Ухвала суду № 13322585, 08.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2010 р. м. КиївК-1122/08

08 грудня 2010 року Справа № А37/85-07 (22а-586/07)

к/с № К-1122/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.

Федоров М.О.,

при секретаріАльошиній Г.А.

за участю представників позивача:не зявився відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007

ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2007

у справі №22а-586/07 (А37/85-07 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Інженер»

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство виробничо-комерційної фірма «Інженер»(далі позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2006 №0000242307/2/42887 та № 0000252307/2/42886.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007 (суддя Кеся Н.Б.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2007 (головуючий суддя Проценко О.А., судді Коршун А.О., Туркіна Л.П.) позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 08.11.2006 № 0000242307/2/42887 та № 0000252307/2/42886.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильного застосування ними положень пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт № 1223/237.24612593 від 10.07.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 2 квартал 2005 року на суму 134970,00 грн.; пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у квітні 2005 року у розмірі 107795,32 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2006 № 0000252307/2/42886, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 161692,98 грн., з якої 107795,32 грн. основного платежу та 53897,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000242307/2/42887, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 202455,00 грн., з якої 134970,00 грн. основного платежу та 67485,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехносервіс»було укладено договори купівлі-продажу на 2004 рік - №07 від 15.03.2004 та на 2005 рік - №07 від 10.03.2005 про купівлю запасних частини та комплектуючих для гусенично-тракторної техніки.

На підставі договору № 07 від 15.03.2004 позивач отримав від ТОВ «Укртехносервіс»запасні частини на загальну суму 3328592,65 грн.

Розрахунок за отриманий товар було проведено наступним чином: частково вартість товару на суму 2173000,00 грн. було оплачено позивачем грошовими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ «Укртехносервіс», частково сума грошових зобовязань позивача у сумі 1061666,06 грн. була погашена шляхом проведення взаємо заліку однорідних зустрічних вимог між позивачем та ТОВ «Укртехносервіс»відносно виконання укладених між ними договорів № 07 від 15.03.2004 та № 10 від 17.03.2004 року, а також договорів № 07 від 15.03.2004 року та № 05 від 28.01.2005 року відповідно. На суму заборгованості у розмірі 93926,59 грн. позивачем надано ТОВ «Укртехносервіс»простий вексель за №65305299780100 від 07.04.2005 номінальною вартістю 93926,59 грн., терміном дії до предявлення, в якому векселедавцем виступає ПП ВКФ «Інженер».

Між позивачем та ТОВ «Укртехносервіс»07.04.2005 було складено кінцевий акт звірки розрахунків, яким підтверджено повне виконання взаємних зобовязань, за згаданими договорами поставки запчастин.

Виданий позивачем вексель № 65305299780100 було предявлено емітенту до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдинг Центр»згідно акта предявлення векселя до платежу від 27.04.205 та сплачено позивачем у квітні 2005 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Холдинг Центр», що підтверджується платіжним дорученням № 170 від 27.04.2005 на суму 93926,59грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у березні 2005 року позивач отримав від ТОВ «Укртехносервіс»на підставі договору № 07 від 10.03.2005 запасні частини на загальну суму 553925,45 грн.

Відповідно до складеного 06.04.2005 між позивачем та ТОВ «Укртехносервіс»акта звірки розрахунків, ПП ВКФ «Інженер»заборгував за отримані 10.03.2005 запчастини на підставі договору № 07 від № 07 від 10.03.2005 553925,45 грн.

Згідно зі змістом акта прийому передачі векселів від 07.04.2005 позивач видав ТОВ «Укртехносервіс»5 простих векселів загальною номінальною вартістю 553925,45 грн., з терміном дії по предявленню, за якими векселедавцем виступає позивач, а саме:

- простий вексель № 65305299780101 від 07.04.2005 110000,00 грн.;

- простий вексель № 65305299780102 від 07.04.2005 110 000,00 грн.;

- простий вексель № 65305299780104 від 07.04.2005 110000,00 грн.;

- простий вексель № 65305299780106 від 07.04.2005 110000,00 грн.;

- простий вексель № 65305299780107 від 07.04.2005 - 113925,45 грн.

