Ухвала суду № 13322595, 08.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2010 р. м. КиївК-4239/10

08 грудня 2010 року Справа № 2-21/4299.1-2008А

к/с № К-4239/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.

Федоров М.О.,

при секретаріАльошиній Г.А.

за участю представників: позивача:не зявився відповідача:не зявився

прокуратури:Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі №2-21/4299.1-2008А

за позовом Державне підприємство радгосп-завод «Алушта»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

за участю Прокуратури АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство радгосп-завод «Алушта»(далі позивач, ДП РЗ «Алушта») звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим, за участю прокурора Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушта від 02.06.2003 №00010023/0 та від 13.10.2003 №0001002301/2/1478.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 (головуючий суддя Чонгова С.І., судді: Осоченко І.К., Привалова А.В.) адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта: від 02.06.2003 № 00010023/0, яким визначено позивачу суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 946866 грн., у тому числі 473433,07 грн. - основного платежу та 473433,07 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; від 14.12.2006 № 0009251502 про застосування штрафних санкцій у сумі 9204,38 грн.; від 13.10.2003 № 0001002301/2/1478, яким донараховано суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 1345418,00 грн., у тому числі 672624,00 грн. - основного платежу та 672794,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 (головуючий суддя Дугаренко О.В., судді Омельченко В.А., Санакоєва М.А.) скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта від 02.06.2003 №0001002301/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1008470 грн., у тому числі основний платіж -461704 грн., 546766 грн. - штрафних санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта від 13.10.2003 №0001002301/2/1478 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1263656 грн., у тому числі 631828 грн. основного платежу, 631828 грн. - штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з частковим порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у м. Алушті Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, з підстав неправильного застосування ними положень Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»та пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2001 по 31.12.2002, за результатами якої складено акт № 40/23-2-8/00412694/758 від 29.05.2003 (далі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.3 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2003 № 0001002301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1090232,00 грн., у тому числі 502500,00 грн. - основного платежу та 587732,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення Державною податковою адміністрацією Автономній Республіці Крим було прийнято рішення №2555/10/25-007 від 25.09.2003, відповідно до якого Державна податкова інспекція у м.Алушта зобовязувалась направити позивачу окреме податкове повідомлення-рішення на загальну суму 255186 грн.

13.10.2003 Державною податковою інспекцією у м. Алушта було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001002301/2/1478, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1345418 грн., у тому числі 672624 грн. - основного платежу та 672794 грн. - штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є сільськогосподарським виробником, підприємством первинного виноробства та здійснює операції з продажу товарів власного виробництва, виготовлених з власної сільськогосподарської сировини, підприємством вторинного виноробства.

Відповідач вважає, що позивач не має право на застосування спеціального режиму оподаткування щодо операцій з поставки виноматеріалів, тому що ці виноматеріали, на думку податкової інспекції, є підакцизною продукцією.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Виходячи з аналізу вище викладеної норми, вбачається, що передбачене у ній застереження «крім підакцизних товарів»стосується лише продукції, яка виготовлена на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Отже, оскільки, передбачений положеннями пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», спеціальний режим оподаткування застосовується щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, якими і були виноматеріали, що поставлялися позивачем підприємствам, то позивач правомірно застосовував спеціальний режим оподаткування, передбачений вказаною нормою Закону щодо операцій з поставки цих виноматеріалів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано не давав оцінку обставинам, що стосуються питання є виноматеріали, що були поставлені позивачем, чи ні, підакцизною продукцією.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що податковим органом неправильно визначено у податковому повідомленні-рішенні №0001002301/0 від 02.06.2003 суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 992058 грн., у тому числі 453 498 грн. - основного платежу та 538560 грн. штрафних санкцій та у податковому повідомленні-рішенні № 0001002301/2/1478 від 13.10.2003 - в сумі 1247242 грн., з якої 623621 грн. основного платежу та 623621 грн. штрафних санкцій.

Що стосується завищення платником податку податкового кредиту у лютому 2001 року на суму 8011 грн. та в березні 2001 р. на суму 195 грн. за податковими накладними, які виписані Фірмою «Парадіз», то колегія суддів касаційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки позивач спростував їх даними книг придбання товарів (робіт, послуг) та податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, що підтверджено судами першої та апеляційної інстанції. Інших доказів, які б доводили факт завищення позивачем податкового кредиту за вказаний період відповідачем надано не було.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим у справі № 2-21/4299.1-2008А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 у справі №2-21/4299.1-2008А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Костенко М.І. Рибченко А.О. Федоров М.О.