Ухвала суду № 13320787, 30.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-70/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми «Інтервал»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року

у справі №9/206

за позовом Приватної фірми «Інтервал»(надалі –ПФ «Інтервал»)

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці (надалі –ДПІ у м.Чернівці)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2007 року позивач звернуся до господарського суду Чернівецької області з позовом якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення рішення №0000399220/3 від 03.10.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контрагентом позивача є австрійська фірма, відповідно до ст.7 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно від 16.10.1997 року, визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в Другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Отже, підприємство не зобов’язано утримувати 15% в порядку, передбаченому п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із сум, що перераховувались австрійському підприємству.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 13 грудні 2007 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000399220/3 від 03.10.2007 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що контрагент позивача є резидентом Австрії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування з 1998 року, що підтверджується довідкою встановленого зразка, виданою австрійським податковим органом 15 червня 2007 року. Отже, позивач не зобов’язаний утримувати 15% в порядку, передбаченому п.13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із сум, що переховувались австрійському підприємству.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року постанову господарського суду Чернівецької області від 13 грудні 2007 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що довідка австрійського податкового органу від 15.06.2007 року, видана австрійському контрагенту позивача, дійсна в межа календарного року, в якому вона видана, а оплата вчинена за послуги надані в січні-березні 2006 року, а отже, відповідно до п.4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їхнього походження з України», доходи, нерезидента із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ПФ «Інтервал»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року та залишити в силі постанову господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ПФ «Інтервал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року, про що складено акт №1618/23-1/21431690 від 12.04.2007 року.

Вказаною перевіркою, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не нарахований та не сплачений до бюджету податок на доходи нерезидентів під час їх виплати (4 квартал 2005 року) в сумі 32751,00грн. та не відображений в рядку 19.2 Декларації, чим занижено податок на доходи нерезидентів за 2005 рік, в т.ч. за 4 квартал –32751,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000399220/3 від 03.10.2007 року, яким позивачу визначено зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 98253,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –65502,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Інтервал»та австрійською фірмою «AST Eisspoprt-und Solaranlanlagenbau GmbH»був укладений контракт №4311-2501578 від 13.12.2005 року на оренду обладнання, а саме, було передано у тимчасове користування обладнання для льодового майданчику. На виконання вищезазначеного контракту позивач перерахував австрійській фірмі грошові кошти у сумі 36000,00Євро або 218341,76грн.

У матеріалах справи містяться: довідка, видана австрійським податковим органом, з якої вбачається, що контрагент позивача є резидентом Австрії (а.с.98, а.с.99); лист Торгового Радника Посольства Австрії, з якого вбачається, що Посольство Австрії приймало участь при облаштуванні льодової ковзанки в м.Чернівці (а.с.57); ВМД, з якої вбачається австрійське походження відправника (а.с.59).

Разом з тим, у акті перевірки, податковий орган зазначає, що позивачем не було надано довідки (або її нотаріально завіреної копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи міститься копія листа ДПА України №12264/7/12-0117 від 18.06.2007 року з додатками, в яких міститься форма підтвердження статусу податкового резидента Австрії, надіслану листом Міністерства фінансів Австрії, для застосування п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №470.

Позивачем надавалась до податкового органу копія довідки нерезидента від 18.04.2007 року, яка не була нотаріально засвідчена, однак, на підставі вищевикладеного вона не могла бути підставою для звільнення від оподаткування виплаченого доходу. Згодом, позивач надав до податкового органу довідку австрійської фірми від 15.07.2007 року.

Однак, відповідно до п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Крім того, довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

З матеріалів справи вбачається, що, оплата за оренду обладнання була здійснена 13.12.2005 року, а послуги надані в січні-березні 2006 року.

Згідно з п.8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею; резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності застосування податковим органом щодо позивача фінансових санкцій, передбачених п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновок суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпним, відповідає дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватної фірми «Інтервал» –залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.