Після отримання векселів між підприємствами було складено акт звірки розрахунків від 07.04.2005 на суму 553925,45 грн., згідно якого підприємства не мають одне перед одним зобовязань, за вище значеним договорам поставки запчастин. Тобто між сторонами договорів поставки було проведено безгрошову розрахункову операцію за отримані 10.03.2005 товари на суму 553925,45 грн. шляхом видачі векселів на відповідну суму. Вище перелічені прості векселі були предявлені векселедержателем ТОВ «Холдинг Центр»до сплати та сплачені у повному обсязі у період з травня по листопад 2005 року на розрахунковий рахунок останнього.

Взявши до уваги викладені обставини справи, відповідач вважає, що оскільки за наведеними спірними операціями позивач в ході перевірки не надав доказів того, що індосамент виданих ним векселів відповідає вимогам законодавства, а саме відсутній борг між векселеотримувачем та набувачем векселю. У звязку з цим, відповідач вважає, що позивач за придбаний товар фактично не розрахувався, тому його валовий дохід підлягає збільшенню, а також підлягають збільшенню податкові зобовязання з податку на додану вартість внаслідок зміни компенсації за придбаний товар. Крім того, відповідач вказує на те, що ТОВ «Укртехносервіс»як продавець спірного товару станом на 16.05.2006 був знятий з обліку як платник податків у звязку з визнанням його банкрутом.

Відтак, згідно з висновками відповідача позивач в порушення приписів: пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизив валовий доход на суму безоплатно отриманих запчастин від ТОВ «Укртехносервіс» у 2 кварталі 2005 року у розмірі 539876,70 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2005 року на суму 134969,18 грн.; підпункту «б»підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в звязку з чим підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2005 року на суму 107975,34 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконання зазначених договорів між позивачем та ТОВ «Укртехносервіс»підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, рахунками, накладними, товарно-транспортним накладними, витягом з бухгалтерського обліку, актами звірки розрахунків, актами взаємозаліку, актами прийому-передачі векселів та копіями відповідних векселів.

Відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами вказаних договорів було передбачено можливість розрахунків за придбаний товар векселями.

Тому колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що розрахувавшись векселями за придбаний товар (запчастини) позивач тим самим, припинив свої зобовязання за договорами поставки.

Отже, висновки відповідача про часткове безоплатне отримання товару в розумінні Закону України «Про податок на прибуток», а також зміна компенсації за нього в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»не знайшли свого документального підтвердження та є необґрунтованим.

Так само, як є безпідставними і посилання відповідача на те, що ТОВ «Укртехносервіс» не подавало з II кварталу 2005 року податкової звітності та станом на 16.05.2006 було знято з податкового обліку у звязку банкрутством, оскільки, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, наведеними обставинами не спростовується факт проведення між цим підприємством та позивачем спірних операцій та їх відповідність нормам чинного законодавства, а укладені між ними договори, на підставі яких зроблені спірні господарські операції, не визнавалися нікчемними або недійсними.

Посилання відповідача на не доведення позивачем наявності боргу між ТОВ «Укртехносервіс»та ТОВ «Холдинг Центр»є безпідставним, оскільки нормами чинного законодавства не покладено такого обовязку на емітента векселя.

Беручи до уваги викладене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано надали фактичну та правову оцінку усім господарським операціям, за якими податковою інспекцією були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства та правомірно визнали протиправними та скасували податкові повідомлення рішення від 08.11.2006 №0000242307/2/42887 та № 0000252307/2/42886, винесені Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області у справі № А37/85-07 (22а-586/07) залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2007 у справі № А37/85-07 (22а-586/07) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіБившева Л.І. Костенко М.І. Рибченко А.О. Федоров М.О.