Ухвала суду № 13322569, 29.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2010 р. м. КиївК-28918/09

29 листопада 2010 року Справа №6/166 (22-а-18261/08)

к/с № К-28918/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників

позивача:Митнюка В.І.

Шиденка С.Ю.

Смоль О.П.

відповідача:Сича Є.Ю.

Кеміня В.В.

Ткаченка О.О.

прокурора:Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТворчої спілки «Творчість»

на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду

від25.06.2009 р.

у справі№6/166 (22-а-18261/08 номер справи у суді апеляційної інстанції)

за позовомТворчої спілки «Творчість»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва,

за участюПрокурора Голосіївського району м. Києва,

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2008 р. (суддя Я.І.Добрянська) задоволено позовні вимоги Творчої спілки «Творчість»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач). Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.07.2007 р. №0000232203/0, №0000242203/0 та від 27.08.2007 р. №0000232203/1, №0000242203/1, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн..

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, якими донараховано спілці податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходив з того, що отримані позивачем на підставі ліцензійних угод платежі є роялті, а отже відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), не є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Крім того зазначені платежі, згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), є пасивним доходом позивача, як неприбуткової організації, тому звільняються від оподаткування податком на прибуток.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Л.В.Бєлова, судді І.В.Бараненко, Г.М.Бистрик), рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи постановлене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції керувався тим, що отримані на підставі ліцензійних угод доходи відносяться не до пасивних, а до загальних доходів, оскільки їх отримано позивачем, як неприбутковою організацією, з джерел не передбачених пп.7.11.2 пп.7.11.7 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зважаючи на вказане, отримані позивачем платежі мали оподатковуватися на загальних підставах, тому донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток визнано обґрунтованим. Крім того, судом встановлено, що оскільки обсяги оподатковуваних операцій у перевіряємий період сукупно перевищили суму, визначену пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», то позивач мав зареєструватися як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку та оподатковувати зазначені операції у загальному порядку, передбачену цим Законом.

Вважаючи, що рішення суду попередньої інстанції було прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача та прокурора суду касаційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р., якою встановлено порушення підприємством пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податкові зобовязання з податку на прибуток на суму 3.057.742,00 грн., та п.2.1 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2.259.632,00 грн..

За результатами зазначеної перевірки 12.07.2007 р. було складено акт №387/1-22-30-26194941, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.07.2007 р. №0000232203/0, №0000242203/0, якими визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6.085.828,00 грн. (3.057.742,00 грн. основного платежу, 3.057.742,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4.519.264,00 грн. (2.259.632,00 грн. основного платежу, 2.259.632,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) відповідно.

У результаті адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, було прийнято нові, аналогічні за змістом від 27.08.2007 р. №0000232203/1, №0000242203/1.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування контролюючим органом позивачу, як неприбутковій організації, податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість стало визначення платником податків платежів, отриманих на підставі укладених з контрагентами ліцензійних угод, як роялті та віднесення їх до пасивних доходів, які звільняються від оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до статутних документів та документів про реєстрацію, позивач є творчою спілкою.

Відповідно до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»від 07.10.1997 р. №554/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), творчу спілку визначено як добровільне обєднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту (ст.1).

Під поняттям творчої діяльності у вказаній законодавчій нормі розуміється індивідуальна чи колективна творчість професійних творчих працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою діяльності творчої спілки, як неприбуткового обєднання, визначено саме її культурно-мистецьке спрямування, а не здійснення будь-яких господарських операцій з метою отримання прибутку.

Чинне законодавство не позбавляє творчу спілку права на ведення господарської діяльності, проте зобовязує здійснювати її у передбаченому законодавством порядку та для виконання статутних завдань (ст.9 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»).

Для реалізації права на здійснення господарської діяльності творчими спілками та з метою здійснення їх статутних завдань і цілей ст.23 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»передбачено, що творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для здійснення господарської та іншої діяльності, правовий статус яких визначається законодавством України, статутом спілок, а також їхніми власними статутами (положеннями).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач безоплатно, на підставі договорів про передачу майнових прав, отримав від фізичних осіб, які не були учасниками спілки, обєкти інтелектуальної власності (компютерні програми). В подальшому право на користування вказаними обєктами інтелектуальної власності було передано позивачем іншим субєктам господарювання на підставі ліцензійних угод, умовами яких передбачалася сплата такими субєктами платежів за надане право користування компютерними програмами. Доход, отриманий від ліцензіатів на виконання зазначених ліцензійних угод, відображався позивачем у податковій звітності неприбуткової організації, як пасивні доходи та не оподатковувався податком на прибуток та податком на додану вартість.

Положеннями ст.24 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»визначено, що оподаткування творчих спілок та їх підприємств здійснюється згідно із законодавством України про оподаткування.

Порядок оподаткування доходів творчих спілок, як неприбуткових організацій, визначено п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Нормами вказаної статті встановлено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій отримані у вигляді пасивних доходів.

Згідно з пп.7.11.9 цього ж Закону, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними пп.7.11.2 пп.7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобовязана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, повязаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, здійснення позивачем діяльності з передачі обєктів інтелектуальної власності іншим субєктам господарювання не є творчою діяльністю у розумінні Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»та не є основною діяльністю позивача. З огляду на що, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що отримана позивачем винагорода за здійснення діяльності з передачі обєктів інтелектуальної власності на підставі ліцензійних угод не є пасивним доходом неприбуткової організації, оскільки її отримано позивачем, як неприбутковою організацією, з джерел не передбачених пп.7.11.2 пп.7.11.7 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому підлягає включенню до складу валового доходу та оподаткуванню у відповідності з пп.7.11.9 цього ж Закону.

Правильними є також висновки суду попередньої інстанції відносно того, що оскільки обсяги оподатковуваних операцій позивача у перевіряємий період сукупно перевищили суму, визначену пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме 300.000,00 грн., то, відповідно приписів п.2.3 вказаної статті, позивач мав зареєструватися як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку та оподатковувати зазначені операції у загальному порядку, передбачену цим Законом.

Оскільки, донарахування контролюючим органом податкових зобовязань за основним платежем правильно визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованим, відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III (з наступними змінами та доповненнями), також є аргументованим.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Творчої спілки «Творчість»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. у справі №6/166 (22-а-18261/08 номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. у справі №6/166 (22-а-18261/08 номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О.