Ухвала суду № 13321113, 18.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2010 р. м. КиївК-23973/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року

у справі №2-а-13791/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування»(ВАТ «Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування»)

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі Словянська ОДПІ Донецької області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2009 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002322341/2 від 07.12.2007 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що формування податкового зобовязання по податку на додану вартість (надалі ПДВ) у підприємства здійснюється відповідно до вимог п.6.5«в»та п.6.5«д»ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Коксові батареї відносяться до класу побудов хімічної промисловості, підклас споруди коксохімічних заводів. Роботи по розробці технічної документації для будівництва коксових батарей, розташованих за межами митної території України, не є обєктом оподаткування ПДВ незалежно від того, хто є замовником вищезгаданих робіт, що відповідає позиції ДПА України, викладеної в листах №13626/6/16-1515-04 від 02.12.2006 року, №9105/7/16-1517-23 від 15.05.2006 року, №4440/6/16-1515 від 19.04.2006 року, №7441/7/16-1517 від 19.04.2006 року, №5067/7/16-1517-12 від 17.03.2006 року та №20722/7/16-1517-26 від 17.10.2005 року. Крім того, позивач звертає увагу, що при формуванні податкового кредиту у період, що перевірявся, товариство керувалось п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами проведеної перевірки, порушень щодо визначення податкового кредиту не виявлено, що підтверджує правомірність визначення операцій такими, які не є обєктом оподаткування ПДВ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0002322341/2 від 07.12.2007 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що головною умовою для визначення порядку оподаткування ПДВ операцій з поставки послуг є визначення поставки послуг, яким до загального правила вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, за виключенням тих операцій, за якими встановлено окремий порядок оподаткування, тобто винятки з цього правила становлять операції з надання послуг особливого виду, для визначення місця поставки (надання) яких, встановлено окремі правила. Також, суд зазначив, що база оподаткування ПДВ по операції купівлі-продажу з ОСОБА_1 товариством визначена вірно.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у періоді що перевірявся не здійснював експорт товарів та супутніх такому експорту послуг, а отже, не мав право користуватись пільгою код «14010351». Крім того, позивачем не вірно було визначено базу оподаткування по операції купівлі-продажу нежитлових будинків з фізичною особою ОСОБА_1

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ВАТ «Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування»за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року, про що складено акт №4906/23-3-00190302 від 17.07.2007 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобовязань позивача з ПДВ на суму 1158986,00грн., в т.ч. за квітень 2006 року у сумі 191880,00грн., за травень 2006 року у сумі 105997,00грн., за червень 2006 року у сумі 129658,00грн., за липень 2006 року у сумі 52318,00грн., за серпень 2006 року у сумі 131300,00грн., за вересень 2006 року у сумі 72289,00грн., за жовтень 2006 року у сумі 60600,00грн., за листопад 2006 року у сумі 125448,00грн., за грудень 2006 року у сумі 80043,00грн., за січень 2007 року у сумі 124291,00грн., за лютий 2007 року у сумі 44632,00грн., за березень 2007 року у сумі 40530,00грн.

За наслідками проведеної перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002322341/2 від 07.12.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2213245,50грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 1054259,50грн.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі договорів (контрактів) надає послуги інженерів нерезидентам з підготовки, координації, нагляду та здійснення робіт по будівництву та оснащенню нерухомості (коксових батарей), розташованих за межами митної території України, а саме:

- №754 від 04.01.2005 року з компанією «DON Equipment»(ПАР), предметом якого була розробка технічної документації коксових машин і устаткування для модернізації коксової батареї №7 ВАТ «Іспат Кармет»(Казахстан) і здійснення авторського нагляду в процесі виготовлення устаткування;

- №765 від 05.07.2005 року з компанією «DON Equipment»(ПАР), предметом якого був базовий і детальний інжиніринг устаткування і надання відповідної документації на умовах «DDU»(Бхілаї Інжиніринг Ко, м.Бхілай, Індія) для наступних обєктів - коксова батарея №5 Бхілайська МЗ, м.Бхілай, Індія; коксова батарея №5 Бокарського МЗ, м.Бокаро, Індія; кокосова батарея №4 Візагхапатнамського МЗ, м.Візаг, Індія;

