митному ліцензійному складі.

Митним брокером позивача ЗАТ «Укрсервіс» був задекларований товар какао масло «PPP NON-DEO BLOCKS» у кількості 20 000 кг за ціною 7024,00 доларів США за 1000 кг, тобто на загальну митну вартість 140480,00 США, або 1122856,64 гривень, про що подано Декларацію митної вартості Форми ДМВ-1 № 700000005/9/012818 від 09.11.2009 року (а.с. 150-151). До вказаної Декларації митний брокер додав такі документи:

Контракт № ТР-92 від 02.11.2009 року укладений між компанією „GRACOMAR S.L.”, як продавцем, та ЗАТ „Виробниче обєднання „Конті”, як покупцем;

комерційний інвойс : 20091104/ТР/92/1 від 04.11.2009 року;

сертифікат про проходження товару;

сертифікат якості;

комерційну пропозицію від 08.10.2009 року.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, вантажна митна декларація письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Як встановлено п.п. 3, 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості. Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

У графі "Для відміток митного органу" Декларації митної вартості Форми ДМВ-1 № 700000005/9/021218 від 09.11.2009 року Східною митницею зроблено відмітку щодо необхідності подання додаткових документів згідно ПКМУ № 1766, а саме:

Калькуляції фірми-виробника товару (оригінал);

прайс - лист фірми виробника товару (оригінал);

бухгалтерську документацію про оплату товару;

копію вантажної митної декларації країни відправлення;

договір з третіми особами;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.150).

Представником позивача на зворотному боці Декларації митної вартості зроблено відмітку про неможливість надання документів, що вимагаються Східною митницею.

10.11.2009 року відділом контролю митної вартості Східної митниці до декларації митної вартості Форми ДМВ-1 № 700000005/9/012818 від 09.11.2009 року, прийнято Рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000761/1- какао масла «PPP NON-DEO BLOCKS», одержаного за контрактом ТР-92, яким була відкоригована митна вартість товару у бік збільшення із застосуванням методу № 2, передбаченого ст. 265 Митного кодексу України та визначена у гривнях у розмірі 1 122856,64 грн., у доларах США 166200,00 (а.с. 155).

10.11.2009 року відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 із зазначенням причини відмови відсутність підтверджуючих документів згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766.

У Картці також зазначені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України подання ВМД з коригуванням вартості товару (а.с. 154).

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів на користь продавця.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 ст. 266 Митного кодексу України. Відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

У межах правовідносин, які є предметом судового розгляду, документами, що підтверджують митну вартість товару за ДМВ-1 № 700000005/9/012818 від 09.11.2009 року, є контракт № ТР-92 від 04.11.2008 року, комерційний інвойс 20091104/ТР/92/1 від 04.11.2009 року (а.с.141-146, 149).

Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 16 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів.

У відповідності із ст. 266 Митного кодексу України методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, є:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У відповідності із ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що явну невідповідність заявленої митної вартості товару дійсній вартості цього товару відповідач не встановив, оскільки ним було здійснено митне оформлення товару какао масла за Договором консигнації, зазначеним вище, на підставі вантажно-митних декларацій в митному режимі „Імпорт 74”, в яких було зазначено митну вартість партії вказаного товару 7024,00 доларів США за 1000 кг. Будь-яких зауважень з цього приводу з боку відповідача на адресу позивача зроблено не було.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п. 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Обґрунтовуючи свої дії, Східна митниця зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ мінімальна вартість аналогічних товарів складала 8,31 доларів США за 1 кг, що є вищою, ніж заявлено позивачем.

Ціна какао масла не є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару.

Таким чином, відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.

На думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач не послався на обставини, які виключають використання першого методу.

Крім того, висновки та дії відповідача не є послідовними.

Так відмовляючи в застосуванні першого методу, відповідач послався на інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ і зазначив, що мінімальна вартість аналогічних товарів складає 8,310 доларів США за 1 кг.

Як зазначалося судом вище, за змістом ст. 266 МК України, кожний наступний метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Митним органом не було застосовано жодного методу, окрім № 2, для визначення митної вартості товару.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.04.2010, прийнятій за наслідками перегляду за винятковими обставинами справи за позовом ЗАТ «ВО «Конті» до Східної митниці, ГУДКУ в Донецькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання рішення недійсним та зобовязання вчинити дії та позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 01.09.2010 по справі № К-20882/10 за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008 у справі № 2а-13873/08 за позовом ЗАТ «ВО «Конті» до Східної митниці, ГУ ДКУ у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобовязання вчинити дії (а.с. 107-116).

У відповідності до п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю, й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.04.2005р. № 314, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005р. за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України.

Під час судового розгляду не було встановлено достатніх підстав для відмови у митному оформленні товару. Крім того, як зазначалося судом вище, відповідач не довів перед судом правомірності такої відмови, не обґрунтував свою позицію відповідними доказами, тобто не виконав обовязку, покладеного на нього ч. 2 ст. 71 КАС України.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що є протиправними дії Східної митниці, які мають наслідком прийняття оскаржуваних картки відмови та рішення.

Стосовно позовних вимог ЗАТ «ВО «Конті» про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у сумі 41102,10 гривень шляхом її зарахування на поточний рахунок суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, митним брокером позивача було подано до Східної митниці Декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 № 700000005/9/012914 від 10.11.2009, у якій задекларовано товар - какао масло «PPP NON-DEO BLOCKS» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д`івуар вагою нетто 20000 кг за скоригованою ціною 1327987,86 грн., або 166200,00 доларів США.

