Ухвала суду № 13320822, 14.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2010 р. м. КиївК-11459/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року

у справі № А-8/118-6/465

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»(далі ВАТ «Прикарпаттяобленерго», позивач) до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі ДПІ в м. Івано-Франківську, відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0004032312/0 від 22 липня 2005 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Прикарпаттяобленерго»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

ДПІ в м. Івано-Франківську проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Прикарпаттяобленерго»за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої складено акт №416/23-6/00131564 від 06 червня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004032312/0 від 22 липня 2005 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «частина прибутку (доходу), що вилучається до бюджету»у розмірі 164363,00 грн. (109575,00 грн. основний платіж, 54788, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР), а штрафну (фінансову) санкцію відповідачем застосовано на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181-III).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 3 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(далі Закон № 1251-XII) передбачено такий вид податку як податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Разом з тим, відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств»корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства. Оскільки ВАТ «Прикарпаттяобленерго»було зареєстровано як Відкрите акціонерне товариство 23 жовтня 1998 року, то пункт 3 статті 14 Закону № 1251-XII на позивача не поширюється, адже корпоратизацію на підприємстві завершено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з вказаними висновками судів з огляду на слідуюче.

Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»передбачено, що державні і казенні підприємства та їх обєднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші субєкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Додатком № 8 до цього Закону «Перелік органів, за якими закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету»Державна податкова адміністрація України визначена як орган контролю за справлянням (стягненням) платежу за кодом бюджетної класифікації 21010200 «Частина прибутку (доходу) господарських організацій у статутних фондах яких є державна частка, що вилучається до бюджету».

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження»зазначений платіж в бюджетній класифікації визначений в розділі код 20000000 «Неподаткові платежі».

Відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року № 405 затверджено «Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році»(далі Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими товариствами та іншими субєктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Відповідач, в касаційні скарзі посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2004 року №794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»утворено Національну акціонерну компанію «Енергетична компанія України» у формі Відкритого акціонерного товариства, при цьому до статутного фонду компанії передано 25,02% пакета акцій, що належали державі у статутному фонді ВАТ «Прикарпаттяобленерго».

Крім того, відповідач зазначає, що згідно переліку відкритих акціонерних товариств, що створені в процесі корпоратизації державних підприємств, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області ВАТ «Прикарпаттяобленерго»включене до даного переліку.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не надали належної правової оцінки доводам відповідача щодо наявності частки державної власності в статутному фонді ВАТ «Прикарпаттяобленерго».

У разі підтвердження зазначених доводів ДПІ в м. Івано-Франківську, вимога статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»щодо сплати позивачем до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді була б обовязковою.

Разом з тим, встановивши для субєктів господарювання, визначених в статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», обовязок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, Закон України «Про державний бюджет України на 2004 рік»не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом № 2181-III, уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними субєктами господарювання.

Згідно преамбули Закону № 2181-III, цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За визначенням пункту 1.2 статті 1 цього Закону № 2181-III податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, податкове зобовязання стосується платежу з податків і зборів (обовязкових платежів), встановлених статтями 14 та 15 Закону Закон № 1251-XII, перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.

Враховуючи зазначене, встановлений статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»обовязок щодо сплати частини чистого прибутку субєктами господарювання до бюджету не є податковим зобовязанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III відповідальність платників податків, зборів (обовязкових платежів) у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобовязання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про незаконність прийнятих у справі судових рішень, їх скасування та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене та вірно застосувати норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.