- №757 від 10.12.2004 року з компанією «DON Equipment»(ПАР), предметом якого є розробка технічної документації устаткування батареї, панелей для устаткування кодуючих плат, механізму пересування та металоконструкції трамбовочно-завантажувльно-виштовхуючої машини для коксової батареї;

- №778 від 01.07.2006 року з компанією ilai Engineering Corporation Limited Indastrial Areа»(Індія), предметом якого є надання послуг щодо переробки конструкторських креслень і документації на машину дверезйомну для батареї №5 VIZAG Steel Plant (Індія);

- №787 від 01.11.2006 року з компанією ilai Engineering Corporation Limited Indastrial Areа»(Індія), предметом якого є розробка конструкторських креслень і документації на установку реверсивних клапанів для батареї №5 Bhilai Steel Plant (Індія);

- №ВЕС-793 від 01.11.2006 року з компанією Engineering Corporation Limited Indastrial Areii»(Індії), предметом якого є базовий інжиніринг для отримання креслень, робочої документації на виготовлення та закупівлю купувальних виробів, монтаж, введення в експлуатацію дверезйомних машин для батареї №4 Rourkela Steel Plant (Індія);

- №ВЕС-794 від 01.11.2006 року з компанією Engineering Corporation Limited Indastrial Areii»(Індії), предметом якого є поставка конструкторських креслень та документації дверезйомної машини для IISCO КБ №9;

- №04411-S-4З/02 від 07.11.2002 року з компанією «S.T.A. Technics&Engineering»(США), предметом якого є здійснення робіт по комплексу коксової батареї №3 проекту «Тавазон»(базовий інжиніринг) для Ісфаханського металургійного заводу (Іран).

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач предоставив первинні бухгалтерські документи, а саме, завірені копії платіжних доручень, на підтвердження фактично перерахованих коштів контрагентами на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Місце поставки послуг визначено пунктом 6.5 статті 6 вищезазначеної норми права, підпунктом «в»якого встановлено, що при наданні послуг агентами, посередниками чи іншими учасниками ринку нерухомого майна (нерухомості) (далі - ріелтерами), іншими особами, відповідальними за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт із будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості (включаючи послуги архітекторів та дизайнерів), інших подібних послуг, пов'язаних з продажем або будівництвом нерухомості, місцем надання послуг є місце, де така нерухомість розташована або буде розташована.

Згідно ж з абзацом четвертим підпункту «д» цього пункту місцем поставки послуги вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються послуги консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; проживають за межами митної території України.

Як вбачається зі змісту цієї норми законодавчий припис встановлений саме що характеру (змісту) послуг, який визначається через визначення фаху особи, що надає такі послуги. Іншими словами, зокрема, щодо послуг, які надаються інженерами, законодавцем ставиться вимога, що ці послуги мають зміст інженерних.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення послуг, про які йдеться в підпункті «д»пункту 6.5 статті 6. З врахуванням положень пункту 1.15 ст. 1 цього Закону для цілей цього Закону при визначенні змісту послуг, що надаються інженерами, слід виходити із поняття «інжиніринг», визначеного в пункті 1.36 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Слід зазначити, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, коксова батарея відноситься до розділу «Інженерні споруди»(код 2), підрозділу «Комплексні промислові споруди»(код 23), групи «Комплексні промислові споруди» (код 230), класу «Споруди підприємств хімічної промисловості»(код 2303), підкласу «Споруди коксохімічних заводів»(код 2303.4).

В додатку «Б»«Терміни та визначення Державних будівельних норм України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2.2-3-2004», затвердженим наказом Держбуду України від 20.01.2004 № 8, визначено, що проектні роботи це роботи, які повязані зі створенням проектної документації для будівництві; проектна документація затвердженні у встановленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні обємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси обєктів будівництва.

