Рішення № 133226761, 12.01.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Рівне№460/20934/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1, 2), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та скасувати рішення від 21.05.2025 №232730028188 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи на території Російської РФСР з 24.12.1985 по 21.01.1986, з 12.08.1991 по 31.12.1994, з 01.09.1982 по 11.06.1991 згідно диплома серії НОМЕР_1 від 11.06.1991 та військового квитка серії НОМЕР_2 від 11.11.1983 та періоди здійснення підприємницької діяльності 31.08.2002 по 31.12.2003, з 01.07.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2015 по 31.12.2016; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по віку з дати, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 12.06.2025. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що 14.05.2025 звернувся до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За наслідками розгляду такої заяви рішенням від 21.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки наявність у неї необхідного стажу підтверджується доданими до заяви документами. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 18.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залучено у справу в якості другого відповідача.

Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву. Заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що 14.05.2025 року позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії та документи, які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Рішенням відповідача 1 №232730028188 від 21.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи на території Російської РФСР з 24.12.1985 по 21.01.1986; не враховано відомості довідки № 109 від 23.04.1987; період роботи з 12.08.1991 по 31.12.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.12.1985; період навчання з 01.09.1982 по 11.06.1991 згідно диплома серії НОМЕР_1 від 11.06.1991, оскільки навчання перетинається з періодом проходження військової служби строкової та періодами перебування у трудових відносинах відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 11.11.1983 та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.12.1985; періоди здійснення підприємницької діяльності 31.08.2002 по 31.12.2003, з 01.07.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2015 по 31.12.2016, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за зазначені періоди. Просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Рішення відповідача 1 є правомірним.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини, встановлені судом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.05.2025 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням від 21.05.2025 №232730028188 відмовлено у задоволенні заяви позивача. Зазначено, що вік заявника становить 59 років 11 місяців 3 дні (за необхідних - 60 років). Страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяці 29 днів (за необхідного - 32 роки). До страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.12.1985, оскільки записи внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, чинних впродовж періодів роботи; період роботи на території Російської РФСР з 24.12.1985 по 21.01.1986, оскільки у графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про звільнення з роботи між датою звільнення з роботи і датою наказу про звільнення з роботи (наказ № 176к від 10.12.1986) наявна розбіжність; не враховано відомості довідки № 109 від 23.04.1987, оскільки документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою; період роботи з 12.08.1991 по 31.12.1994, оскільки у графі 4 трудової книжки у підставі внесення запису про звільнення з роботи дата документа містить виправлення, не засвідчене належно; період навчання з 01.09.1982 по 11.06.1991 згідно диплома серії НОМЕР_1 від 11.06.1991, оскільки навчання перетинається з періодом проходження військової служби строкової та періодами перебування у трудових відносинах відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 11.11.1983 та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.12.1985; періоди здійснення підприємницької діяльності 31.08.2002 по 31.12.2003, з 01.07.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2015 по 31.12.2016, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за зазначені періоди. З огляду на відсутність страхового стажу (32 роки) у заявника відсутнє право на призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Досягнення позивачем пенсійного віку сторонами не оспорюється. Натомість спірним є наявність у нього необхідного страхового стажу (32 роки).

Як встановлено судом зі змісту спірного рішення відповідача, до страхового стажу позивача зараховано 26 років 4 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком на умовах ст. 26 Закону №1058.

Щодо не зарахування періодів з 24.12.1985 по 21.01.1986, з 12.08.1991 по 31.12.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.12.1985 та неврахування довідки № 109 від 23.04.1987, суд зазначає наступне.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція № 162), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідач суду не надав, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу позивача для призначення пенсії за віком.

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що записи трудової книжки позивача є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача, то період роботи з 12.08.1991 по 31.12.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Згідно довідки № 109 від 23.04.1987, позивач з 24.12.1985 по 21.01.1987 працював на посаді каменщика ІІ розряду на території Російської РФСР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, нормами вказаного Порядку чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання перекладу українською мовою вищезазначеної довідки. Більше того, не зазначив позивачу про необхідність долучення останнього.

Зворотного судом не встановлено та сторонами не доведено.

