Ухвала суду № 13322582, 08.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-55094/09

08 грудня 2010 року                                                   Справа № 2-а-4066/09/0570

к/с № К-55094/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.

Федоров М.О.,

при секретаріАльошиній Г.А.

за участю представників позивача:Костини А.А. відповідача:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009

у справі № 2-а-4066/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Краматорський завод «Кондиціонер»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2009 № 0001222302/310895.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 (суддя –Козаченко А.В.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 (головуючий суддя –Радіонова О.О., судді: Міронова Г.М., Яманко В.Г.) позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 27.02.2009 № 0001222302/310895.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильного застосування ними положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №1695/23-2-05762559 від 26.08.2008 (далі –акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 за 2007 рік Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у віднесенні до складу валових витрат, витрат на перевезення вантажів без підтвердження даних витрат товарно-транспортними накладними.

На підставі акта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2009 №0001222302/310895, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 579739,60 грн., з якої 419200,00 грн. – основного платежу та 160539,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до тверджень відповідача, викладених у касаційній скарзі у випадку відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податків немає підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат. В зв’язку з чим, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення приписів підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено витрати за 2007 рік на суму 1273878,68 грн., у т.ч. за 1 квартал 2007 року на суму 248057,44 грн., за 2 квартал 2007 року на суму 279522,33 грн., за 3 квартал 2007 року на 412166,14 грн., за 4 квартал на 334132,77 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 383240,86 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вимогами податкового обліку не передбачено обов’язковості складання товарно-транспортних в підтвердження віднесення витрат на транспортування товару до складу валових.

Відповідно до вимог пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктами 5.3. –5.8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат. Витрати на здійснення транспортування товару даними обмеженнями не передбачені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати на придбання транспортних послуг підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями рахунків на транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами приймання-здачі виконаних робіт по перевезенню вантажів, подорожніми листами та талонами замовника, книгою придбання товарів за відповідний період.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що всі понесені підприємством витрати, пов’язані з оплатою транспортних послуг, відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства за 1 -4 квартали 2007 року та 1 квартал 2008 року.

Крім того, посилання податкового органу на порушення позивачем приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у не виключенні у 1 кварталі 2007 року до складу валових витрат підприємства витрат на суму 8946 грн., за якими минув строк позовної давності та не здійснювалась компенсація вартості отриманих товарів, є необґрунтованим, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначена сума є передплатою підприємства «Дайлр»за готову продукцію.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області у справі № 2-а-4066/09/0570 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 у справі № 2-а-4066/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Костенко М.І. Рибченко А.О. Федоров М.О.