Ухвала суду № 13322562, 29.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2010 р. м. КиївК-51532/09

29 листопада 2010 року Справа №07/505а

к/с № К-51532/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників

позивача:Іващенко С.І.

відповідача:Сала В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»

на постановуГосподарського суду Черкаської області

від29.03.2006 р.

та ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від12.10.2009 р.

у справі№07/505а

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»

доКанівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 29.03.2006 р. (суддя М.В.Дорошенко), залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Шевченко В.Ю., судді Г.І.Мостової, К.В.Тарасенко), частково задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»(далі позивач, ВАТ «Канівський маслосирзавод») до Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі відповідач, Канівська ОДПІ Черкаської області). Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Канівської ОДПІ Черкаської області від 15.12.2005 р. №0001372301/0-8143 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 94.895,00 грн. (76.106,00 грн. основного платежу, 18.789,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій). У решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи постановлене рішення в частині задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що при самостійному визначенні платнику податків податкового зобовязання у спосіб, передбачений пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (з наступними змінами та доповненнями), податковий орган має встановлювати заниження та завищення суми податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Тому, при визначенні суми податкового зобовязання позивачу відповідач, керуючись вказаною законодавчою нормою, мав врахувати, що підприємством не було включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей у сумі 927.351,86 грн. та врахувати, що зазначена сума витрат перевищує суму скорегованого валового доходу позивача за перевіряємий податковий період, що виключає наявність оподатковуваного прибутку. З огляду на викладене, судами встановлено безпідставність донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у цій частині.

Постановлення рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог обґрунтовано судовими інстанціями фактом підтвердження заниження позивачем валового доходу, що останнім не заперечується. Посилання позивача на відсутність у акті перевірки оцінки вказаного порушення, при фактичному допущенні такого порушення, визнано такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень про донарахування податкових зобовязань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки такою підставою може стати лише спростування висновків відповідача про вчинення позивачем порушень.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить вказані судові рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Прийняті у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржуються. Фактично позивачем заявлено вимоги про перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права лише в частині правомірності донарахування податковим органом податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 47.524,00 грн..

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 01.07.2005 р., якою встановлено порушення підприємством вимог пп.5.2.1 п.5.2 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями.

За результатами зазначеної перевірки 07.12.2005 р. було складено акт №54/23-028/00447830, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.12.2005 р. №0001372301/0-8143, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 163.820,00 грн. (123.630,00 грн. основного платежу, 40.190,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Як правильно встановлено попередніми судовими інстанціями, зі змісту наведеної правової норми вбачається, що у разі, коли податковий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків ним має бути враховано як заниження так і завищення суми податкових зобовязань такого платника, заявлених у податкових деклараціях.

Зважаючи на факт невключення підприємством до складу валових витрат вартості витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, призначених для використання у господарській діяльності, вартість яких не перевищує 1.000,00 грн., у сумі 927.351,86 грн. та враховуючи, що зазначена сума витрат перевищує суму скоригованого валового доходу позивача за перевіряємий податковий період (1-ий та 2-ий квартал 2005 року), що податковим органом не заперечується, судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків відносно відсутності оподатковуваного прибутку за вказаний податковий період. Отже, правомірним є скасування судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 76.103,00 грн..

У касаційній скарзі позивач просить суд касаційної інстанції переглянути правомірність донарахування контролюючим органом податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 47.524,00 грн., донарахованих підприємству за 3-ий та 4-ий квартали 2004 року, з посиланням на те, що відповідачем у акті перевірки не встановлено порушень податкового законодавства при визначенні оподатковуваного валового доходу у вказаний податковий період.

В той же час, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що рішення у справі приймається судовими інстанціями не лише на підставі акту перевірки, а з урахуванням усіх наявних у справі доказів.

Оскільки факт заниження валового доходу у 3-ому та 4-ому кварталах 2004 року на суму 359.675,00 грн. позивачем не заперечується, наведені ним у касаційній скарзі доводи не можуть бути визнані підставою для скасування рішення відповідача про донарахування податкових зобовязань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, судами аргументовано визначено, що такою підставою може бути лише спростування висновків відповідача про вчинення позивачем порушень.

Оскільки, донарахування контролюючим органом податкових зобовязань за основним платежем у сумі 47.524,00 грн. правильно визнано судовими інстанціями обґрунтованим, відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (з наступними змінами та доповненнями), у цій частині також є аргументованим.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»на постанову Господарського суду Черкаської області від 29.03.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. у справі №07/505а залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Черкаської області від 29.03.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. у справі №07/505а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Рибченко А.О.