Ухвала суду № 13320820, 14.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-11701/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                   Карася О.В.

                                                   Федорова М.О.

                                                   Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:          Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 06 червня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року

у справі № 5/804-19/21А (5/2846-14/225) (5/2239-3/253)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Орлан-Транс»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 06 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Орлан-Транс»(далі –ВАТ «Орлан-Транс», позивач) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі –ДПІ у Личаківському районі м. Львова, відповідач) задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000722320/0/2580 від 04 лютого 2003 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 60333,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 10775,25 грн. Судові витрати, за згодою сторін, покладено на позивача.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 06 червня 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено планову комплексну документальну перевірку ВАТ «Орлан-Транс»з питань дотримання податкового законодавства за четвертий квартал 2001 року, дев’ять місяців 2002 року, за результатами якої складено акт №461/23-239/05461378 від 03 лютого 2003 року.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон № 334/94-ВР), у зв’язку із включенням до складу валових витрат виплат по лізингових платежах згідно сертифікатів прийомки одержаних в лізинг автотранспортних засобів, що оформлені неналежним чином.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000722320/0/2580 від 04 лютого 2003 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, зокрема, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР у розмірі 60333,00 грн. основного платежу та 10775,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, судами встановлено, що позивачем укладено договір UKR 86/0999F від 15 вересня 1999 року (далі –договір) з Volvo Truck Corporation, Volvo Truck International Division про фінансовий лізинг строком на 5 років. Згідно з умовами договору позивач отримав бувші в використанні сідельні тягачі та причепи на загальну суму 1820000,00 німецьких марок. Умовами договору передбачено перехід права власності на предмет лізингу після закінчення строку дії договору та оплати всіх лізингових платежів. Датою поставки вважається дата, коли сторонами підписано сертифікати прийомки.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що кожний лізинговий платіж включає в себе, крім компенсації частини вартості обладнання, також, винагороду за користування ним.

Позивачем, в свою чергу, було віднесено до складу валових витрат суму винагороди за користування предметом лізингу (проценти), а платежі за придбані транспортні засоби не відносились до складу валових витрат, на придбані у лізинг основні засоби нараховувалась амортизація.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.18 статі 1 Закону № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Пунктом 1.10 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Згідно з пунктом 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що включення до складу валових витрат суми винагороди за користування обладнанням, наданим у лізинг, є правомірним.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 06 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

          Карась О.В.

                                        Федоров М.О.

                                                                                          Шипуліна Т.М.