При цьому був сплачений податок на додану вартість у розмірі 20%, що складає 265597,57 гривень.

Факт сплати позивачем податку на додану вартість підтверджується також Довідкою ЗАТ «ВО «Конті» № 3498/11/1600 від 26.11.2010, довідкою № 22/03 від 22.11.2010 року, платіжними дорученнями № 1358 від 10.11.2009 року на суму 766000,00 гривень, № 460 від 10.11.2009 року на суму 321000,00 гривень.

Тобто, з урахуванням встановлених вище обставин, враховуючи висновок суду про протиправність визначення Східною митницею митної вартості товару, позивачем фактично сплачена сума податку на додану вартість більша, ніж мала бути сплачена у випадку вірного визначення митної вартості товару.

Так, сума заявленої позивачем митної вартості 20000 кг какао масла за ВМД № 700000005/9/012914 від 10.11.2009 згідно з протиправним рішенням Східної митниці про визначення митної вартості товару склала 1327987,86 гривень. Сума ПДВ, що була фактично сплачена позивачем виходячи із встановленої рішенням Східної митниці митної вартості товару склала 265597,57 гривень. Сума ПДВ, що повинна була бути сплачена, складає 224495,47 грн. Таким чином, позивачем був надміру сплачений ПДВ на суму 41102,10 гривень. (265597,57грн. 224495,47 грн. = 41102,10 гривень.).

У відповідності з п.1 Розділу 3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом митної Служби України 20.07.2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення субєкта господарювання за заявою для повернення зайвих або помилково перерахованих коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобовязань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п.3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

У відповідності з п.10 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за №618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Станом на момент розгляду справи зазначені кошти, сплачені позивачем, перераховані митним органом на відповідні рахунки органу Державного казначейства України.

Крім того, на теперішній час такого порядку, що врегулював би повернення коштів за рішенням суду, не існує (Інструкцію про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затверджену спільним наказом Державної митної служби України та Міністерством фінансів України 30.06.2000 за №368/149, виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів 27.07.2007 року). Втім, суд приходить до висновку, що повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість повинно здійснюватися органами Державного казначейства України на підставі безпосередньо рішення суду без надання додаткових документів у вигляді висновків органів Державної митної служби України. Це випливає з системного аналізу норм Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44.

Суд не приймає до уваги доводи Східної митниці щодо самостійного узгодження податкового зобовязання виходячи з розміру митної вартості товару, запропонованої Східною митницею позивачеві, та відображеної у ВМД, оформлених в режимі „Імпорт 40”, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, митна та податкова декларації не є тотожними документами. Так, вантажна митна декларація є підставою для початку митного оформлення товару, який переміщується через державний кордон, та здійснення комплексу заходів контролю з боку митних органів з метою перевірки відомостей, заявлених декларантом у вказаному документі. Отже, посилання відповідача на положення ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для визначення суті вантажної митної декларації є безпідставним, оскільки існує спеціальне законодавство, яке розкриває це поняття.

При цьому, у відповідності до ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Оподаткування в контексті Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснюється або шляхом подання платником податків відповідної податкової декларації податковому органу, який зобовязаний її прийняти, або шляхом самостійного визначення податкового зобовязання податковим органом, у випадках, вичерпний перелік яких приведений в Законі із подальшою добровільною сплатою задекларованих податків або їх стягненням у примусовому порядку.

До того ж слід зазначити, що у відповідності до п.2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997 року із змінами та доповненнями, декларантом заповнюються всі графи ВМД відповідно до конкретного митного режиму, за винятком граф A, C, D/J, E/J, G, H, I, F, що заповнюються посадовою особою митниці.

У випадках, визначених Держмитслужбою України, посадова особа митниці може заповнювати інші графи вантажної митної декларації.

Крім того, митними органами здійснюється перевірка відомостей, внесених декларантом до вантажної митної декларації, на підставі поданих останнім певних первинних документів. Так, у відповідності з п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ від 28 серпня 2003 року №1375, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Тому, застосування положень Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до порядку оформлення вантажної митної декларації та її подання митним органам з метою перевірки наявних там відомостей є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Отже, не можна вважати внесення позивачем відомостей до вантажних митних декларацій про митну вартість товару фактом самостійно узгодженого податкового зобовязання платником податків за результатами заповнення податкової декларації, яке не може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, сам факт оформлення вантажної митної декларації та сплата нарахованих на її підставі податків, мита та митних зборів є можливою підставою для повернення помилково або надмірно сплачених платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Оскільки судом встановлено факт надмірної сплати позивачем до Державного бюджету України суми податку на додану вартість у розмірі 41102,10 гривень та враховуючи приведені вище норми законодавства щодо можливості повернення надміру сплаченої суми податку, суд вважає за можливе поновити порушені права позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь вказаної надміру сплаченої суми податку шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок позивача, що, в свою чергу, є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які документально підтверджені.

керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій відповідача 1 Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року, визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року, визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000761/1 від 10.11.2009 року, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 41102,10 гривень шляхом її зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ „Укрексімбанк” МФО 334817,- задовольнити.

Визнати протиправними дії відповідача 1 Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020581 від 10.11.2009 року.

Визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000761/1 від 10.11.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 41102,10 гривень (сорок одну тисячу сто дві гривні десять копійок) шляхом її зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ „Укрексімбанк” МФО 334817.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06 грудня 2010 року.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.