Загальний процес реалізації будівельного проекту складається з такий стадій: передінвестиційну, інвестиційну (процес будівництва) та експлуатаційну. Передінвестиційна стадія, в свою чергу, складається з ряду етапів: отримання дозволу на проектування; розробка історико-містобудівного обґрунтування і ескізного проекту, отримання початкових даних на обєкт будівництва (передпроектна стадія); підготовка проектної документації, узгодження, експертиза і затвердження проектної документації (проектна стадія); отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ОСОБА_2 Громадське будівництво. Курс лекцій. К: Видавництво КНТЕУ, 2008).

Як вбачається з матеріалів справи, машини та обладнання, конструкторську та робочу документацію (проектну документацію) на які, включаючи документацію на виготовлення, збирання, монтаж та введення в експлуатацію, розробляв позивач, є функціональними складовими коксової батареї, що забезпечують її функціонування як цілісної інженерної споруди. Самі ж роботи по виготовленню такої документації входять до загального процесу реалізації будівельного проекту коксової батареї як підготовчі для здійснення робіт із будівництва, а позивач, виконуючи ці роботи, є відповідальною особою за їх здійснення.

Крім того, надані позивачем послуги підпадають під визначення інжинірингу, тобто є послугами, що надаються інженерами.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що місце надання послуг, з приводу оподаткування операцій з поставки яких виник спір, знаходиться за межами митної території України, оскільки коксові батареї (обєкт нерухомості) та місце реєстрації покупця цих послуг знаходяться за межами цієї території. У звязку з цим операції з поставки зазначених послуг не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Щодо порушення, на думку податкового органу, позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», судами було встановлено наступне.

Між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивачем було передано у власність ОСОБА_1 нежилу будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання зазначеного договору позивачем була виписана податкова накладна №24 від 04.05.2006 року на суму 149900,00грн., в т.ч. ПДВ 24983,33грн.

При розгляді справи було встановлено, що вищевказана податкова накладна відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В ході проведення перевірки відповідач дійшов до висновку, що базою оподаткування є договірна вартість, а саме, 149900,00грн., отже, ПДВ складає 29980,00грн. Отже, позивачем було занижено податкове зобовязання по ПДВ на суму 4996,67грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Як вбачається зі змісту п.6.1 ст.6 вищевказаної норми права, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

При розгляді справи, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що положення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не містять норми, відповідно до якої б випливало, що «базою оподаткування є договірна вартість», що передбачає додаткове нарахування ПДВ на договірну вартість, тобто на ціну, яка визначена за домовленістю сторін та зафіксована у договорі купівлі-продажу, що становить: ціна договору х 20%.

Однак, слід зазначити, що база оподаткування у сумі 124916,67грн. визначена позивачем шляхом виключення суми ПДВ із договірної вартості, яку контрагент позивача повинен сплатити як компенсацію вартості за нежитлові будівлі, яка визначена за домовленістю сторін та відображена у п.2 договору купівлі-продажу від 27.04.2006 року, у сумі 149900,00грн., відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого база оподаткування виходячи із договірної вартості.

Крім того, відповідно до ст.63, ст.69 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обєктом оподаткування є операції платників податку, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, які являють собою документально оформлені наміри сторін про передачу прав власності та оплату певної грошової суми (компенсації) товару, який складає предмет таких договорів, незалежно від строків її надання. При цьому, база оподаткування таких операцій визначається виходячи з їх договірної вартості (до складу якої включається сума коштів, яка передається платнику як компенсація вартості товарів) з врахуванням звичайної ціни, якою вважається ціна, визначена сторонами договору, тобто база оподаткування операцій з купівлі продажу визначається виходячи із ціни (певної грошової суми), яка визначена за домовленістю сторін і зафіксована у договорі купівлі-продажу, тобто є договірною вартістю. Податок становить 20% бази оподаткування.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач представив первинні бухгалтерські документи на підтвердження своїх позовних вимог. Судова колегія касаційної інстанції встановила, що при вирішенні спору судом першої інстанції вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в ході її розгляду судом апеляційної інстанції нових обґрунтувань своїх заперечень відповідач не надавав, а суд другої інстанції не досліджував.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування»задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року - скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.