Рішення № 133226762, 12.01.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Рівне№460/5420/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.02.2024 №172050005674 про відмову в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зарахувати до страхового стажу в повному обсязі період роботи впродовж 1995, 1996 років в колгоспі "Урожай" та період роботи з 20.06.2005 по 20.12.2006 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай".

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має пільгу щодо зменшення пенсійного віку на відповідну кількість років та відповідний страховий стаж. Зокрема, позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в колгоспі "Урожай" та в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай", не зважаючи на підтвердження такого стажу в порядку, встановленому чинним законодавством.

Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. Крім того, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період з 01.01.1966 кожний рік роботи зараховується до стажу як повний за умови виконання членом колгоспу встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві. Відповідно до цих вимог і був позивачу зарахований стаж роботи у колгоспі "Урожай" у 1995-1996 роках. Період роботи з 20.06.2005 по 20.12.2006 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай" було зараховано згідно з діючим законодавством - за даними персоніфікованого обліку. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки страхового стажу позивача недостатньо для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Так, спірні періоди роботи було зарахованого до страхового стажу позивача згідно з вимогами чинного законодавства - відповідно до відпрацьованих вихододнів. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзиви, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується довідкою Рівненської обласної державної адміністрації від 04.12.2023 №581, витягом з протоколу №12/2021 засідання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших осіб (а.а.с.12-14, 16, 105-106).

01.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.а.с.103-104).

Зазначена заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - прийнято рішення від 07.02.2024 №172050005674 (а.с.69).

Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років.

Згідно з рішенням від 07.02.2024 №172050005674, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 4 місяці 8 днів.

Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення - 34 роки 9 місяців 9 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 - 3 роки 8 місяців 29 днів.

До страхового стажу зараховано усі періоди відповідно до наданих документів.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абз.1 ст.55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

У спірних правовідносинах право ОСОБА_1 на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, тобто після досягнення 54 річного віку, не є спірним, що підтверджується змістом оспорюваного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.

Суд встановив, що пенсійного віку 54 роки позивач досягла 02.02.2024.

За приписами ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Враховуючи вимоги ст.55 Закону №796-ХІІ щодо мінімального страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, мінімальний необхідний стаж для призначення позивачу пенсії встановлений у 2024 році - 25 років (31 - 6 = 5).

Згідно з оспорюваним рішенням від 07.02.2024 №172050005674, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 4 місяці 8 днів.

Ключовим питанням, яке підлягає вирішенню у цій справі, є підставність/безпідставність зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періоду роботи впродовж 1995, 1996 років в колгоспі "Урожай" та періоду роботи з 20.06.2005 по 20.12.2006 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай".

Як вбачається з розрахунку стажу (форма РС-право) від 07.02.2024 (а.с.92), ОСОБА_1 до загального страхового стажу відповідачем було зараховано, зокрема, такі періоди:

- 01.10.1995 - 09.11.1995 - робота в колгоспі - 1 місяць 9 днів;

- 01.06.2005 - 31.07.2005 - СВК "Урожай" (код ЄДРПОУ 30718947) - 18 днів;

- 01.09.2005 - 31.12.2005 - ПРАТ "Дубномолоко" (код ЄДРПОУ 05496081) - 27 днів;

- 01.01.2006 - 31.07.2006 - СВК "Урожай"(код ЄДРПОУ 30718947) - 25 днів.

Відповідно до ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення).

Відповідно до п.п.1, 2 Основних положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних положень).

Згідно із п.6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у суспільному господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у суспільному господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 (дата заповнення 26.04.1995) (а.а.с.76-88) містить, серед інших, такі записи:

1) вчинені відповідальним працівником та засвідчені його підписом і печаткою колгоспу "Урожай":

- запис №2 від 01.08.1989 - прийнята на посаду приймальниці молока від населення (підстава - протокол №9 від 01.09.1989),

- запис №3 від 04.08.1997 - переведена тимчасово на ферму обліковцем з 04.08.1997 (підстава - протокол №6 від 20.08.1997);

2) вчинені відповідальним працівником та засвідчені його підписом і печаткою СВК "Урожай":

- запис №10 від 20.06.2005 - прийнята різноробочою бригади №1 (підстава - наказ №31 від 20.06.05),

- запис №11 від 20.12.2006 - звільнена з роботи за згодою сторін ч.1 ст.36 КЗпП України (підстава - наказ від 20.12.06).

Крім того, на с.с.18-19 трудової книжки НОМЕР_1 зафіксовано дані про трудову участь ОСОБА_1 у суспільному господарстві, згідно з якими прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві становить 160 людиноднів, який у 1995 році та 1996 роках зарахований позивачу повністю згідно з протоколом від 21.09.1994 №10.

Відповідно до архівного витягу з протоколу засідання правління колгоспу "Урожай" с.Зелене Володимирецького району Рівненської області від 21.09.1994 №10, виданого 08.09.2023 за №10-32/283 архівним відділом Вараської районної державної адміністрації Рівненської області, правління колгоспу вирішило надати, зокрема, ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до 6 років з 09.07.1994 (а.с.22).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 27.07.1991 Красносільською радою Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю є ОСОБА_1 (а.с.23).

