Ухвала суду № 13322589, 08.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-20433/09

08 грудня 2010 року                                                   Справа № 14/124

к/с № К-20433/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.

Федоров М.О.,

при секретаріАльошиній Г.А.

за участю представників: позивача:Кисельова А.В. відповідача:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009

у справі №14/124

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва»

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барва»(далі –позивач, ТОВ «Барва») звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Кіровограді від 28 грудня 2006 року №0001832310/0, від 14 березня 2007 року № 0000272310/0, від 14 березня 2007 року №0001832310/1.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2008 (суддя –Колодій С.Б.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 позовні вимоги задоволено повністю: визнано нечинними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0001832310/0 від 28.12.2006, №0001832310/1 від 14.03.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 577806,00 грн., у тому числі 438199,00 грн. - основного платежу та 139607,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, № 0000272310/0 від 14.03.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 8966,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з частковим порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у м. Кіровограді звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, з підстав неправильного застосування ними положень підпункту 7.3.4 та 7.3.5 пункту 7.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт № 104/23-10/13740595 від 20.12.2006 (далі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.3.4, 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2005 рік на загальну суму 21485 грн., в т.ч. за 1 квартал 2005 року у сумі 8510 грн. та за 3 квартал 2005 року у сумі 12975 грн., за 2006 рік на загальну суму 416714 грн., в т.ч. за 2 квартал 2006 року на суму 416714 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2006 № 0001832310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 577806 грн., у тому числі 438199 грн. - основного платежу та 139607 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 28.12.2006 № 0001832310/0 було залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2007 №0000272310/0, яким донараховано позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 8966,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі кредитного договору № 03/КВ-06 від 21.04.2006, укладеного між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк», ТОВ «Барва»отримало кошти у розмірі 360000 доларів США для придбання нерухомості.

Дані кошти було зараховано на позичковий рахунок позивача № 2063002300012 в Кіровоградській філії ТОВ «Украпромбанк», що підтверджується банківською випискою за 21.04.2006. Цього ж дня позивачем було подано заявку до банку на продаж валюти, отриманої на підставі згаданого кредитного договору № 03/КВ-06 для можливості проведення розрахунків в національній валюті.

21.04.2006 на поточний рахунок підприємства надійшли кошти від продажу валюти на міжбанківській валютній біржі по курсу 5,051 грн. за 1 долар США у сумі 1818360,00 грн.

Зазначені кошти у сумі 1818360,00 грн. ТОВ «Барва»віднесло до складу валового доходу підприємства за 1 півріччя 2006 року, а до складу валових витрат - собівартість отриманої від банку валюти в сумі 1818356,00 грн., що відображено в уточненому розрахунку податкових зобов’язань з податку на прибуток у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.11.2006.

Відповідач не заперечує правомірність віднесення до валового доходу підприємства коштів від продажу валюти на міжбанківської валютній біржі в сумі 1818360,00 грн., в той же прийшов до висновку про завищення валових витрат на суму 1666856,00 грн., оскільки ТОВ «Барва»в 1 кварталі 2006 року понесло витрати у вигляді балансової вартості придбаної іноземної валюти лише у розмірі 151500,00 грн., а відтак витрати на суму 1666856,00 грн. (1818356,00 грн. - 151500,00 грн.) податкові органи вважають документально не підтвердженими.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованим такий висновок відповідача з огляду на те, що відповідно до приписів підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

А відтак, враховуючи те, що витрати в сумі 1818356,00 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме –банківською випискою з особового валютного рахунку ТОВ «Барва»№22600801300012 за 21.04.2006, меморіальними ордерами №15422, 15479 від 21.04.2006 року., то виходячи з приписів викладеної норми Закону, суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилковість тверджень податкового органу щодо завищення в 1 кварталі 2006 року валових витрат на суму 1666856,00 грн.

Що стосується встановленого під час перевірки факту порушення позивачем приписів підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат за І квартал 2005 року на суму 85939,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи такий висновок відповідач виходив з того, що загальну суму валових витрат за 1 квартал 2005 року було завищено в результаті включення до складу валових витрат підприємства у 1 кварталі 2005 року вартості отриманого за договором № 7 від 26.07.2004 товару, яка раніше вже була включена до складу валових витрат за 2004 рік по першій із подій.

Однак, висновком № 992,993/23 судово-економічної експертизи по господарській справі № 14/124 за позовом ТОВ «Барва»до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Кіровоградського відділення Міністерства юстиції України від 30.11.2007 було встановлено, що на валові витрати ТОВ «Барва»віднесло вартість придбаних металоконструкцій та деталей на загальну суму 69369,00 грн., що відображено в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2004 року (загальна сума по ряд. 04.1 –644,6 тис. грн.., в тому числі 1,1 тис. грн. по господарських операціях з ІВК «Супутник»), та за 2004 рік (загальна сума по ряд. 04.1 –911,1 тис. грн.., в тому числі 69,3 тис. грн.. по господарських операціях з ІВК «Супутник»), на валові витрати 1 кварталу 2005 року ТОВ «Барва»віднесло вартість металоконструкцій, придбаних у ІВК «Супутник»на загальну суму 125206,00 грн., що відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2005 року (загальна сума по ряд.04.1 –991,1 тис. грн., в тому числі 125, 2 тис. грн. по господарських операціях з ІВК «Супутник»).

В зв’язку з чим, експерт дійшов висновку, що висновок податкового органу про завищення валових витрат ТОВ «Барва»у І кварталі 2005р. на суму 85939,00 грн., в зв’язку з начебто віднесенням позивачем попередньої оплати в сумі 157812 грн. на валові витрати по першій із подій у 2004 році, та у другий раз –у І кварталі 2005 року по отриманню товару, не підтверджується, так як вартість будівельних конструкцій та виробів, виготовлених для будівництва прибудови до Бізнес-Центру по вул. Дзержинського 82 в м. Кіровограді та поставлених ІВК «Супутник»згідно умов договору №7 від 26.07.2004, загалом не може бути визнана валовими витратами. Доказів, які б спростовували такий висновок експерта відповідачем надано не було.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо необґрунтованості тверджень відповідача про порушення ТОВ «Барва»приписів підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат за І квартал 2005 року на суму 85939,00 грн.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем зроблено не було.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0001832310/0 від 28.12.2006, №0001832310/1 від 14.03.2007 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 438199,00 грн. основного платежу та 139607,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 577806,00 грн., № 0000272310/0 від 14.03.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 8966,00 грн. штрафної (фінансової) санкції законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді у справі № 14/124 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 у справі №14/124 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіБившева Л.І. Костенко М.І. Рибченко А.О. Федоров М.О.