З огляду на викладене, період з 24.12.1985 по 21.01.1987, згідно довідки №109 від 23.04.1987 підлягає зарахування до страхового стажу, тим самим суд виходить за межі позовних вимог для ефективного захисту порушеного права позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 11.06.1991 згідно диплома серії НОМЕР_1 від 11.06.1991, оскільки навчання перетинається з періодом проходження військової служби строкової та періодами перебування у трудових відносинах, слід зауважити таке.

Згідно зі статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, а також періоди проходження військової служби.

Статтею 34 Закону УРСР «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Згідно з пунктом 8 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про період навчання.

Так, згідно з копією диплома серії НОМЕР_1 від 11.06.1991, позивач в 1982 році вступив до Донецького політехнічого інституту і в 1991 році закінчив повний курс названого інституту по спеціальності «автомобілі і автомобільне господарство».

Крім того, у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 24.12.1985 наявний запис №11 про період навчання в Донецькому політехнічому інституті.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що період навчання 01.09.1982 по 11.06.1991 підлягає задоволенню, з урахуванням перетину з періодом проходження військової строкової служби та трудової діяльності позивача.

Щодо не зарахування періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявним в матеріалах справи, позивач з 26.08.2002 по 08.02.2017 здійснював підприємницьку діяльність (надання послуг таксі).

Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

За приписами пункту 2.1 підпункту 2 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,

- з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

- з 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем єдиного внеску в період з 31.08.2002 по 31.12.2003, з 01.07.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2015 по 31.12.2016.

Вказана обставина підтверджується довідкою форми ОК-5, доданою позивачем до позовної заяви.

Тому пенсійний орган правомірно відмовив позивачу у зарахуванні таких періодів до його страхового стажу.

З огляду на наведене, страховий стаж позивача становить більше 32 років.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що оскільки підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу, що спростовується вищенаведеним, то рішення відповідача 1 від 21.05.2025 №232730028188 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки дотримання інших умов для призначення позивачу пенсії на умовах ст. 26 Закону №1058 не є спірним, то вимоги в частині призначення позивачу пенсії підлягають задоволенню.

Разом з тим, варто зазначити, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1.

При цьому, починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення / перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.

Зазначена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):

- пункт 1.1. розділу І - заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);

- пункт 4.1. розділу IV - заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;

- пункт 4.2. розділу IV - після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Рівненській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Рівненській області.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

У той же час, за правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії.

Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.

Не є спірним у справі, що заяву про призначення пенсії позивачем подано до територіального органу Пенсійного фонду за місцем його проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Подана заява, з урахуванням принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке прийняло оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.

При цьому, після ухвалення спірного рішення електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області для розгляду заяви про призначення пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про призначення пенсії, було зобов`язане здійснювати виплату такої пенсії.

Таким чином, суд зауважує, що оскільки фактично позивач оскаржує дії відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії, оформлені відповідним рішенням, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.05.2025 №232730028188; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу період роботи на території Російської РФСР з 24.12.1985 по 21.01.1987, період роботи з 12.08.1991 по 31.12.1994 та період навчання з 01.09.1982 по 11.06.1991, з урахуванням перетину періодів; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу період роботи на території Російської РФСР з 24.12.1985 по 21.01.1987, період роботи з 12.08.1991 по 31.12.1994 та період навчання з 01.09.1982 по 11.06.1991, з урахуванням перетину періодів.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи частково довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 484,48грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 пропорційно до задоволених вимог.

Разом з тим як встановлено матеріалами справи, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн. Отже, 242,24грн сплачені позивачем надмірно та підлягають поверненню останньому відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.05.2025 №232730028188.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу період роботи на території Російської РФСР з 24.12.1985 по 21.01.1987, період роботи з 12.08.1991 по 31.12.1994 та період навчання з 01.09.1982 по 11.06.1991, з урахуванням перетину періодів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу період роботи на території Російської РФСР з 24.12.1985 по 21.01.1987, період роботи з 12.08.1991 по 31.12.1994 та період навчання з 01.09.1982 по 11.06.1991, з урахуванням перетину періодів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 484,48грн (чотириста вісімдесят чотири гривні, 48 коп).

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 січня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м.Черкаси, Черкаська обл., 18002, ЄДРПОУ/РНОКПП 21366538)

Суддя Т.О. Комшелюк