Отже, сину позивача виповнилося 3 роки 09.07.1994, відповідно правлінням колгоспу "Урожай" ОСОБА_1 була надана відпустка по догляду за дитиною до 6 років з 09.07.1994, тобто до 09.07.1997.

Згідно з архівною довідкою трудового архіву Володимирецької селищної ради від 07.03.2024 №249/04-02, ОСОБА_3 , 1970р.н., відпрацювала обліковцем в СВК "Урожай" с.Зелене Володимирецького району Рівненської області. У 1995, 1996 роках позивачу зараховано по 160 людиноднів за кожен рік згідно з протоколом №10 від 21.09.1994 (а.с.24).

Зазначена довідка видана на підставі книг обліку трудового стажу і заробітку колгоспника СВК "Урожай" за 1985-2006 роки та особових рахунків працюючих за 1985, 1989, 1997 років.

Згідно з особовим рахунком №555, відкритим на (ОСОБА_4) ОСОБА_4 , 1970р.н., у 1995, 1996 роках позивачу зараховано по 160 людиноднів за кожен рік згідно з протоколом №10 від 21.09.1994 (а.с.27).

Відповідно до довідки Трудового архіву Володимирецької селищної ради від 01.02.2024 №104/04-02, колгосп "Урожай" с.Красносілля реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Урожай" с.Красносілля із зміною форми власності з міжгосподарської на колективну на підставі протоколу №1 від 27 лютого 1997 року загальних зборів уповноважених членів колгоспу (а.с.20).

Крім того, син позивача ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с.29).

За приписами п.13 ч.1 ст.30 Закону №796-ХІІ, до стажу роботи одного з батьків зараховується час догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Таким чином, відповідач-2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком увесь період перебування у трудових відносинах з колгоспом "Урожай" у 1995-1996 роках.

Що стосується періоду з 20.06.2005 по 20.12.2006 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай", суд зазначає таке.

Долученими до позовної заяви доказами підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 20.06.2005 до 20.12.2006 працювала у Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай".

Однак, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 15.03.2024 (форма ОК-5), страхові внески за позивача Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Урожай" у вказаний період були сплачені не в повному обсязі.

Згідно з п.1 ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об`єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Статтею 20 Закону №1058-IV встановлює, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку про те, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/434/17.

Суд нагадує, що ст.62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, період трудової діяльності позивача у період з 20.06.2005 по 20.12.2006 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай" підтверджуються трудовою книжкою останньої.

Відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплати пенсії, адже позивач не повинна відповідати за неналежне виконання роботодавцем-страхувальником обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність відомостей про їх сплату не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періоду її роботи.

Таким чином, відповідач-2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком увесь період перебування у трудових відносинах із Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Урожай".

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на ст.56 Закону №1788-ХІІ, яка передбачає зарахування з 01.01.1966 до страхового стажу повного року роботи в колгоспі за умови виконання членом колгоспу встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві, оскільки сільськогосподарський виробничий кооператив не є колгоспом (формою сільськогосподарського підприємства в СРСР).

Відтак, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття відповідачем-2 спірного рішення загальний страховий стаж ОСОБА_1 складав 22 роки 4 місяці 8 днів, зарахованих відповідачем, та 3 роки 2 місяці 13 днів - протиправно ним не зарахованих, а всього: 25 років 06 місяців 21 день.

Відповідно до п.1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, станом на дату звернення із відповідною заявою про призначення пенсії вік позивача становив 54 роки, а її страховий стаж - 25 років 06 місяців 21 день, при необхідному - 25 років.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, частиною другою статті 245 КАС України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком з дня досягнення пенсійного віку, зарахувавши до страхового стажу спірні періоди роботи.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Визначаючи територіальний орган Пенсійного фонду України, який має обов`язок відновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз.1 п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), згідно з яким заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п.4.2 Порядку №22-1).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Відтак, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як про це виснувано у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Отже, належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.02.2024 № 172050005674 та зобов`язання останнього призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із 03.02.2024 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, зарахувавши до страхового стажу позивача повністю періоди роботи у 1995, 1996 роках у колгоспі "Урожай" та з 20.06.2005 до 20.12.2006 - в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай".

Водночас, обов`язок виплачувати позивачу пенсію покладений на територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи, тобто на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Відтак, саме відповідача-1 суд вважає за необхідне зобов`язати виплачувати позивачу призначену пенсію.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели ті обставин, на яких ґрунтуються їхні заперечення, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком від 07.02.2024 №172050005674.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 повністю період роботи у 1995, 1996 роках у колгоспі "Урожай" та період роботи з 20 червня 2005 року до 20 грудня 2006 року в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Урожай".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 03 лютого 2024 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 з 03 лютого 2024 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати із сплати судового збору у сумі 968,96грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, Рівненська область,33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, буд.3, м.Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122; ідентифікаційний код юридичної особи 13486010).

Рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар